Усім відомо, що Андрій Хливнюк - закрита людина. В мережі майже не знайдеш його відвертостей про життя поза творчістю. Як Андрію вдається так ретельно оберігати особисте життя і водночас лишатись максимально відвертим на сцені? Чого чекати від оновленого "Бумбоксу" та чому останний великий альбом вони випустили аж 6 років тому? Про це в нашому інтерв'ю.
Ви досить довго йшли до нової платівки.
Так, до лонгплею (альбом з хронометражем не менше 35 хвилин - Yabl) ми крокували повільно. Записували його в кількох країнах - Україні, Франції та США. Концепція змінювалась, моє внутрішнє відчуття альбому також трансформувалось, тому досить довго вийшло.
Для чого вам випускати лонгплеї? Можна ж раз на рік робити собі міні-альбоми, випускати сингли і все на тому.
Ось так зараз всі й думають. Індустрія вбила поняття великого альбому, лишився тільки сингл або максі-сингл - ніби-то це ефективніше. Мені на індустрію начхати, тому я і записую лонгплей - скажімо, це моя примха.
Чому музиканти так люблять записуватись за кордоном? Важко повірити, що це не можна зробити так само успішно в Україні. Все ж, музична індустрія у нас розвивається досить швидко.
За кордон їдеш не так за якимись технічними можливостями, як за конкретними спеціалістами. Мені потрібен був кращий саунд-продюсер з особливою стилістикою. Якщо людина записала ваші улюблені альбоми інших виконавців, то є великий шанс, що запише і вам щось, м’яко кажучи, непогане. От і мені було цікаво попрацювати з тим, хто робив альбом Тому Йорку й Морріссі. Людина, до якої ми поїхали, ввела кілька ноу-хау в звукорежисурі. До нього черга стоїть на півроку, от робота й затягнулась. Тим більше, частину пісень було переаранжовано двічі, кілька пісень я викинув, в процесі поставив в платівку не ті треки, які планував на початку. Так буває.
Робота над альбомом у французькій студії
Як ви для себе розумієте, що ось ця пісня для альбому точно не підходить?
Насправді тут немає нічого складного. Ти розумієш, що вочевидь якісь речі разом погано поєднуються, наприклад, щось поп-джазове і хард-рокове. Ну як вони можуть разом працювати? Альбом — це ж не просто збірка пісень, він має бути цілісним. Це відповідальність або навіть статус: ти легендарний музикант - окей. Значить, мабуть, колись, купуючи насіння на базарі, тобі доведеться слухати цей матеріал, можливо, навіть часто. За нього має бути не соромно.
Творчість - такий собі аналог щоденника.
Уявімо, що ви робили ставку на якусь пісню з альбому, навіть кліп уже збирались знімати, і раптом розумієте, що вона - ">Що робити?
Ми не робимо ставок. Це - не поп-музика. Ти не граєш за правилами ринку настільки, наскільки змушені грати поп-музиканти.
Добре, якщо немає ніяких ставок і прорахунків, що тоді для вас ця робота?
Сам процес написання альбому — це сублімація, можливість позбутися якихось своїх демонів, емоційних позитивних або негативних переживань, які інакше будуть в той чи інший спосіб за тобою ходити.
Тобто, це певна психотерапія?
Так, психотерапія… Пам‘ятаєш, коли люди щоденники від руки писали? Це щось схоже. Творчість - такий собі аналог щоденника.
Але при тому ви – безперечно закрита для публіки людина. Не можу пригадати хоча б одного вашого інтерв’ю, де би ви ділились деталями особистого життя. Як ви можете поєднувати таку закритість для світу і водночас демонстрацію почуттів перед тисячами людей на концерті?
У цьому і є завдання художника – показати себе справжнього. Інакше це так…просто цехова робота. Зуміти свого внутрішнього поганого чи вразливого показати іншим людям – це нелегко, але в цьому і є суть. Просто не все треба "вивалювати", інколи це шкідливо для тебе самого, та й глядачеві воно насправді не треба.
Я йду до театру, наприклад, щоб духовно обмінятися з акторами, режисером, "почиститись" трохи, стати більш вразливим. Якщо люди на сцені емоційно закриті, мені це нецікаво, мені треба, що вони показали своє нутро в даний момент. Але це не значить, що я АЖ ТАК хочу "за пазуху" до виконавиці головної ролі — побачити де, як вона живе, з ким. Мені просто це не треба для того, аби отримати те, за чим я прийшов до театру.
Рок-гурт - це навіть крутіше, ніж шлюб.
Розкажіть про вашу команду. Чому вирішили її оновити? (з гурту пішли гітарист Андрій (Муха) Самойло та басист Денис Левченко, на їх місце запросили трьох нових музикантів - Yabl)
Бувають в житті ситуації, коли одні люди ідуть, а інших кличуть. Нові учасники — дуже круті музиканти. Це два гітаристи — ритм-гітарист Дмитро Кувалін та соло-гітарист, а також за сумісництвом саунд-продюсер Олег Аджікаєв. Також зараз до нас прийшла чудова басистка, її звати Інна Невойт і я вам, шановні читачі, рекомендую до неї придивитися. Вона просто ульот! Я дуже сподіваюся, що те, наскільки новачки зараз палають натхненням, дасть їм змогу написати ще дуже багато крутого музичного матеріалу.
Новоприбулі музиканти - Олег Аджікаєв, Дмитро Кувалін та Інна Невойт
Колишні учасники займатимуться іншими проектами?
Моі поради їм давно не потрібні. Вони - дорослі, крутезні та дуже талановиті дядьки і дадуть собі раду. В цьому і є суть цієї "гри" під назвою рок-команда. Ви стаєте дуже дружними, але це не значить, що ви будете разом завжди. І це вже не інфантильна штука, а доросла.
Як ви знайшли нових музикантів?
Звісно, по звуку. Від того, як людина ті чи інші звуки випромінює, залежить саунд вашої команди, її характер, навіть те, будете ви на зупинці пити каву чи чай. Ви повинні врахувати, що вам буквально їсти з однієї миски якийсь час в турі. Це навіть крутіше, ніж шлюб. Пара може піти до психолога і вирішити свої проблеми, а тут водночас і складніше, і вкрай просто: у вас або є магія, або її нема. От і все.
Дехто боїться, що гурт стане іншим з приходом нових учасників. Як ви вважаєте, сильно зміниться "Бумбокс" та його музика?
Не звикайте до "Бумбоксу" - він буде грати те, що йому заманеться. Зараз нам цікавий тріп-хоповий, блюз-роковий напрямки, багато семплованих звуків початку 90-х. Ретро, але це такий сіетльсько-брістольсько-київський звук. Прикольний період, чом би й ні? Далі буде видно.
Те, що ми робимо на сцені – чистий секс.
Чи могли ви уявити колись, що святкуватимете 15 років існування гурту?
А ми не святкуємо, 15 років — це ж не ювілей. Насправді у мене очікувань ніяких не було, я просто знав, що все одно займатимусь музикою – і буде це основна робота чи ні – неважливо. От є люди, яким по кайфу разом грати в футбол. Музиканти — це ті люди, які у свої вихідні йдуть грати, їм по приколу це робити. Вони шукають студії, заробляють на них, їм там класно. Мене завжди дивують музиканти, які кажуть: "Ой, я так втомився від цієї штуки під час роботи, мені що, ще й у вільний час грати?" Тобто? Це ж не робота. Це – чистий кайф. Для мене усе, що я роблю - не "гра у музиканта", я не можу цим НЕ займатися фізично.
Фото з червневого "Бумбокс Family Show"
Ми в Yabl часто пишемо про українське кіно, тому цікаво, чи плануєте співпрацювати з кимось із вітчизняних режисерів?
Писати музику для кіно дуже захопливо, ти поринаєш у цей процес повністю - це, наче дітям дати Лего. Для створення повноцінного саундтреку з нуля потрібен час, бюджет, та головне, щоб ви і режисер приблизно однаково бачили творчий процес, але не на 100%. Завжди цікаво показати режисеру якийсь трохи інший кут. Завдяки такій синергії "картинки" і музики фільм може стати дійсно глибоким. Але на це потрібен час, якого у нас зазвичай немає. Тому ми досить часто віддаємо уже готові пісні режисерам і загалом відкриті до співпраці.
Чи готуєте щось особливе для київських слухачів під час туру? (9 листопада відбудеться концерт "Бумбоксу" в Палаці Спорту – Yabl)
На це питання вам може відповісти продюсер гурту Олексій Согомонов, бо це його парафія, він знає про нове шоу Бумбокса в Палаці Спорту все - про нову конструкцію сцени та план режисури світла, новий віджеїнг та відмальовані бумбокси, і він - фантастично цікавий співрозмовник. Спитайте в нього обов’язково – про все дізнаєтесь.
Мені цікава сама форма концерту. По суті, ми, музиканти, граємо між собою і у процесі отримуємо задоволення. Тим же, хто прийшов на концерт, кайфово від споглядання цього, слухання, від розуміння того, що музикантам на сцені подобається те, що вони роблять. А що нам, робити шоу, щоб щось вибухнуло, блимало? Так, продюсер і промоутери мої не проти цього. Те, що ми робимо на сцені – чистий секс. Який він? Будуть розставлені свічки по кімнаті чи ми робимо це пристрасно на задньому сидінні автомобіля? Це вже наша задача.
Свіжий сингл гурту