Що ми знаємо про Олександра Довженка? Так, це відомий український режисер. Зняв “Землю”, “Арсенал”, “Аероград”. Так, це ще й письменник. Найпопулярніші його твори — “Зачаровану Десну” та “Україну в огні” — досі читають школярі. Але хіба це все? Насправді Довженко був дуже багатогранною особою не лише у сфері режисури та літератури. І сьогодні ми поділимося з вами фактами про цього видатного українця, яких не розкажуть на уроках української літератури!
Художник
Творчу кар’єру Олександр Петрович починав як художник-карикатурист. Він надсилав свої малюнки до гумористично-сатиричного журналу українських комуністів у США — “Молот”. А у 1923-1926 роках часто малював політичні карикатури для харківської преси. Вони були пропагандистсько-тенденційними та оприлюднені вже після смерті режисера. Також він створив чимало шаржів на своїх сучасників.
Політичні шаржи Довженка (ліворуч) і дружній шарж на Остапа Вишню.
Забобонний режисер
Одного разу під час зйомок “Щорса” Довженко стояв у пшениці і, набравши повні легені повітря, свистів. Це було дивно. По-перше, зазвичай люди просто так це не роблять. По-друге, він ненавидів свистіти. Через кілька хвилин Довженко розкрив таємницю знімальній групі: “От ви не вірите, а я точно знаю, що варто так посвистіти, і з’явиться вітер. Відчуваєте — він вже з’явився. Скоро будемо знімати”.
Супер-хасбенд
У Довженка було дві дружини. З першою — Варварою Криловою — режисер познайомився в 1914 році, коли вони разом готували вечір, присвячений Тарасу Шевченку. Дівчина була на шість років молодшою від нього. Любов, серйозні стосунки, амури літають в небесах. Все було прекрасно, аж ось… Варвару спокусив білогвардійський офіцер, з яким вона навіть поїхала за кордон. Про те, що “karma is a bitch”, дівчина не знала, та під час цього тривалого рандеву захворіла на туберкульоз кісток. Коханець покинув її, Варвара повернулася до України, а Довженко....прийняв її назад! Пара навіть одружилася у 1923 році. Так, у житті Довженка згодом з’явилась Юлія Солнцева, але це вже зовсім інша історія.
Варвара Крилова
Перфекціоніст
Самокритика — невід’ємна риса характеру Олександра Довженка. “Стрічка завжди і неминуче була гіршою, ніж я уявляв її та створював, — писав режисер. — І це було одним із нещасть мого життя. Я був мучеником результатів своєї творчості. Я жодного разу не відчував насолоди, навіть спокою, розглядаючи результати своєї безмірно важкої та складної праці. І чим далі, тим все більше переконуюся я, що найкращих двадцять років свого життя витратив я даремно”.
Також він вважав, що без таланту гарний фільм не зробиш, хоча в кіно “у спритного режисера стільки “замінників таланту” — сценарист, оператор, актори тощо, — що іноді проходять довгі роки, поки його безпорадність стає очевидною”. Довженко любив повторювати жарт: талант — як гроші: або він є, або немає, і тоді вже нічого не поробиш.
Улюбленець Чапліна
Коли 1930 році Олександр Петрович поїхав представляти культовий фільм “Земля” у Європі, він мріяв прорватися до Голлівуду. Ось що він писав у листі Сергію Ейзенштейну: “Можете ви разом з товаришами, або з Чапліном, або ще з ким-небудь виписати мене — страшно подумати — в Голлівуд хоча би на один місяць, надіславши мені візу. Я не знаю мови, але я все побачу, Сергію Михайловичу. Мені дуже хотілося би запропонувати Чапліну один мій сценарій. Якби він йому і не підійшов, він міг би знайти в ньому для себе кілька цікавих речей. У нас в цей час ставити його не можна”. Ходять чутки, що Чарлі Чаплін високо цінував творчість українського режисера і в одній зі своїх промов сказав, що “слов’янство поки що дало світові кінематографії одного творця — мислителя та поета Олександра Довженка”.
