Зазвичай, знімати кіно - це дуже дорога та не завжди вигідна справа. На виробництво фільмів витрачається щонайменше кілька мільйонів доларів. Та в історії кінематографу є багато випадків, коли режисери знімали свої фільми майже за "копійки" (за голлівудськими мірками), а на виході отримували справжній шедевр та світове визнання. Про кілька таких фільмів ми вам і розповімо - переконані, про них ви чуєте не вперше.
"Клерки" 1994
Ця історія успіху не може не надихати. Популярний нині режисер Кевін Сміт у далекому 1994 році був простим хлопцем з Нью-Джерсі. Він збирав комікси, працював продавцем у звичайнісінькому магазині та не мав великих планів на майбутнє. Проте все змінилося, коли він вирішив разом із друзями зняти комедійну авторську стрічку про двох продавців в магазині, які весь фільм просто спілкуються, зустрічають різних дивних відвідувачів та потрапляють у невеличкі, але кумедні пригоди. На фільм було витрачено 27 000 доларів, які Кевін самостійно назбирав. Знімав він в тому ж магазині, в якому і працював. А тепер уявіть, що ви зняли низькобюджетне "фанове", яке потім у прокат випускає студія Miramax, збираючи по всьому світові більше 3 млн. доларів. Фантастика, правда? Звісно, що такий шалений успіх не можна було ігнорувати, а тому Кевін продовжив знімати фільми, але вже з набагато більшими бюджетами. Так світ побачив "Догму", "Джей то мовчазний Боб", "Клерки 2" та "Тусовщиків з супермаркету". Наразі весь світ очікує нову частину "Джея та мовчазного Боба", трейлер якого нещодавно так приємно здивував усіх фанатів Кевіна.
"Музикант" 1992
Цим фільмом Роберт Родрігес довів всьому світові, що кіно можна зняти майже без бюджету взагалі. Роберт разом із іспанським актором, що виконав головну роль "скинулися" грошима, зібрали в результаті 7000 доларів та зняли перший фільм із серії "Ель Мар'яче". Уявіть тільки: для того, щоб заробити ці гроші, Робертові довелося попрацювати лабораторним "пацюком"! На ньому тестували нові ліки, що знижують рівень холестерину в організмі.
За словами режисера, майже всі актори у фільмі - це випадкові люди, яким він на вулиці просто пропонував знятися у кіно і вони погоджувалися. "Музикант" зібрав у прокаті США більше 2 млн. доларів, що гарний показник для абсолютно нікому не відомого режисера. Що було далі з кар'єрою Роберта всі ми прекрасно знаємо: "Відчайдушний" з Антоніо Бандерасом, купа спільних проектів з Квентіном Тарантіно, бюджети з багатьма нулями в кінці та безліч культових стрічок, які ми з вами ще в дитинстві переглядали на відеокасетах.
"Голова-стирачка" 1977
Саме з цього фільму свою сюрреалістичну фільмографію почав головний постмодерніст кінематографу Девід Лінч. На "Голову" було витрачено 20 000 доларів, зібрав же він у кінопрокаті уже 7 мільйонів. Цей фільм небезпечно дивитись людям з "тонкою" психікою, адже він сильно лякає своєю психоделічною атмосферою та дуже моторошним сюжетом. "Голова-стирачка" - наче нічний жах, після якого прокидаєшся і ще довго не можеш прийти до тями. Більшість людей ненавидять цей фільм, але для Девіда Лінча він справді став знаковим. Саме після нього він створив "Маллголанд Драйв", "Дикі серцем", серіал "Твін Пікс" та "Людину-слона". Не сказати, що ці фільмі дуже легкі для сприйняття, але саме дебют Девіда влучає просто у мозок.
"Шалений Макс" 1979
Це у нового покоління "Шалений Макс" асоціюється з крутим фільмом, де Том Гарді та Шарліз Терон тікають від жахливого тирану на дивних автівках посеред пустелі. Але історія цього персонажу почалася у далекому 1979-му, коли Джордж Міллер починав свої перші режисерські кроки. Макса тоді зіграв Мел Гібсон, який завдяки цієї ролі став зіркою першого ешелону на довгий час, поки в нього не почалися проблеми із законом.
На фільм було витраченого всього 350 000 доларів, а задля ефектних сцен режисер Джордж Міллер "пожертвував" навіть свій мікроавтобус, який розбивається на початку фільму. Історія про становлення Макса Рокатанські вразила світ, зуміла зібрати в прокаті близько 8 млн. доларів та отримала потім ще два прямих сіквела (не враховуючи фільм з ребут-сіквел з Гарді).
"Паранормальне явище" 2007
Цей фільм не зробив відомим його режисера, але зумів зробити дещо інше. Саме з "Паранормального явища" почалася мода знімати горори на "любительску" камеру. Не можна сказати, що "Паранормальне явище" - це дуже страшний фільм, як стверджувала його рекламна кампанія з кадрами переляканих глядачів у кінозалі, але перш за все - це крутий бізнес проект. Адже на перший фільм було витрачено якихось 15 000 доларів, а ось зібрав він цілих 100 млн. та породив нескінченну кількість нікому не потрібних та нецікавих сіквелів, що за якихось містичних обставин збирали приблизно такі ж суми та повні зали людей.