"Кіно в Україні знімати не вміють" - до сих пір думаєте так само? Тоді перегляньте нашу підбірку вітчизняніх стрічок, що були відзначені на міжнародній фестивальній арені, і переконайтесь: українське кіно може бути вражаючим.
"Плем'я" 2014
Драма Мирослава Слабошпицького про школярів із вадами слуху, які живуть в інтернаті, не дуже "зайшла" українському глядачеві через жорстокість деяких сцен. Та й загалом - стрічка специфічна, адже герої спілкуються мовою жестів. Наш глядач не зацінив, але фільм для широкого прокату придбали в Франції, Данії, Нідерландах та Японії.
На 19-му Міланському міжнародному кінофестивалі стрічка визнана найкращою художньою роботою 2014 року. Також фільм нагороджено BFI London Film Festival за режисерський дебют Слабошпицького - First Feature Competition. "Плем'я перемогло" на польському кінофестивалі "Tofifest", отримавши гран-прі з формулюванням "Яскрава робота і крик в безсловесності проти нелюдського ставлення".
"Межа" 2017
Україно-словацька ко-продукція, яка вразила як глядачів, так і кінокритиків. Кримінальна драма, про контрабандиста на Україно-словацькому кордоні. Тут було все: і цікаві герої з сильною мотивацією, і неповторна атмосфера, і неперевершені словацькі та українські актори (Томаш Машталір, Олександр Піскунов, Макар Тихомиров, Римма Зюбіна, Станіслав Боклан), та головне - крута робота словацького режисера Петера Беб'яка. Саме за неї його і відзначили на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах у Чехії.
"Коли падають дерева" 2018
Фільм Марисі Нікітюк було представлено на "Берлінале" після довгоочікуваних двох років пост-продакшену та монтажу. Після цього ще фільм неочікувано став учасником Індійського міжнародного кінофестивалю на Гоа, де головна актриса фільму Анастасія Пустовіт отримала нагороду "Срібний Павич". Та й без нагород цей фільм для багатьох став доказом того, що в Україні вміють знімати сильне авторське кіно.
"Гірська жінка на війні" 2018
Ще одна успішна ко-продукція, цього разу українсько-французько-ісландська. Притча про те, що "і один у полі воїн" підкорила не один міжнародний кінофестиваль: Канни, Мельбурн, Гамбург, німецький Любек та Одесу. Понад 11 премій, позитивні рецензії та високі рейтинги кінокритиків, потужні емоції глядачів та бажання американської актриси Джоді Фостер створити англомовний ремейк (і зіграти у ньому головну роль!). "Гірська жінка на війні" - це безперечний шедевр , тому неможиво не пишатися тим, що наша країна долучилася до його створення.
"Донбас" 2018, реж. Сергій Лозниця
Фільм Сергія Лозниці дивитись дуже важко, адже він є ледь не не дзеркальним відображенням того, що зараз відбувається на Донеччині. Це кіно навіть не стільки для українців, скільки для європейського глядача, який не усвідомлює всіх жахіть війни з Росією. Ставки зіграла - європейський глядач відзначив стрічку Лозниці найвищими нагородами: приз за кращу режисуру у секції "Особливий погляд" на Каннському міжнародному кінофестивалі, гран-прі за кращий фільм в Севіл'ї. Стрічка навіть отримала "Золотого павича" у номінації кращий фільм на Індійському міжнародному кінофестивалі на Гоа. Не було хіба що потрапляння в шорт-лист Оскара (а варто би було!).
"Гуцулка Ксеня" 2019, реж. Олена Дем'яненко
Ще один наш фаворит. Ми вже говорили, що такі стрічки дуже важливі для нашої кіноіндустрії, адже вони якнайкраще демонструють, наскільки багата, чарівна та містична наша культура, наскільки міцний у нас зв'язок із природою. Нарешті, ми бачимо не "шароварщину" зі стереотипами, а саме харизматичну сутність нашого народу. Азійській публіці теж припала до смаку українська "романтика": стрічка отримала Гран-Прі (головну нагороду) на міжнародному японському кінофестивалі Mt.Fuji-Atami Film Festifal. Окрім того, фільм Олени Дем'яненко вийде у широкий японський прокат.
"Додому" 2019, реж. Наріман Алієв
Фільм Нарімана Алієва в український прокат ще не вийшла, а ось іноземний глядач вже мав нагоду її кілька раз оцінити. Стрічка молодого режисера потрапила до програми Каннського міжнародного кінофестивалю в категорії "Особливий погляд", отримала нагороду за "найкращий фільм" на міжнародному кінофестивалі в Бухаресті, а також гран-прі на міжнародному Одеському кінофестивалі. Драматичне роуд-муві про стосунки батька і сина на фоні анексії Криму викликає емпатію у глядачів зі всього світу, що не дивно, адже саме так і має "працювати" справжнє кіно.
"Думки мої тихі" 2019, реж. Антоніо Лукіч
Антоніо Лукіч, як і Наріман Алієв - режисер дуже молодий і теж дебютант у світі повного мерту. Якщо оцінювати трейлер, то за настроєм "Думки мої тихі" дуже нагадують короткометражну роботу Антоніо "В Манчестері йщов дощ". Навіть головну роль в обох фільмах виконав Андрій Лідаговський, брат якого був режисером нещодавньої молодіжної мелодрами "Сквот 32". Прем'єра "Думок" відбулася на згаданому нами вже міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах. Комедія не тільки сподобалась глядачам, а ще й отримала спеціальну нагороду від журі кінофестивалю у секції East of the west.
"Атлантида" 2019, реж. Валентин Васянович
Воєнна драма Валентина Васяновича розповідає про найближче майбутнє України. 2025 - через рік після того, як Україна перемогла Росію у війні на Донбасі. Територія Донецької області більше не підходить для життя, бо навколишнє середовище настільки спустошене, що про якесь поліпшення вже не варто й думати. В "Атлантиді" нема професійних акторів - всі ролі в ньому належать реальним ветеранам АТО. Фільм не тільки був показаний на Венеціанському міжнародному кінофестивалі, а ще й переміг у секції "Горизонти", отримавши другу за важливістю нагороду після стрічки Тодда Філіпса "Джокер". І не кажіть після цього, що в нас не вміють знімати гарне кіно!