Творці "Фокстера" позиціонували цей сімейний фільм саме як "MARVEL по-українськи". Ще б пак - пригодницький жанр, комп'ютерна графіка та дуже "героїчні" герої. Тепер, коли стрічка вийшла у широкий прокат, прийшов час відповісти на запитання: чи може вітчизняний продукт скласти конкуренцію реальному MARVEL? Про це у нашому матеріалі.
Анатолій Матешко — культовий український режисер, який по-справжньому вміє працювати з різними жанрами. Саме він зняв серіал "День народження буржуя", який дивилися абсолютно усі на пострадянському просторі. Окрім того, Анатолій зарекомендував себе і як режисер сімейного кіно, створивши мюзикл "Трубач". Тому коли ми дізналися, що він буде створювати перший український так званий супергеройський блокбастер, одразу з’явився певний кредит довіри та сподівання на якісний вітчизняний продукт.
Анатолій Матешко та "Макс" - Богдан Козій на знімальному майданчику
Головний герой Макс — звичайнісінький школяр-невдаха, який постійно про щось мріє, намагається сподобатися найвродливішій дівчині у класі та отримує "на горіхи" від "крутіших" однокласників. Та одного дня в його руках опиняється секретна нанотехнологія, яку хлопець випадково перетворює на робо-пса Фокстера. Завдяки своїм надможливостям "тварина" допомогає стати хлопцю крутим. Але виникає одна невеличка проблема: є злодій, який хоче викрасти Фокстера та підкорити за його допомогою все місто.
Стрічку можна назвати якісною з огляду на спецефекти та екшн. Навіть більше — комп'ютерна графіка місцями часом не поступається закордонним стрічкам. Це перший вітчизняний фільм, який технічно настільки професійно створений. Особливо вразила сцена з паркуром та викраденням нано-жучків з лабораторії.
Сценарій "Фостера і Макса" складно назвати хорошим чи поганим. Це - доволі шаблонна історія. По-перше, у фільмі величезна кількість сюжетних дір та провисань. У сюжет дуже важко повірити, через його "штучність". По-друге, складається враження, що більшість сцен зняли тільки заради ефекту "вау", а не для розвитку подій: наприклад, сцена, де головний герой перед усіма бігає по стіні та танцює, але це не викликає жодних питань у його оточення.
Також фільмі абсолютно "картонний" лиходій, і зрозуміти його мотивацію неможливо. Це просто величезний "накачений" бовдур зі страшною пикою, який чомусь хоче влади. Він говорить стереотипними фразами, погрожує всім навколо та робить "злий" вираз обличчя у кожній сцені.
"Картонний" лиходій у виконанні польського актора Томаша Освєчінскі
Інколи у фільмі дуже непогана динаміка, а інколи навпаки — сцени дуже довго та незрозуміло тягнуться. У сценарії є багато над чим працювати, та для дитячого кіно з болем в серці все ж "потягне".
Основна проблема "Фостера і Макса" полягає у головних героях: інколи діти грають настільки погано, що на це складно дивитись. Богдан Козій абсолютно не підходить на роль хлопця, який з невдахи має перетворитись на крутого героя. Зробити з нього вітчизняного Тобі Магвайра не вийшло. Йому змінили костюм, зачіску, та не змінили найголовніше - характер. Це стосується і «обраниці його серця», яка жодної переконливої та "живої" фрази не сказала. Дівчинка неначе просто завчила текст і намагалася якомога швидше розповісти його у кадрі, щоб не забути.
Макс змінився зовні, але не характером
Та і є плюси у акторському складі: молоді актори Максим Самчик та Даша Полуніна непогано впоралися зі своїми ролями. За ними було навіть цікаво спостерігати!
На превеликий жаль, мінусів у стрічці більше, аніж позитивних сторін. Та "Фокстер і Макс" — це крок у правильному напрямку. Адже з першого разу створити якісний супергеройський блокбастер у країні, де до цього подібного кіно ніхто не знімав, неможливо. Перші кроки можуть бути невпевненими, але важливо їх підтримувати.