Театр на Подолі - це відображення сучасності української культури. Неймовірно приваблива лофтова будівля та актуальні сучасні п'єси, що граються на сцені театру. Проте, Театр на Подолі має репертуар на будь-який смак і він також може естетично задовольнити і тих, кто полюбляє класичні вистави. Про 5 таких ми вам розповімо, аби було простіше обирати.
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
Класичний роман Панаса Мирного є актуальним і в наші часи. Окрім того, це мало не єдина книга зі шкільної програми, що викликає свідому цікавість у школярів. Та Віталій Малахов не просто інсценував Панаса Мирного, а створив на основі його твору дуже сильну та стильну рок-музичну драму з неперевершеними акторськими роботами. Виставу потрібно дивитись одразу з двох причин. Перша - саме тут ви почуєте відповідь на вічне соціальне питання, чому хороші люди іноді йдуть хибним шляхом. Друга, звісно, вражаючий масштаб, атмосфера та видовищність постановки, повертатись до перегляду якої вам захочеться знову й знову.
"Льовушка"
Вистава "Льовушка" за текстом Анатолія Крима не є класичним твором, проте саму постановку легендарного (і нині покійного вже) Ігоря Славінського можна назвати такою. Це проста, але водночас дуже глибока історія дитинства єврея, що згадує себе у 5 років, коли він жив з двома бабцями.
"Льовушка" говорить про важливі душевні речі: необхідність відпускати минуле, вміння пробачати та про Бога всередині кожного з нас, незалежно від того, якої ми релігії. "Льовушка" - це набір кумедний та наївних ситуацій 5-річної дитини, в які він потрапляє на шляху до дорослішання, з сумним та щирим фіналом. Іншими словами, першу половину вистави ви будете сміятися у повний голос, а в кінці шукати серветку, щоб витерти сльози.
"1984"
Наскільки легендарний роман-антиутопія Джорда Оруелла далека від сьогодення? Чи, може, ми вже давно живемо в світі "1984"? Про це тобі розповість режисер вистави Сергій Павлюк разом із акторами театру. Сценічна версія адаптованої п'єси Майкла Джина Салівана трохи відрізняється від першоджерела Оруелла, та все ж має більше спільного. Під час вистави ти відчуваєш себе "під ковпаком великого "Брата" і починаєш зовсім по-іншому дивитись на реальність, що тебе оточує. Але потурбуйся про те, щоб заздалегідь придбати квитки, бо розлітаються вони дуже швидко!
"Дядя Ваня"
Чехова забагато не буває. Його комедійно-драматичні п'єси та розповіді ідеально та своєчасно "лягають" на будь-яку сцену в руках майстерного та талановитого режисера. Віталій Малахов як раз є саме таким. "Дядя Ваня" Театра на Подолі отримав "Київську пектораль" за "Кращу виставу", "Сценографію", "Кращу режисуру", "Кращий акторський дебют" та "Кращу чоловічу роль". Вистава, хоч і була поставлена у далекому 2003 році, але досі збирає повні зали та викликає інтерес у глядачів. Малахов та актори ідеально передають потрібну Чеховську атмосферу старого російського села та дуже точно передають закладені у п'єсу задуми.
"Щоденник юного лікаря"
Якщо "Зойчина квартира" за тим самим Булгаковим більше відноситься до сучасних вистав, що "Щоденник юного лікаря" - це все ж приклад більш класичної постановки відомого письменника-морфініста. Це - набір розповідей про молодого лікаря Полякова, що приїздить до селища влаштовуватись лікарем і потроху стає залежним від морфію. Задоволення та біль водночас спостерігати за тим, як Роман Халаїмов грає Полякова та передає його наркотичну залежність зі сцени театру так, наче у нього і справді з цим великі проблеми. Це, мабуть, одна з найкращих вистав театру, яку має подивитись кожний. Неймовірна акторська трансформація вкупі з атмосферою повної безвиході: побачте все саме таким, яким воно і було написано Булгаковим.