Не встигли ми оговтатись після минулого фільму Вуді Аллена, а він вже випускає новий. «Дощовий день у Нью-Йорку» зібрав цікавий каст, щоб розповісти ще одну історію кохання. Та чи достатньо цього, щоб вкотре змусити людей піти в кінотеатри, адже багато хто каже, що одноманітні стрічки Вуді Аллена вже сильно набридли. Подивимось.
Гетсбі - юнак із заможної родини. Він закоханий у Ешлі - дівчину з провінції. Пара вирішує влаштувати собі романтичний вікенд у «Великому яблуці». Приїхавши до Нью-Йорка Ешлі випадково знайомиться з улюбленим режисером, що наразі переживає творчу кризу, і завдяки йому потрапляє до кінотусовки. Тим часом Гетсбі зустрічає дівчину, що була у нього колись закохана і разом з нею починає зніматися в студентському дипломному фільмі.
Чого б ви не очікували від «Дощового дня у Нью-Йорку», потрібно розуміти, що це типовий фільм Вуді Аллена останніх років. Є він, є вона, у них заплутані стосунки, але виглядає усе дуже мило. Вуді вже давно не створює чогось революційного типу «Матч Поінт». Його графік зараз - одна стрічка на рік, про яку ти забуваєш вже за кілька днів після перегляду. «Дощовий день у Нью-Йорку» - це цинічно-романтичний відпочинок на півтори години, який і посумувати змусить, і розважить непогано.
Стрічка розмірковує про на міцність кохання та природу зради. І Гетсбі, і Ешлі знаходять собі "інтрижки" на стороні, що породжує головний конфлікт стрічки. Вуді Аллен веде оповідь про зраду настільки філігранно, що ти не сприймаєш її як щось негативне, навпаки, споглядання за тим, що відбувається на екрані, приносить тобі задоволення. Всі роздуми режисера, як завжди, витримані в рамках комедійного жанру.
Щодо акторів на головних ролях, то тут Аллен точно перевершив самого себе. Гетсбі зіграв Тімоті Шаламе, який у свої 23 вже встиг стати справжньою зіркою та навіть отримав номінацію на «Оскар» після «Назви мене своїм ім‘ям». Його кохану Ешлі втілила Ель Фаннінг, яка грає ще в одній прем'єрі цього тижня - сіквелі «Малефісенти». Окрім них, на екрані ви побачите Селену Гомес, Джуда Лоу, Ліва Шрайбера та Дієго Луну. Сказати, що всі в цьому фільмі на своїх місцях - не сказати нічого. Кожен герой закохує в себе та запам‘ятовується. Тімоті Шаламе як завжди впевнено відчуває себе у ролі концептуального хіпстера наче з іншого світу. В той час, як Фаннінг дуже веселить, граючи не надто кмітливу дівчину. Звісно, що ковдру уваги на себе перетягують майстри Джуд Лоу та Лів Шрайбер в ролях невдах-кіношників, що лише спроможні закохувати в себе дурненьких дівчат на кшталт Ешлі.
Та найпрекрасніше у фільмі заховане у його назві. Вуді Аллен вже змушував людей наново закохатися у Париж після свого «Опівночі в Парижі». З дощовим Нью-Йорком та ж історія. Де би ви не знаходились на момент перегляду фільму, у вас одразу ж з‘явиться бажання отримати візу до США та хутко брати квитки до "Великого яблука". Вуді Аллен з усією красою та пристрастю демонструє нам це місто, змушуючи на нього подивитись іншими очима. Не в останню чергу цьому допомагає класичний саундтрек у стилі всіх алленівських стрічок.
Можливо, «Дощовий день у Нью-Йорку» не стане культовим та не опиниться в списках «Must see», але це справді дуже приємне кіно, яке варто один раз побачити і насолодитись. Інколи цього більше, ніж досить.