Протягом останнього тижня мережа не стихала: публічно сперечались "мастодонти" світового кіно - Мартін Скорсезе, Френсіс Форд Коппола та прихильники Marvel Studios. Легендарні режисери не соромились критикувати стрічки Marvel: Скорсезе сказав, що у низ "немає психологізму, немає людей, за яких ми б відчували емоції, немає ніякого сенсу та глибини - лише пустий кіноатракціон". Коппола теж не "церемонився" і просто назвав продукт Marvel бридким. Звісно, знайшлися й ті, хто захищав екранізації коміксів - щоправда, це були актори, які в них знімалися - Семюел Л.Джексон. Дауні-молодший та Бенедикт Камбербетч. Хто правий, хто ні - про це у моїй колонці для Yabl.
Почнімо з того, що Мартін Скорсезе та Френсіс Форд Коппола - це представники "старої школи" Голлівуду. Для них головною ознакою якості стрічки є її потужна драматична основа. Без цього обов'язкого пункту вони навіть не візьмуться до зйомок.
Мартін Скорсезе та Френсіс Форд Коппола
Але пригадаймо тих, хто являв собою кінематограф ще до Скорсезе та Копполи - братів Люм'єр. Глядачі приходили у сінема на стрічку від братів й дивились на те, як шумно та з купою пару на вокзал прибуває потяг. Дехто навіть вибігав із кінозалу на емоціях - настільки реалістичним було зображення. Чим, як не візуальним атракціоном, є творіння Люм'єрів? Тоді ще ніхто не казав, яким кіно МАЄ бути, з якою глибиною і сюжетами, адже найперша його форма була саме розважальною.
Від найпершої "Залізної людини" і до "Месників: фіналу" цілком зрозуміла мотивація Залізної людини.
А тепер до кінокоміксів Marvel. Так, вони є популярною розвагою, яка "збирає" мільярди доларів по всьому світу. Деякі з них і правда є "легкими" та банальними, як-от перший "Капітан Америка", "Капітан Марвел", "Тор 1 та 2" або "Доктор Стрейндж", та деякі не позбавлені сильної драматургічної основи. Погляньмо на найпопулярніших героїв із кіновсесвіту Marvel - Тоні Старка та Стіва Роджерса. Те, якими вони були на початку франшизи і те, якими вони стали у фіналі - це, як то кажуть, дві великі різниці. Від найпершої "Залізної людини" і до "Месників: фіналу" цілком зрозуміла мотивація Залізної людини. З кожною помилкою (яка була зроблена з добрими намірами) змінюється його світогляд. Тотальна самовпевненість замінюється страхами та сумнівами. На місце егоїзму приходить самопожертва зарада друзів, родини та всього людства.
У Стіва Роджерса історія не менш цікава: засліплений почуттям патріотизму та відданості своїй країні, він не помітив, як став інструментом пропаганди в руках політиків. З кожним новим фільмом до нього приходило усвідомлення того, що наміри влади дуже часто не такі чесні та благородні, якими можуть здаватися на перший погляд. Зрозумівши, що все життя його використовували заради чужих ціностей, він вирішує прожити життя повністю для себе та померти щасливою людиною, що і трапляється в останніх "Месниках". Сказати, що в цьому немає психологізму та герої кінокоміксів "не розкриваються" означає одне: ти бачив лише трейлери Marvel, але не стрічки повністю.
Окремі фільми кіновсесвіту взагалі можна назвати авторським жанровим кіно.
Історія кожного з героїв має грамотно прописану сюжетну арку з помітними шекспірівськими та давногрецькими мотивами, "загорнутими" у сучасну розважальну форму. Окремі фільми кіновсесвіту взагалі можна назвати авторським жанровим кіно. Пригадайте "Вартових галактики" Джеймса Ганна - фільм про супергероїв, в якому персонажами стали Єнот, дерево, тупий чувак, зелена жінка та невдаха.
Кадр із "Вартових Галактики"
Така стрічка була справжнім ризиком для кіностудії, адже публіка, що звикла до класичних супергероїв могла не сприйняти такий склад. На щастя, у Джеймса було своє бачення, якому кіностудія довірилась. В результаті маємо блокбастерний шедевр. Також був і "Тор 3" від Тайки Вайтіті, який теж зробив своє, можна сказати, авторське кіно, проте з уже існуючими героями. Тому вішати ярлик на всі фільми кіновсесвіту і казати, що вони нічим не відрізняються один від одного, теж не дуже компетентно зі сторони Скорсезе та Копполи.
Кріс Хемсворт та режисер Тайка Вайтіті
Та все ж головою проблемою у цій скандальній ситуації є те, що легендарні режисери своїми висловлюваннями виказують неповагу до великої команди Marvel, члени якої вкладали всі свої сили, вміння та талант, працюючи над цими фільмами (з деякими із акторів Скорсезе навіть колись працював).
На мою скромну думку, геніям потрібно прийняти той факт, що у сучасних блокбастерів є своя ніша у світовому кінематографі. Якщо ж такі фільми - це щось "погане", то варто би було заборонити ще "Зоряні війни" та "Індіану Джонса". В тому, що люди полюбляють так звані "кіноатракціони" немає нічого поганого, бо видовищним мистецтво було від самого зародження. Глядач йде до кінотеатру, в першу чергу, аби відпочити від реальності, а який саме для цього фільм він обере - складний чи "легкий", видовищний чи драматичний - лише його особиста справа.