Нещодавно мережу сколихнула публікація про те, що Київський симфонічний оркестр може залишитися на вулиці та припинити своє існування. Yabl не міг лишатись осторонь та дізнався більше про цю ситуацію. Що саме зараз відбувається з колективом та чи є майбутнє в українських оркестрів загалом нам розповіли художня керівниця та директор Kyiv Symphony Orchestra — Любов Морозова й Олександр Зайцев.
То що зараз із оркестром?
Любов: У понеділок, 11 листопада у нас із Міністерством культури та КМДА відбулася розмова. Мова йшла про те, що оркестр має грати більше розважальної музики та заробляти на життя самостійно. Це, на жаль, нереально. І в тій ситуації, в якій опинилися ми, скоро можуть опинитися й інші національні та художні колективи.
Олександр: Для того, щоб виплатити мізерну заробітну плату музикантам (у Kyiv Symphony зараз одні з найнижчих в столиці заробітних плат — від 7 до 9 тисяч гривень — Yabl) ми маємо заробити цього року 3,2 млн. Також самотужки платимо за оренду, бо держава безкоштовне приміщення не надає. Це обходиться більше, ніж в 600 тисяч гривень. Основна проблема зараз в тому, що з року в рік мистецьким колективам зменшують фінансування. Раніше держава надавала 97% тільки на покриття заробітної плати. З 2015 року оркестр перевели на фінансування з міського бюджету, і дефіцит фонду заробітної плати склав 10%, а з 2019 року нас перевели на фінансування з дефіцитом 17%. Також є комунальні послуги, послуги оренди. Це те, що оркестр має покрити сам, окрім тих 17 відсотків, які потрібно заробити, щоб додати до зарплатні музикантів. З наступного року міська влада надаватиме лише 79%. Тобто ми самотужки маємо оплатити 21% заробітних плат, оренду та комунальні послуги. Для нас це нереально.
Зліва направо: художня керівниця Любов Морозова, директор Олександр Зайцев, скрипалька Софія Грабовська та дириґент Луїджі Ґаджеро, асистентка головного дириґента Наталка Стець
З чого взагалі розпочалися ваші проблеми?
Олександр: Спочатку ми повністю підпорядковувалися Міністерству культури і ніяких проблем не було. Але, відповідно до закону про децентралізацію влади, у 2015 році нас передали на фінансування до міста Києва. Тобто оркестр залишився під управлінням Міністерства культури, а фінансується міською владою.
Наприкінці 2018 року в оркестрі пройшов конкурс на заміщення вакантних посад, і посаду головного диригента обійняв всесвітньо відомий італійський музикант Луїджі Ґаджеро, а художньою керівницею стала Любов Морозова. Саме в той час у нас і почалися труднощі з фінансуванням.
Любов: Луїджі Ґаджеро наново переосмислює всі твори, проходячи зі слухачем та виконавцем всі етапи творення музики. І тоді класика дійсно слухається інакше. Подивіться виступи інших оркестрів України, де люди сидять і нудьгують за пультами, а потім наш, де музиканти кайфують від гри і ледь не підстрибують на стільцях.
Що змінилося в оркестрі після того, як до нього приєдналися Луїджі Ґаджеро та Любов Морозова?
Хочемо увійти до десятки найкращих оркестрів світу!
Олександр: Сьогодні наші концерти транслює телеканал UA:Культура. Це концертні зйомки, без дублів і монтажу — нічого не приховаєш. І ми демонструємо той рівень, який дозволяє говорити про нас як один з найкращих українських оркестрів з західноєвропейськими стандартами гри. І тепер у нас є великі плани на майбутнє: хочемо увійти до десятки найкращих оркестрів світу!
Любов: Нам часто кажуть, що естрадно-симфонічний оркестр має працювати лише з естрадою. Це не так. Це абсолютно універсальний колектив. Ми продовжуємо грати естрадний напрямок, але не на комерційній основі. Державне підприємство має нести культуру, а не розважати. Тому у нас і Міністерство культури, а не Міністерство розваги. І коли ми граємо естрадну музику, то це теж має бути музика високої якості: наприклад, ми зробили “Івасюк Триб’ют”. Ми - єдиний колектив, який до 70-річчя Івасюка підготував великий проект, де поп- і рок-зірки співали під симфонічне аранжування у Кропивницькому на головній площі.
Олександр: Багато хто був вражений цим виступом та нашим колективом! А у нас, щоб підготувати цю програму, було по півгодини на одну пісню і на одного виконавця. Солістів було близько 15. Ми два дні репетирували, а на третій поїхали до Кропивницького. І оркестр так добре виступив, що поп-зірки почали ходити до нас на концерти.
Любов: А з Луїджі у нас дійсно унікальний випадок. У Kyiv Symphony Orchestra зараз одні з найнижчих заробітних плат у столиці. Для європейця це взагалі ніщо. Але наш диригент покинув сольне музикування і більшу частину свого часу проводить у Києві. І він настільки горить співпрацею саме з нами! Коли я чую, як Луїджі говорить: «Ой, як я втомився від цієї Франції. Хочу додому, в Україні працювати», — мені здається, що я просто потрапила до іншого виміру, тому що ми всі хочемо туди, до Європи. А тут людина каже: «У вас є те, чого нема у багатьох на Заході. У вас є духовність та душевність. І саме це дозволяє вам вкладати душу й серце в те, що ви робите». Саме слово “духовність” у нас зазнало певної девальвації через те, як часто і не по суті його вживають. Втім, Луїджі відновив в моїх очах його зміст.
Також зараз ми плануємо спільно з Інститутом музики імені Глієра запустити Академію для студентів на базі оркестру. Це відома європейська практика, якої, на жаль, нема в Україні. Ми абсолютно безкоштовно хочемо надати музикантам можливість пограти близько двох тижнів і зрозуміти від початку до кінця, як твориться диво, яке можна вважати не лише співтворчістю оркестрантів з дириґентом, але й музикантів з композитором.
Луїджі Ґаджеро та Kyiv Symphony Orchestra творять музику
У нас кожен концерт — з невеликою лекцією, в якій ми пояснюємо людям, як «входити» у ці твори.
Ми зрозуміли, що зараз в першу чергу потрібно розповідати людям про ті твори, які ми граємо, доносити те, як їх слухати. Тому у нас кожен концерт — з невеликою лекцією, в якій ми пояснюємо людям, як «входити» у ці твори. Всі виступи ми пишемо на телебаченні, їх можна переглядати як в трансляції, так і на YouTube-каналі. Також ми почали робити серйозні дитячі програми. Наприклад, казка «Петрик і вовк». Ми робимо його зі Світланою Тельбух, відомою художницею з піску, учасницею шоу «Україна має талант», «America’s Got Talent», напівфіналісткою «Spain’s Got Talent». Це такий інтерактив, де діти залученні до творення інструментальної казки.
Олександр: До нас зараз приходять настільки потужні музиканти! Наприклад, Соня Грабовська, концертмейстерка перших скрипок, до цього працювала в оркестрі Національної філармонії. Вона пішла до нас грати на зарплатню в 2 рази меншу, ніж мала до цього.
Любов: Це справжній феномен. Та історія, яку ми зараз творимо, — це історія, на яку люди чекали. У нас є певна кількість слухачів, які щоразу підходять, підтримують, розмовляють з нами. У нас із ними живе спілкування. Є ті музиканти, які залишили попередні місця роботи, де їм було зручніше фінансово, щоб розвиватися. Люди хочуть розвитку. І вони хочуть творити свою мрію.
Чому, на вашу думку, ваш оркестр опинився у скрутному становищі?
Любов: На жаль, чиновники часто не розуміють, що таке культура, як вона могла би протистояти агресії сусідньої держави. Тут не можна не згадати про те, як джаз зруйнував Радянський Союз. Американська культура в певний момент почала руйнувати радянську, тому що була більш цікавою та привабливою. І коли ми говоримо про пропагандистську культуру сусідньої країни, яка зараз веде військову агресію, не варто забувати, що це ще й країна, що створює пропагандистські музичні твори і їх максимально розповсюджує.
Беріть нас! І через нас показуйте себе світові.
Наприклад, Гергієв, який виконує «Ленінградську симфонію» в окупованому Донецьку. Або коли на руїнах Цхінвалі виконують радянську музику під об’єктивами усіх центральних російських каналів, малюючи потрібну картинку “грузинського фашизму”. Культура перетворюється на зброю. Сусідня країна через симфонічні твори методом м‘якої сили просуває себе всюди як культурну націю. Вони вбивають, вони стріляють, але в них є культура. Послухайте Чайковського, Шостаковича, їхні пропагандистські твори. Це те, що шалено діє. Ми як нація цьому нічого не протиставляємо. І ось з’являється оркестр, який починає інтегруватися в європейську спільноту та має європейського диригента. Беріть нас! І через нас показуйте себе світові. Ми майже кожен концерт присвячуємо українській музиці, показуємо наших композиторів серед творів відомих європейських колег як рівних. І це відбувається, бо наша музика — це і є Європа. Не треба нічого вигадувати. Потрібно лише не вбивати те, що вже є.
Фото: Дмитро Ларін
Редакція не несе відповідальності за думки та твердження респондентів.