Як часто, обираючи фільм для домашнього перегляду, ми оминаємо справжні шедеври тільки тому, що не чули про них раніше. Але ж як приємно робити для себе несподівані кінематографічні відкриття! Про всі фільми ми вам, звісно, не розповімо, але кілька підказати точно зможемо.
Коли кажуть "Гаспар Ное", то перше, що згадується - жорстка сцена згвалтування героїні Моніки Белуччі в "Незворотності", відвертість на межі порно у "Любові" або шокуючий "Екстаз". Та мало хто згадує про ще один, чи не найкращий фільм цього "хворого" режисера. "Вхід в порожнечу" можна назвати бедтріповою екранізацією тібетської книги мертвих. Головний герой на початку фільму приймає велику дозу психоделічної речовини DMT, після чого йде в нічний клуб. Просто під час вечірки відбувається поліцейський рейд, під час якого хлопця вбивають в туалеті. Усі наступні події фільму ми спостерігаємо за душею головного героя, яка вимушена пройти важкий шлях від свого дитинства до моменту потрапляння в "інший" світ. Під час перегляду фільму складається враження, наче DMT вживав не тільки головний герой, а й ти сам.
Гаспару Ное дійсно вдалося візуалізувати ефект речовини і занурити тебе в стан bad trip. Та головне у стрічці - філософія, якою вона наповнена. Важко навіть передати, як сильно змінуюється твій погляд на життя та на смерть після перегляду. Фільм дуже нелегко дивитись через його депресивність та наркотичну атмосферу, але фінал викликає по-справжньому світлі емоції. Ное проводить тебе через кілометри бруду, щоб на кінці шляху повністю відмити та оновити.
Хіпстерське кіно Річарда Лінклейтера є одночасно і найвизначнішим фільмом режисера, і найменш відомим серед українських кіноманів. Хтозна, може, тому, що під час прокату промо стрічки було мінімальним? Прикро, адже "Юність" варта величезного розголосу.
Це - стрічка про дорослішання. Ми маємо змогу спостерігаємо за тим, як шестирічний хлопчик перетворюється на вісімнадцятирічного юнака. І тут головна фішка стрічки: протягом 12 років Лінклейтер знімав одного і того ж (!) актора замість того, щоб взяти на ролі дитини і парубка різних акторів. Це створює відчуття справжньої документальності, а актори наче проживають своє звичайне життя, доки за ними слідкує оператор та режисер з камерою.
"Юність" - справжня ода дитинству, яка вчить смакувати кожен момент - і неважливо, радісний він чи сумний. Спробуйте і ви.
А ви знали, що Бог існує, і живе він не в Раю, а в Брюсселі? Щоправда, Господь не такий, яким всі його уявляли. Це - злий соціопат у халаті та трусах, який тільки і робить, що псує життя людям. Ісус - не єдина його дитина. У Бога з Брюсселя є ще й донька, яка ненавидить свого батька за ставлення до людей. Дівчинка вирішує втекти від родича-тирана та допомогти всім смертним. Вона робить відкритою інформацію про те, хто та коли помре, щоб люди почали жити так, як вони самі бажають. Окрім того, дівчина збирає світом своїх власних апостолів, які підуть за нею.
Комусь фільм може здатися богохульним, але насправді це дуже яскрава та "розумна" комедія, яка торкається питань, які ми постійно собі ставимо. Можливо, ви й не знайдете відповіді на питання: "В чому сенс життя і для чого я існую?", але точно почнете замислюватись над тим, чи щасливі ви зараз.
Якщо хочете, щоб вас вважали справжнім кіноманом, то для вас стрічки Терренса Маліка просто must see. Головний герой "Дерева життя" Джек достягнув в житті всього, чого хотів і зараз пригадує дитинство. Він жив з двома братами, люблячою мамою та суворим батьком, методи виховання якого далекі від гуманності. Джек починає замислюватись над роллю батьків у своєму житті та над тим, що людина насправді нагадує безкрайній всесвіт.
Насправді, сюжет фільму доволі абстрактний. "Дерево життя" більше нагадує філософську притчу про ВСЕ: життя та смерть, батьків та Бога, щастя та космос. Сюжет постійно переривається кадрами нашої галактики, зірок та планет. Вам може здатися, що все це дуже довго тягнеться. Та потім ти розумієш, наскільки "Дерево життя" - прекрасне та важливе у світі кінематографу полотно. Як "вишенька на торті" Бред Пітт та Джессіка Честейн в незвичних для них амплуа.
Відомий кутюр'є Рейнольдс Вудкок зустрічає в ресторані Альму, в яку закохується з першого погляду. Між ними швидко зав'язується роман, тому жінка переїжджає до будинку Рейнольдса. Та у цього чоловіка все має бути лише за його правилами. Через деякий час у пари починаються чвари та суперечки.
Дует режисера Пола Томаса Андерсона та актора Деміен Дей Льюїса означає лише одне: нас очікує шедевр на всі часи. Проста на перший погляд структура сценарію про кохання наповнена тонкощами, які створюють те саме відчуття "магії кіно". Акторська гра Дей Льюїса та Вікі Кріпс настільки жива та влучна, що здається, наче вони існують на якомусь іншому та недосняжному для решти акторів рівні. Стовідсоткове потрапляння в образи та характери!
Музику для цього фільму писав соло-гітарист гурту Radiohead Джонні Грінвуд, і те, що вона закохує у себе кожного - це безсумнівний факт. Іншими словами, "Примарна нитка" - це естетичний коктейль, який вам захочеться куштувати ще часто.