Відсьогодні в український прокат виходить біографічна пригодницька стрічка британського режисера, номінанта на премію “BAFTA” Тома Гарпера “Аеронавти”. Чого від неї очікувати, а про що тимчасово краще забути, читайте далі.
“Аеронавти” - красиве, захопливе кіно про небо і мрії, про сміливців, які не бояться кидати виклик собі і законам природи, та про те, що жінки рулять (про це під час фільму його автори будуть нагадувати постійно, бо це: а) модно; б) толерантно; в) так воно і є насправді - оберіть свій варіант).
Дивитися картину потрібно в кінотеатрі, бо лише великому екрану під силу передати всю велич і безмежність неба, подарувати відчуття, що ти разом з героями перебуваєш на повітряній кулі, спостерігаючи, як вікторіанський Лондон зменшується до лялькового розміру. Але при цьому не треба очікувати від “Аеронавтів” історичної правди. Ще краще нічого не читати ДО перегляду про реальні події, що лягли в основу фільму, і тоді, цілком ймовірно, ви зможете отримати від нього справжнє задоволення.
Сюжет стрічки переносить глядача до далекого 1862 року, коли парочка відчайдушних романтиків - дослідник-метеоролог Джеймс Глейшер, що спить і бачить, як він здійснює наукове відкриття, та молода аеронавтка Амелія Рен, яка готова на будь-яку авантюру, аби здійнятися на повітряній кулі якомога вище, вирушає в небезпечну подорож на аеростаті.
У ролі цих мрійників ви побачите вже знайомий акторський дует - незрівнянного Едді Редмейна і його партнерку з фільму “Теорія всього” Фелісіті Джонс. І нехай в “Аеронавтах” цей союз менш глибокий та не такий потужний, вони чудово доповнюють одне одного просто перебуваючи в одному кадрі, і це неабияк тішить око.
Оскільки фільм пригодницький, будьте готові до того, що вже дуже скоро на героїв чекатимуть різні випробування, які, незважаючи на такий обмежений простір, як повітряна куля, змусять вас хвилюватися. Візуальні ефекти “Аеронавтів” на найвищому рівні (оператор Джордж Стіл), а музичний супровід від британського композитора Стівена Прайса ("Гравітація", "Лють") лише підсилює ефект напруги від небезпечного польоту навіть при повному спокої в кадрі. У сценаx, коли герої переxилятимуться через край кошика або збиратимуться на верхівку кулі, майже неможливо стримати тривогу. Саме тому людям, які страждають від аерофобії, краще приберегти заспокійливе.
До речі, Том Гарпер (“Гострі картузи”, мінісеріал “Війна і мир”) збудував точну копію повітряної кулі 19 століття, а Джордж Стіл здійснював зйомку на висоті 600 метрів. Актори, яким, звісно, теж довелося політати, працювали без дублерів, що, враховуючи деякі сцени Фелісіті Джонс, викликає неабияку повагу.
За вищезгадану красу фільму несе відповідальність не тільки режисер і оператор, але і дизайнерка костюмів Олександра Бірн, американська художниця, лауреатка премій “Оскар” та “BAFTA”, робота якої стає зайвим приводом для детального розглядання персонажів під час численних флешбеків, якими зловживає Гарпер.
А тепер про важливе, яке не варто читати тим, хто має бажання подивитися картину “з чистого листа”.
За основу фільму взято історію реального польоту Джеймса Глейшера, який він здійснив з Генрі Коксвеллом. Про останнього в “Аеронавтаx” ви нічого не дізнаєтеся. І це прикро, адже саме він врятував життя своєму колезі під час здійснення польоту 5 вересня 1862 року. Ці двоє британців з дослідницькою метою піднялися на повітряній кулі приблизно на висоту 11 880 метрів, встановивши світовий рекорд, але при цьому ледве не загинули.
Чому сюжет цієї історії значно прикрасили і змінили, додавши замість бороданя Кокселла красуню Фелісіті, неважко здогадатися. Вже не дивує і фемінистичний меседж картини - світ кіно має свої закони і тренди, а от погоджуватися з ними чи ні, нервувати чи спробувати абстрагуватися - вирішувати вам. Принаймні, у “Аеронавтів” є всі шанси увійти до топів у категоріяx “родинний перегляд” або просто “хороше мотиваційне кіно”.