Doug Stanhope (Даг Стенхоуп)
Один з найбільш жорстких та цинічних коміків, якщо взагалі можна когось виділяти у жорсткому та цинічному жанрі стендапу. Сам Стенхоуп одного разу сказав про свій гумор: «Це як порно з тваринами. Не для всіх». Він часто підіймає складні теми та позиції, але попри це дуже майстерно їх розкриває таким чином, що зал починає сміятися разом з ним, навіть якщо не розділяє озвучену позицію. Наприклад, ось Даг розказує про аборти:
А ось тут про націоналізм:
Jimmy Carr та Anthony Jeselnik (Джиммі Карр та Ентоні Джесельнік)
Британський та американський коміки. Обидва відомі тим, що працюють у жанрі ванлайн – тобто коротких жартів в одне або декілька речень. Це значно відрізняє їх від коміків, які розповідають довгі комедійні тези щодо своєї точки зору. Також вони відомі тим, що їх жарти чорні, без жодних табу. Втім, публіка сміється та сприймає їх легко, адже жанр ванлайну – це перш за все вигадані жарти.
Bo Burnham (Бо Бернем)
Ще один представник не традиційної стендап комедії. Головна особливість Бо – він завжди виступає з фортепіано і більша частина його концертів складається з його гумористичних пісень. Його талант та незвичний стиль дозволили йому дуже швидко набути популярності через інтернет, тому вже у 18-20 років він вперше виступив на телебаченні та почав гастролювати зі своїми концертами. Для ознайомлення можна подивитись його пісню із позиції Бога:
Або «Смуток»:
Тим, кому сподобався музичний жанр у стендапі, також радимо подивитись виступи Тіма Мінчіна.
Dara O Briain (Дара О’Бріен)
Ірландський комік, який на перший погляд виглядає, як представник традиційного стендапу. Та цей образ розвіюється, коли він починає говорити із глядачами та імпровізувати на ті теми, які будуть виникати під час цього спілкування.
У Дари є багато написаних заздалегідь тез, але іноді здається, що вони потрібні йому лише для того, щоб заповнювати паузи між імпровізацією. Починається справжній Дара О’Бріен. Можна сміливо сказати, що жоден його концерт не схожий на інший і найкраще дивитись виступи наживо. Та для ознайомлення можна почати з будь-якого записаного концерту. Наприклад, «Доза гумору»:
Russell Howard (Рассел Говард)
Рассел – англійський комік, який не настільки відомий, як усі вище згадані. Але саме його концерт «Wonderbox» вартий перегляду. Якщо вам лінь дивитись увесь виступ, то зосередьтеся на останніх 7-8 хвилинах. Там він розповідає про свого маленького фаната, який хворіє на рак. Це найбільш зворушлива та смішна історія, яка мені тільки траплялась у стендап-виступах. Навіть з урахуванням історії Джима Джеффріса, який викликав повію для свого друга на інвалідному візку.