Не минуло й двох тижнів після прем‘єри "Ірландця" Мартіна Скорсезе, як Netflix витягнула на світ Божий нову драму "Шлюбна історія" режисера Ноа Баумбаха. Чи вийшов у стрімінгової імперії ще один шедевр? Про це ми зараз поговоримо.
Стрічка знайомить нас із Чарлі та Ніколь - подружжям, яке було щасливими (ключове слово тут "було"). Чарлі - успішний нью-йоркський театральний режисер, Ніколь - акторка, яка переїхала із Лос-Анджелеса до Нью-Йорка (звісно, заради коханого) й зажила тут тихим подружнім життям: із домашніми клопотами та роботою в театрі свого чоловіка. Аж якось жінці пропонують роль у пілоті нового голлівудського серіалу, Ніколь не може втратити таку можливість і повертається до LA - саме з цього моменту й починається розлом в їх сім'ї. Та, може, він просто став більш помітним, адже чоловік та жінка давно віддалились одне від одного, віддалились так сильно, що єдиним виходом у цій ситуації стає розлучення. А де розлучення, там і довгі судові процеси, які ускладнюються суперечками щодо опікунства над сином.
Правду кажучи, трейлер фільму вводить в оману. Якщо ви очікували побачити самі лише теплі спогади людей, які колись були щасливими, то змушені вас розчарувати. Насправді "Шлюбна історія" демонструє, як судові процеси та адвокати можуть зробити справжню війну там, де вона навіть не планувалась. На початку фільму ти не бачиш особливо причини для конфлікту: дорослі та свідомі люди вирішили, що їм краще існувати окремо. Та, як тільки Ніколь та Чарлі підключають до справи юристів, все йде шкереберть: процесс розлучення перетворюється на гру та маніпуляції, де кожна зі сторін намагається лишити свого опонента ні з чим.
Поряд з тим, чітко прослідковується ідея, закладена режисером та сценаристами: якщо ви хочете зберегти ваше кохання, то варто не тримати образи всередині, потрібно розмовляти з близькою тобі людиною. Коли дивишся "Шлюбну історію", то відчуваєш себе наче на прийомі у психотерапевта: під час сеансу може бути боляче, але після його закінчення ти відчуваєш полегшення та вдячність.
Цікаво, що фільм побудовано таким чином, що тобі, як глядачу дуже складно обрати героя, за якого ти би переживав сильніше. І Чарлі, і Ніколь - звичайні добрі люди, вони не монстри, просто у кожного своя правда. В цьому плані драматургія працює ідеально, бо глядача наче м‘ячик для пінг-понгу кидають з одного боку в інший протягом всього фільму. Саме в цьому й сила "Шлюбної історії": створити кіно, в якому обидві сторони конфлікту будуть однаково близькими глядачу - справжня майстерність.
Звісно, сильна драматургія не може поцілити "в яблучко" без потужних акторських робіт. У дует Драйвер - Йоганссон можна закохатись. Хто би міг уявити, що вони так органічно виглядатимуть в кадрі, але факт лишається фактом. І, якщо Адам Драйвер щороку знімається у подібних авторських та фестивальних проектах, то для Скарлетт ця роль - ковток свіжого повітря після моря блокбастерів. Ніколь у Йоганссон - "оголений нерв": ще хвилину тому в неї була істерика, а вже зараз вона посміхається, наче нічого не сталось. Не менш приємно вам буде побачити Рея Ліотту, який, як завжди, у ролі поганця - цього разу він перевтілився у цинічного, але надзвичайно харизматичного адвоката. Прикрасила каст улюблениця Девіда Лінча Лора Дерн. У "Шлюбній історії" вона - справжнє стерво, що насправді їй дуже личить.
Саундтрек наче із класичних фільмів Вуді Аллена обманює тебе, кажучи, що на екрані - романтична історія, та насправді перед нами розгортається справжнісінька драма. Такий музично-візуальний дисонанс - доказ майстерності режисера, який надзвичайно вдало поєднав елементи стрічки.
"Шлюбна історія" вже отримала купу номінацій на "Золотий глобус", не менше їх вона отримає на "Оскарі", але головне не це. Важливіше те, що такі стрічки допомагають подивитись на власне життя і збагнути, що ти робиш не так. 136 хвилин "у компанії" Netflix можуть замінити кілька десятків годин у кабінеті психотерапевта, тож "Шлюбна історія" точно must see і для тих, хто в стосунках, і для тих, хто переживає процесс розлучення, і для тих, хто тільки у пошуках своєї пари.