Постать Майкла Бея в Голлівуді викликає суперечливі реакції. З одного боку - це один з найкращих режисерів-візіонерів, який завжди добре працює над "картинкою", ефектами та рештою технічного наповнення. В той же час критики його ніколи особливо не любили, та і глядачі останнім часом шанувати перестали: фінальні дві частини "Трансформерів" були буквально "парадом тупості" - висидіти до кінця в кінотеатрі на цих фільмах було справді важко. Та ось у Бея з‘явився шанс себе реабілітувати, коли він зняв стрічку "Примарна шістка" для Netflix. Стрімінг дав режисеру цілковиту творчу свободу. Як Бею вдалося її використати? Про це у нашому матеріалі.
Починається фільм із масштабної погоні на вулицях Флоренції за участі головних героїв. Перші 20 хвилин ви спостерігаєте за скаженим екшеном зовсім без розуміння самої історії. Різнокольорові спортивні тачки врізаються одна в одну, один з героїв бігає по даху, наче Людина-павук, тим часом персонаж Раяна Рейнольдса тримає в руках вирване людське око. І ось ти дивишся на це все і розумієш: Бей повернувся! "Примарна шістка" - це типове кіно Майкла Бея, помножене в декілька разів. При перегляді відчувається, що режисера абсолютно нічого не стримувало: він писав, знімав, монтував саме так, як йому хочеться.
Сюжет стрічки не надто заплутаний: шестеро багатіїв-мільярдерів вирішують присвятити своє життя таємній боротьбі зі злочинністю та тероризмом. Для цього їм потрібно всього-на-всього інсценувати власну смерть. Саме після цього вже можна карати головних лиходіїв світу. Сценарій, звісно, досить "плаский", з купою нелогічних поворотів: погодьтесь, історія з інсценуванням смерті кожного з героїв виглядає дуже "притягнутою за вуха" і повірити в неї складно. Та, якщо ви таки хочете висидіти ці 2 години перед екраном, то вам варто змиритися з тим, що сценарії стрічок Майкла Бея, м'яко кажучи, не надто глибокі. Хоча, порівнюючи нетфліксівську прем'єру з останньою частиною "Трансформерів", "Шістка" - це взагалі драматургічний шедевр.
Головні герої у стрічці дещо функціональні, аніж "героїчні", та ти все одно швидко до них звикаєш та встигаєш навіть полюбити. Актори особливо нічого не грають, але разом із тих їхня харизма робить всю справу за них. Раян Рейнольдс тут, як завжди, веселий та крутий лідер команди. Окрім нього непогано попрацювали Дейв Франко та Бен Харді, який грав у "Богемній Рапсодії" Роджера Тейлора. А от із дівчатами у Бея, як завжди: грають не дуже, зате красуні, погляд не відвести.
Чим фільм справді може пишатися, то це картинкою та операторською роботою: у кадрі все настільки ідеально "вилизане", наче Бей зняв двогодинний високобюджетний кліп. Помітно, що оператор експериментував із ракурсами та формами кадру - може скластись враження, наче такого на екрані ви ще не стрічали. Окрім того, дуже важко відрізнити, де жива зйомка з каскадерами, а де - комп‘ютерна CGI графіка, настільки все якісно пророблено. Це вам не фейково молодий Де Ніро у "Ірландцеві" від Скорсезе (хоча бюджет у обох стрічок однаковий - 150 мільйонів доларів).
Щодо монтажної частини, то тут все ще складніше. Невідомо, скільки (і чого саме) треба було вжити Майклу Бею та режисеру монтажу, щоб змонтувати настільки динамічну історію, але мозок в якийсь момент просто відмовляється сприймати те, що на екрані через перевантаженість картинки. Ти ще не встиг "проковтнути" одну сцену, як тобі "подають" іншу. Найцікавіше те, що ти отримуєш від цього якесь дивне мазохістичне задоволення. Такі вони - стрічки Майкла Бея.
Якщо відкинути всі критичні оцінки та сприймати кіно лише емоціями, то "Примарна шістка" - саме той бойовик, на який ми чекали в дитинстві: безглуздий та нереалістичний, але настільки "пацанський" та видовищний, що його не можна не полюбити. Шкода лише, що нема можливості побачити цю стрічку на великому екрані.
