Збори «Скаженого весілля» Влада Дикого, яке побачило світ у жовтні минулого року, вп'ятеро перевищили бюджет стрічки, що склав 10,8 мільйона гривень. Як і у випадку з іншими, досить нечисленними, прокатними хітами вітчизняного кінопроцесу на кшталт «DZIDZIO контрабас» та «Свінгерів», це зробило появу сиквелу практично неминучою. При цьому, якщо перша картина про доньку директора краєзнавчого музею Василя Середюка з села Яблунівка, чий намір вийти заміж за темношкірого француза образив "найкращі расистські почуття" поважного батька, була неофіційним римейком однойменної французької комедії Філіпа де Шоврона, для продовження авторам довелося самим вигадати сюжетну канву.
Напередодні виходу стрічки багато хто намагався вгадати, який же із патріархальних стереотипів стане для творців новою мішенню? Хтось припускав, що друга "блудна донька" вирішить створити сім'ю не з обранцем, а з обраницею, однак команда Влада Дикого знайшла інше рішення.
Новий наречений видається мрією кожного батька - великий київський бізнесмен, готовий обдарувати майбутню дружину всіма можливими благами цього світу. Окрім того, зять №2, як і зять №1 має якийсь нетутешній шарм, а також правильну до стерильності (що видає професійний дубляж, звісно) українську (його роль виконав польський актор Томаш Собчак, відомий нашим глядачам за іншою вітчизняною комедією, «Rock'n'ball» Дмитра Приходька). Здавалось, який конфлікт може виникнути між таким зятем і батьком нареченої? Та Сердюк знайшов, до чого причепитись: його невдоволення викликає вік нареченого, який у свої сорок три виявляється його ровесником.
Подібна ейджистська примха здається досить дивною для Середюка з його патріархальними поглядами, проте, як дають зрозуміти, нехай і не завжди чітко, автори фільму, справжня причина хейту тестя криється у заздрості та ревнощах. Середюк просто боїться, що новий родич з його такими разючими досягненнями знецінить його власний авторитет і навіть замінить у статусі голови родини. Конфлікт батьків і дітей, тестів і зятів обертається характерним для вітчизняної історії та сучасності протистоянням міста та села, традиційної культури та прагнень до перетворень. Творці навіть вводять у розповідь історичну паралель, кошмари наяву Середюка, в яких він постає приниженим холопом, приреченим зносити побої від глузливого пана із зовнішністю майбутнього зятя, готового, здається, не тільки заволодіти донькою свого кріпака, а й залізти в ліжко до його дружини. З огляду на подібні жахи не так дивно, що Середюк, до того ж розлючений спробами місцевої влади передати його музей у приватну власність, сповнюється рішучістю перешкодити весіллю. Як і у минулорічному фільмі, він кличе на допомогу колишнього залицяльника доньки- цього разу підполковника міліції і місцеву зірку сцени Назарія Запухляка (продюсерові фільму Юрію Горбунову, що знов виступив у цій ролі, достовірніше за інших вдається відповідати майже ексцентричній комедійній тональності).
Художні особливості сиквелу загалом аналогічні першій частині "Скаженого весілля". Своєю манерою зйомки та акторським виконанням, драматургією, а також миттєвими переходами від пустощів до сльозливості стрічка Влада Дикого набагато більше нагадує телесеріал, аніж кінематографічний твір, а окремі сцени, на кшталт лінії за участю зіграних Потапом і Монатіком священнослужителів, розмахом поганого смаку здаються більш придатними для другорозрядного естрадного шоу. Про естраду нагадують і позбавлені будь-якої переконливості сюжетні повороти, як задум Середюка викликати у ненависного нареченого доньки серцевий напад, напустивши на нього вбраного Чубакою Запухляка - мовляв, у чоловіків після сорока погано з серцем.
«Скажене весілля-2» сприймається як мріяння мешканців країни, яка загрузла в кримінально-корупційному свавіллі, як казка для тих, хто сподівається не на торжество цивілізованого правосуддя, а на можливість заприятелювати чи поріднитися з одним із сильних світу цього. У цій казці роль принца відведена олігархові, здатному будь-яку проблему вирішити телефонним дзвінком, чию владу покірно визнають і представники державних інституцій, і творча еліта: у створеному Владом Диким просторі улесливу готовність підкоритися будь-якому його наказу виявляє не тільки офіцер поліції, але і Сергій Жадан. Саме такий принц феодальної української казки може одноосібно дозволити існувати краєзнавчому музею Яблунівки, як і будь-якому іншому закладу культури або замінити його на ТРЦ.
Чи багато вітчизняних олігархів схильні підтримувати музеї частіше, ніж перебудовувати їх в ТРЦ, якщо навіть екранний багатій, вочевидь, не врятував би скарбницю місцевої історії, якби не мав наміру пов'язати життя з донькою його директора? Роздуми над такими запитаннями здатні надати перегляду «Скаженого весілля-2» несподіваний драматизм.
