2019 рік не завжди радував нас кіношедеврами. На світ Божий з'явились десятки фільмів, після перегляду яких хочеться взяти нейралізатор і стерти собі пам'ять. Тож, на які стрічки ми даремно витрачали час у 2019 році - про це у нашому матеріалі.
Саме завдяки "Людям ікс" здобув популярність жанр супергеройських стрічок. Перші дві частини франшизи Брайана Сінгера створили напрямок, на якому пізніше зірвали куш Marvel, але от завершення кіноепопеї про людей із надзвичайними здібностями - справжнє фіаско. Складно зрозуміти, що гірше: млявість фільму або ж абсурд ледь не в кожній сцені. Весь зірковий потенціал було "злито", а результат змушував дивитись на годинник під час сеансу. Дизлайк.
Продовження трилеру "Спліт" від М. Найта Шьямалана мало великий потенціал. Але, як це часто буває з бідолашним М. Найтом, його нахилило трохи не в той бік. «Скло» намагається прикидатись стрічкою із нетиповим поглядом на супергеройство, але купа сюжетних дірок руйнують сценарій і головний задум на очах. Неочікувано погана гра Джеймса Макевоя та стомлений Брюс Вілліс, до сміху примітивні екшн сцени - хотіли зняти крутий фільм, а отримали глядацький facepalm під час перегляду.
Після "Судного дня" ми ще жодного разу не отримали від франшизи про Термінатора чогось більш-менш рівного за якістю. Цього разу сам Джеймс Камерон очолив зйомки у якості продюсера і пообіцяв, що це буде канонічний за атмосферою та сюжетом фільм, та не сталось, як гадалось: "Термінатор: Фатум" вийшов настільки поганим, що минулий "Генезіс" на його фоні виглядає справжнім науково-фантастичним трилером. "Фатум" намагається копіювати "Судний день", проте робить це з новими абсолютно нехаризматичними героями, пхаючи у фільм безглуздий екшн рівня "Форсажу". За цим було дуже боляче спостерігати, тому "Термінатор: Фатум" у списку найгірших.
Ще одне продовження легендарного колись фільму. Так хотілося сказати прощавай улюбленому герою дитинства, але краще би він пішов по-англійськи. Якщо четверта частина виглядала бадьоро та динамічно, то п‘ятий фільму змушує нас відчути, що літній вже Сільвестр не підходить для ролі героя бойовиків. Але, якщо враховувати, що самого бойовика у фільмі хвилин на 20, а решта - це нудна експозиція до нього, то постає питання : навіщо взагалі було знімати нову частину?
Джеймс Франко як режисер та актор завжди йде на ризик. Іноді це спрацьовує і виходить справжній хіт, на кшталт "Горе-творця", а іноді - ні. "Зеровіль" також розповідає про людину, що мріяла здобути голлівудський успіх, нотомість зіштовхнулася зі страшною реальністю. На жаль, фільм викликає одну реакцію - бажання спати. Сюжет незрозумілий і сумбурний, операторська робота наче в дешевого серіалу. Фіаско від Франко.
Якщо студія Pixar щороку дарує нам анімаційні шедеври, то Illumination створює халтурні підробки, що розраховані на дітей, які "все одно нічого не розуміють, аби тільки було весело". "Таємне життя домашніх тварин" - це адаптована версія "Історії іграшок", в якій останніх просто змінили на тварин. І, якщо перша частина була ще більш-менш непоганою, то ось її продовження - вершина несмаку. Сюжет не має чіткої лінії, замість того на юного (і не тільки) глядача ллють море несмішних, інколи навіть вульгарних, жартів. Дякуємо Illumination за чергову порцію деградації.
Хоч ми і писали, що цей фільм може вам сподобатись, але об‘єктивно він поганий. Ксав‘є Долан перестав шукати в своїх фільмах щось нове, щоразу знімаючи одну й ту ж історію про головного героя-гомосексуала, який займається мистецтвом і намагається налагодити складні стосунки з мамою. У цьому фільмі таких героїв аж двоє, але це ніяк не допомогає. Навпаки, "Смерть та життя..." виглядає більш як пародія на фільми Долана, яка гіперболізує все, що режисер звик використовувати. Рятує Ксав‘є хіба що акторський склад: Наталі Портман, Джейк Трембле, Кіт Харінгтон та Кеті Бейтс. Але могло бути краще, набагато краще.
Ось тут нейралізатор знадобився би нам як ніколи! "Люди в чорному" - ще один приклад паразитування на нашій з вами ностальгії. До того ж, все зіграно та написано настільки ліниво, що отримати бодай якесь задоволення від перегляду просто неможливо.
Історія про пекельного велетня мала величезний потенціал у кіно, якби її дали в руки талановитому режисерові. Робота Ніл Маршалла більше нагадує фантастичний треш початку нульових, але не крутий кінокомікс. Зрозуміти, що відбувається і чому ви маєте це дивитись у вас не вийде, проте туалетним гумором нагодують аж до нудоти. Цікавих героїв не шукайте, вони залишись на сторінках коміксу.
Екранізація культового мюзиклу, Том Гупер за головного, першокласні актори у касті: от що могло піти не так? Річ у тім, що робити фільм з твору, де всі головні герої коти - задум так собі. Якби із «Кішок» зробили мультфільм претензій було би набагато менше, а так - суцільна катастрофа, жах наяву. Замість відчуття свята та гарного настрою, стрічка змушує тебе пережити таке, після чого люди зазвичай йдуть до психотерапевта. Це справді "уродське видовище", свідком якого ми самі не хотіли би бути і вам такого не бажаємо!