Часи, коли люди соромилися зізнатися у пристрасті до серіалів давно минули. Сьогодні подив скоріше викликають ті, хто не стежить за новинками у безмежному серіальному світі, який став якісним, високохудожнім та різнобарвним. І це суттєво полегшило існування нам, безнадійним, вічно голодним кіноманам — обрав серіал і питання “що подивитися?” на декілька днів/тижнів втрачає актуальність. Щоправда, є такі варіанти, коли розтягнути задоволення дуже складно. Нестримне бажання додивитися до кінця не залишає шансів на спокійне існування в проміжках між серіями. 5 мінісеріалів, що увійшли до нашої підбірки, якраз такий випадок.
8 серій, Netflix
Останні роки в кіно/серіальній індустрії є тенденція робити головними героями історій злочинців. Глядачі вже стали справжніми експертами, вправно розбираючись у причинно-наслідкових зв'язках, що відбуваються в житті і головах маніяків. Кут зору ж цього серіалу направлений в бік жертви, її відчуттів та психології. Чому ті, xто постраждав від нападів, часто мовчать про скоєне? Що відбувається з ними після? А що відбувається з нами після того, як ми дізнаємося про подібні випадки в житті наших знайомих і близьких?
2008 рік. Марі, яка проходить програму соціальної адаптації підлітків зі складним характером, стає жертвою зґвалтування у власній кімнаті. Раз за разом, проживаючи події тієї ночі під час допиту, вона починає губитися в деталях. Це переконує слідчих в тому, що ніякого зґвалтування не було. Під моральним тиском Марі погоджується з висновком поліції, зізнавшись у тому, що вона все вигадала. З цього моменту в її житті починається ще одна жесть, але вже іншого характеру. Дівчині не повірив ніхто! І саме тому цей маніяк протягом наступних трьох років зґвалтує ще близько 30 (!) жінок.
Команда “Неймовірного” на чолі з режисеркою Лізою Xолоденко зняла потужну роботу. І попри те, що в цій історії велику роль грають жінки (щоб дізнатися чому - дивіться серіал), в ньому немає гендерних перекосів (тільки констатація фактів, які дійсно мали місце в житті), однобокої позиції та тупого педалювання. Немає і розділення на чорне та біле. Дивитися “Неймовірне” неймовірно важко, але варто.
4 серії, Netflix
Ще одна історія про ціну несправедливості від Ави ДюВерней, відомої своїми роботами на теми расової дискримінації, боротьби за громадянські права тощо. Але якщо ви не прихильник цієї режисерки та вважаєте її попередні картини маніпулятивними, то на цей серіал радимо звернути увагу.
Історія про те, як п'ятьох афро- і латиноамериканських підлітків звинуватили та засудили за зґвалтування і вбивство дівчини, не маючи жодних адекватних доказів, просто вражає! Актори настільки переконливі і справжні, що дивитися на сцени допитів аж боляче.
Так, в цій роботі Аві ДюВерней теж не вдалося втекти від відкритого політзвернення, але як зберігати спокій в ситуації, коли система так непрозоро натякає на те, що життя людини нічого не варте?... Кевін Річардсон (14 років), Ентрон Маккрей (15 років), Юсеф Салаас (14 років), Корі Вайз (16 років), Реймонд Сантана (14 років) під тиском поліції, без присутності батьків зізналися в тому, чого вони не робили. В 1989-му їм присудили від 7 до 13 років позбавлення волі попри повну відсутність доказів. А наприкінці 2002 року стало відоме ім'я справжнього вбивці. Вихід серіалу спричинив багато галасу і навіть сприяв звільненню прокурорів, що мали відношення до справи хлопців.
2 серії, ВВС
Гостроактуальна історія про ганебну вікову традицію, якої людство, напевно, не позбудеться ніколи — "навішувати ярлики" на тиx, xто не підпадає під загальноприйняте розуміння “нормального”. Цей серіал пройшов повз нас, але у себе на батьківщині отримав достатньо уваги, як від глядачів, так і з боку критиків. До того ж, виконавець головної ролі — дивовижний актор Джейсон Воткінс отримав престижну премію BAFTA за “найкращу чоловічу роль”, залишивши позаду самого Бенедикта Камбербетча.
Актор блискуче зіграв дивного, не схожого на інших шкільного вчителя, якого звинуватили у вбивстві дівчини тільки через те, що він… здогадайтеся... — правильно, дивний! Але те, яку роль в житті бідолашного Крістофера відіграли ЗМІ, просто не підлягає жодним морально-етичним нормам.
Попередження: головне не піддатися бажанню протягом перших 30 хвилин перегляду вимкнути фільм через неприємні відчуття, які може викликати у вас головний герой. Ви не встигнете й оком моргнути, як вже будете сидіти в напруженні перед екраном, заламуючи пальці разом з Крістофером, несвідомо повторюючи його дивну пластику та шалено вболіваючи за щасливий фінал його історії.
3 серії, ВВС
Детективний міні-серіал, в якому немає жодної інтриги щодо ймовірного вбивці. Від першої ж хвилини глядач розуміє, кого він бачить перед собою. Мова про британського серійного вбивцю Джона Реджинальда Крісті, роль якого виконав актор, чиє ім'я вже можна вважати приводом для перегляду картини — Тім Рот.
У цій історії не буде крові або сцен насилля, але не радимо дивитися її людям з депресією. Похмура, напружена, моторошна атмосфера може погіршити ваш стан. Після перегляду мінісеріалу ви ще довго будете пам’ятати стару та не зовсім добру істину про те, що кожен маніяк — це чийсь сусід.
4 серії, ВВС
І, наостанок, ще одна історія про злочин і кару, злочин і пристрасть, злочин і тлумачення Святого Писання.
Попереджаємо: хоч серіал вийшов усього 3 роки тому, за візуальними характеристиками він більше нагадує британські детективи середини дев'яностих. Це, звісно, режисерський прийом, але від нього іноді складається враження, що ти дивишся не художнє, а документальне кіно.
У центрі сюжету — подвійне вбивство, що було скоєне в 1991 році в маленькому містечку звичайними, добропорядними людьми. Він — дантист, вона — викладачка недільної школи. В кожного з них родина, діти та Господь у серці. Але раптом щось змінюється.
Завжди вражає, як при повній відсутності якихось скрімерів, без жодних сучасниx ефектів або музичного підсилення, режисеру (Нік Мерфі) вдається тримати глядача в напруженні, викликаючи постійне відчуття неспокою. Цей серіал однозначно сподобається тим, хто не боїться ставити собі питання, любить копирсатися в психології людських вчинків та стосунків, цінує існування в паузах і не вважає, що всі актори мають бути, наче зірки на червоній доріжці. Головні герої “Секрету” — звичайні люди, як я, ви чи ваш сусід… І від цього ототожнення з собою стає ще страшніше.