Мої співчуття тим, хто, спокусившись назвою "Екс", очікував побачити легку комедію про "колишніх". Будьте певні: "Екс" - серйозне кіно, під час перегляду якого вам доведеться більше думати (про що саме - згодом), аніж сміятись.
Незважаючи на те, що автори стрічки визначають її жанр не лише як "кримінальний бойовик", а й як "драмеді" (про що нам з перших кадрів заявили актори сильно "награваючи", щоб нас розсмішити) в основі її сюжету - реальна трагічна історія, яка сталась у місті Городок неподалік Львова в 30-х роках минулого століття. Власне, назва "Екс" походить від слова "експропріація", як підказує нам тлумачний словник - "примусового позбавлення майна". Героями історії в стрічці стали молоді підпільники із УВО (української військової організації), які мріяли допомогти своїм браттям зі збіднілого сходу України і були готові до рішучих дій, тому вирішили "експропріювати" місцеве відділення пошти. Щось пішло не за планом і в результаті повстанці "завалили" (переважно від страху) купу безвинного люду. Паралельно діяли такі ж грабіжники-невдахи – львівські батяри, які обрали своєю "жертвою" сільський кооператив. Саме ці дві події сплелися в єдиний кримінальний фейл і лягли в основу сюжету стрічки "Екс".
Чому саме цю неоднозначну історію про молодих патріотів Галичини обрали автори для екранізації, і навіщо її подали у такій еклектичній формі - це схвилювало найбільше тих, з ким довелося поспілкуватися після допрем'єрного перегляду.
Хотілось би відзначити роботу Ярослава Яріша, який спочатку виграв зі своїм сценарієм "Коронацію слова", а потім отримав пропозицію його екранізувати від члена журі конкурсу режисера Сергія Лисенка. Можна би було говорити про народження нової зірки в галузі сценарної майстерності, але головне питання, яке постає після перегляду стрічки: "Про що кіно?" Про те, що патріотам зійде з рук все, навіть невинні жертви та провальні операції? Чи про те, що патріот України – це якийсь недолугий, непрофесійний горе-вояка? Хочеться вірити, що ми просто не зрозуміли.
У стрічці ви не побачите жодного "зіркового" обличчя, у чому наче й немає нічого поганого, проте юнаки на екрані не відрізнялись один від одного ані зовнішньо, ані якимись характерними ознаками настільки, що складно було їх ідентифікувати. Можливо , шукали акторів на західній Україні за принципом досконалого володіння галицьким діалектом: в результаті в кадр потрапили не лише актори та аматори, а навіть блогер, який нарешті показав, як "треба" грати в кіно, коли не маєш ані харизми, ані акторських здібностей.
Та не будемо лишень критикувати - і гарні роботи теж були! Віктор Жданов, який грав священика та виконавець ролі “щирого українця” "виїжджали" переважно на власному таланті, тож, можу зробити висновок, що робота з акторами - не те, чим може похизуватись режисер стрічки Сергій Лисенко. Втім, авторський почерк у нього вже сформувався і визначити його можна, як "багатожанровість і еклектика в одному флаконі, стрибки з гарячого в холодне з елементами українського поетичного кохання на скирті", від споглядання якого подекуди ставало так ніяково, наче під час перегляду найвідвертіших еротичних сцен. Це навіть не критика, а констатація, характеристика і примітка на майбутнє, яке після цього фільму у режисера без сумніву є.
Головні "зірки" у "Екс" залишились поза кадром - це оператори, композитори, ті, хто створювали декорації на майданчику і атмосферу на натурі. Естетично привабливим був навіть сарай, в якому "щирий українець" катував невдаху-батяра. У кадрі рвуть зуби, б'ють і знущаються так, що у самого Тарантіно навернулись би сльози від задоволення. Коли над фільмом працюють художник-постановник Влад Одуденко ("Дике поле", "Атлантида", "Додому") та оператор-постановник Сергій Міхальчук ("Поводир", "Параджанов", "Дике поле"), то яку би гидоту ти не знімав - очей від неї не відведеш!
Музику для фільму створили Роман Григорів та Ілля Разумейко - учасники музично-театральної формації Nova Opera, які справді дають нове життя опері в Україні. Спеціально для фільму композитори записали понад 20 саундтреків із президентським оркестром і вийшло це у них просто неперевершено у рамках ще одного "зачотного" українського кіна.