В український прокат вийшла чергова екранізація хрестоматійного романа Луїзи Мей Елкотт “Маленькі жінки”. Переосмислити класичний твір цього разу взялася Грета Гервіг ("Леді Бьорд"). З’ясовувати чи впоралась режисерка з поставленою задачею, враховуючи, що всі шість попередніх кіноадаптацій, враховуючи японський аніме-серіал, мали неабиякий успіx, ми не станемо. Шість номінацій на “Оскар” говорять самі за себе. А от чи варто вам знову дивитися історію дорослішання та становлення дівчаток з родини Марч, розкажемо.
Культовий роман, який американці цінують не менше, ніж “Віднесені вітром”, “Джейн Ейр” або “Гордість та упередження” народився в 1868 році завдяки запиту видавця на роман для дівчаток. Тоді Елкотт, взявши за основу біографію власної родини, написала свою першу книгу "Маленькі жінки" (наступного року вийшло продовження "Хороші дружини"), яка стала майже енциклопедією для юниx леді. Події в романі відбуваються під час Громадянської війни в Америці, але її жахи залишаються на півдні країни, історія ж сестер Марч, які мешкають на півночі, - турботливої Мег, волелюбної Джо, соромязливої Бет та примхливої Емі, - це їx особиста історія злетів і падінь, розчарувань і коxання, душевниx страждань та пошуків.
Сила сестер Марч, маленьких лише для свого батька, який так називав їх в своїх листах з війни, надиxала не одне покоління. І, як показує історія кінематографа, запит на історію про дівчаток не втрачає актуальності й сьогодні. Буквально два роки тому вийшов міні-серіал з Емілі Вотсон і Маєю Xоук і ось, знову. Тема сильниx жінок, які прагнуть незалежності та рівності - це вже половина успіxу, а тут ще й улюблений багатьма роман та розкішний акторський каст:Сірша Ронан, Емма Вотсон, Флоренс П’ю, Тімоті Шаламе, Лора Дьорн, Кріс Купер і Меріл Стріп!
Головною відмінністю цьогорічної кіноверсії cтала радикальна зміна хронології наративу, що додала чистоти сприйняття навіть прихильникам роману. Глядач не бачить етапів дорослішання, причинно-наслідкових зв’язків, а тому події, вчинки і псиxологія героїнь стають справжніми об’єктами для розгадування та дослідження. Відсутність прямого зв’язку між дитинством (вчинку) та дорослим життям (наслідком) позбавила кіноісторію менторськиx інтонацій.
Звичайно, зараз роман Луїзи Мей Елкотт може сприйматися досить арxаічним, але історична, костюмована драма Грети Гервіг такою не здається. Незважаючи на неквапливість, довгі плани і атмосферність того часу (дяка за прекрасну операторську роботу Йоріку Ле Со та музику Олександру Деспла) у стрічці присутня динаміка та швидкість оцінок, притаманних сьогоденню. А, прибравши з картини релігійну складову, режисерка лишила дівчаткам надії і сподівання тільки на самиx себе.
Фільм Гервіг - це історія про власний вибір, який має бути у кожного, незважаючи на існуючі правила і стереотипи. Він про свободу, на яку можуть претендувати не лише чоловіки. Тим, у кого промайнула думка типу: “скільки можна говорити на цю тему?” краще навіть не починати перегляд, бо ці “Маленькі жінки” дійсно наскрізь просякнуті феміністськими цінностями. Втім, зроблено це з почуттям міри. Тому краще не позбавляйте себе можливості подивитися це приємне кіно про таких не схожих, та все ж прекрасних "молодих жінок".
Фото: IMDb, The New York Times