Не встиг Джордж Маккей вразити глядачів у хітовому "1917", як на екрани виходить нова стрічка з актором в головній ролі. Говоримо ми про історично-артхаусний вестерн "Правдива історія Банди Келлі" режисера Джастіна Курзеля. Чи вразить вас ця стрічка так само, як і "1917" — про це у нашому тексті.
Нед Келлі — це реальна та суперчлива постать в історії Австралії. Для когось він був аналогом Робін Гуда, для когось — вбивцею та злочинцем. Стрічка Курзеля демонструє три етапи з життя Неда: його дитинство, становлення та смерть.
Щоб розуміти, яке саме кіно на вас чекає, варто спочатку з'ясувати, хто такий Джастін Курзель і що він знімає. Ми зараз не будемо згадувати його провальне "Кредо вбивці", бо очевидно провина у недолугості фільму лежить не на його плечах, а краще звернемось до "Макбета" з Майклом Фассбендером. Стрічка була із категорії тих шедеврів, через які треба продиратися під час перегляду. "Макбет" справді був важким фільмом: шекспірівська трагедія в артхаусній обгортці, де кожна хвилина відчувається за 10. І ні, в цьому немає нічого поганого, але простому глядачеві дивитись справді складно. Теж саме на вас очікує і з "Бандою Келлі". Забудьте про однойменний динамічний вестерн 2003 року з Гітом Леджером та Орландо Блумом "Банда Келлі", тут в нас зовсім інше, ні на що не схоже кіно. Стрічка Курзеля повільна, медитативна та така, що гіпнотизує. На перший план тут виходять не події чи екшн, а внутрішній стан головного героя. Зрозуміти причини виникнення самої банди, логічні наслідки того, як Нед став лідером у вас навряд вийде, адже в цьому плані Курзель залишає посеред фільму величезну сюжетну дірку і навіть не намагається її чимось заткнути. Замість цього стрічка фокусується на стосунках Келлі з рідною мамою, яка посприяла становленню сина і зародила в ньому Едіпів комплекс. Саме цей аспект у фільмі є основним. Для когось таке рішення режисера стане мінусом, адже багато хто йдучи на фільм про Неда Келлі хоче видовищності та екшену, натомість він отримує сповнену психологізмом історію.
Незважаючи на це, варто визнати, що ефектності фільму вистачає. Банда, що бігає лісом у жіночих сукнях під крутий саундтрек — це щось настільки рок‘н‘рольне та зухвале, що просто закохує з першого погляду. Жорстокості та насилля фільму теж не бракує, але масштабності вестерну не чекайте. Як я казав, історія артхаусна, а тому дорогих декорацій та атмосфери тих часів не буде. Взагалі, стрічка так поставлена, що досить складно сказати, який рік на екрані нам демонструють. І в цьому справді щось є!
Актор Джордж Маккей знову награє на "Оскар". Його капрал Скофілд у "Банді Келлі" перетворився на справжнього звіра — емоційного та нестримного. Партнерами британсього актора стали не менш видатні Рассел Кроу, Чарлі Ганнем та Ніколас Голт. Кожному є що грати, навіть якщо роль невеличка, як в випадку з Ганнемом. Поява жодного актора на екрані не буде даремною.
Та й Курзель не був би собою без чарівної операторскої роботи. Картинка настільки атмосферна, що в кіно варто піти вже лише заради неї. Гра зі світлом, повільні кадри, композиції — все це затягує і нічого ти не поробиш. Врешті-решт саме "операторка" компенсує інші недоліки фільму.
Так, "Банда Келлі" — кіно не для всіх і з певними вадами, але тим не менш воно дуже ефектне та "смачне". Та й Маккей забагато не буває. Тож, йдіть та дивіться!