Днями мережу підірвала новина: український студент вклав контракт із самим Стівеном Кінгом! За якийсь 1 долар 19-річний Валентин Лавренюк отримав право на екранізацію його оповідання «Велотренажер». Як це вдалося студентові та якою буде майбутня короткометражка — саме про це ми й поговорили з Валентином.
Валентине, вітаю! Новину про тебе та Кінга опублікували, напевно, всі ЗМІ України. Як тобі перебувати в центрі уваги?
Мені прикро. Прикро, тому що я повинен відбуватись за двох (сміється). Права на адаптацію оповідання Стівена Кінга отримав я разом зі своїм другом-режисером, але він не дуже любить публічність, тому саме мені доводиться давати всім інтерв’ю. От, наприклад, просто перед нашою з вами зустріччю я спілкувався із журналістами СТБ та 1+1.
Тепер ти просто не можеш не зняти цей фільм.
Так, я вже відчуваю соціальну відповідальність (сміється).
Я швидше не вірив, що у нас щось вийде.
Як так вийшло, що ви з другом отримали такий зірковий контракт?
Нещодавно ми дивились стрічку «Доктор Сон» — продовження культового «Сяйва». Тоді ми з другом посперечались щодо того, наскільки екранізація відповідає написаному Кінгом. Зайшли в мережу шукати оригінальний текст книги і набрели на інформацію про програму «Dollar Baby». У її рамках студенти, які навчаються у сфері кіно та театру можуть подати заявку на екранізацію якогось із творів Стівена Кінга. Якщо ти проходиш відбір, то підписуєш із письменником доларовий контракт і можеш знімати свою короткометражку. Саме тоді ми й подумали: а чом би й нам не подати заявку? Сподівань особливих у мене не було, правду кажучи, я швидше НЕ вірив, що у нас щось вийде. Та й чекати на відповідь треба було майже місяць. Аж от через 2 дні мені на пошту приходить лист, у якому написано, що тепер ми маємо контракт. Я був шокований! Я й досі трохи в шоці від цього і від тієї кількості уваги від медіа, яка на нас навалилась. Багато хто говорить так, наче цей фільм уже знятий, але попереду в нас багато роботи. На щастя, сценарій вже на фінальній стадії. Написали ми його за кілька тижнів, хоча й довелось багато чим пожертвувати — неможливо всі ідеї помістити у формат короткого метру.
Чому для екранізації обрали саме оповідання «Велотренажер»?
Ця історія про те, як поладнати зі своїми внутрішніми демонами. Герой оповідання спочатку бореться з однією залежністю, потім з іншою, а потім… Не буду все розповідати, але така історія буде зрозумілою кожному. Окрім того, саме «Велотренажер» найлегше адаптувати під українське сьогодення, хоч у Кінга події відбуваються в США. Ми навмисне не хотіли «лишати» свого героя на батьківщині, адже ми не знаємо життя американців настільки глибоко.
Які умови контракту зі Стівеном Кінгом, окрім того, що ви маєте сплатити 1 долар?
Досить жорсткі. Без погодження письменника ми не можемо викладати у мережу більш, ніж 2 хвилини фільму. Про комерційний прокат також мова не йде, доки Кінг не побачить готовий продукт. На щастя, ми спокійно можемо показувати стрічку на кінофестивалях — як українських, так і світових. Без цього перемога була би взагалі безглуздою, адже ніхто із учасників програми «Dollar Baby» не може бути впевнений на сто відсотків, що автору сподобається екранізація.
Кінг не хоче, щоб у мережі чи прокаті з’являлись низькоякісні стрічки якось пов’язані з його іменем.
Чому ж такі жорсткі умови?
Насправді логіка Кінга цілком зрозуміла: він не хоче, щоб у мережі чи прокаті з’являлись низькоякісні стрічки якось пов’язані з його іменем. Сподіваюсь, що наш фільм йому сподобається, адже підхід до зйомок у нас серйозний.
«Серйозний підхід» — це як?
Завдяки програмі «Dollar Baby» Кінг щороку вкладає 5-10 однодоларових контрактів зі студентами. На жаль, у них не завжди є ресурси для того, щоб створити якісну екранізацію. У нас же є можливість залучити на постпродакшені Solar Media (батько Валентина — Сергій Лавренюк — кінопродюсер та власник Solar Media Entertainment - Yabl). Та й взагалі, я можу порадитись із татом — у нього багато досвіду у продюсуванні.
Як ти ставишся до коментарів у соцмережах, коли кажуть, що батько «купив» тобі перемогу?
Спокійно. Так, я розумію, що люди можуть так думати, але в мене немає мети комусь щось довести. Я просто хочу робити свою справу добре і розвиватись.
Тоді як майбутній продюсер дай відповідь на сакральне запитання: «Де шукати гроші»?
Є інвестори, фонди, які готові долучитись до проекту, зробити максимум для того, щоби це був якісний продукт. З ними й будемо співпрацювати.
Що би ти порадив таким же студентам, як ти, котрі хочуть чогось досягнути, але бояться робити перший крок?
Треба діяти. Якщо в тебе не вийшло 10 разів, все одно треба пробувати знову й знову. У мене також були випадки, коли здавалось: «ну все, нічого не вийде», але потім береш себе в руки, робиш ще один крок і перемога! Я розумію, що така порада є досить банальною, але вона дієва. Взагалі, я досить позитивно дивлюсь на життя. Якщо у мене не складається з якимись партнерами, то я розцінюю це як мінус для того, хто мені відмовив, адже вони втратили цінного співробітника.
У нас немає мети бачити в фільмі медійні обличчя.
Ти вже знаєш, як виглядатиме картинка, хто зіграє головну роль у «Велотренажері»?
Картинка буде досить депресивною і похмурою. Щось подібне до «Левіафана» (стрічка російського режисера Андрія Звягінцева, яка отримала «Золотий Глобус» у 2014 році в номінації «Кращий фільм іноземною мовою» -Yabl), але, звісно, ми не будемо копіювати. Акторів поки не підбирали. У нас немає мети бачити в фільмі медійні обличчя. Головне, аби це були професіонали. Також хочемо мати в команді досвідченого оператора, адже для мене та мого друга «Велотренажер» — дебют, тому нам потрібен хтось із "багажем" за плечима. Загалом же в знімальній групі хочеться бачити наших ровесників — таких же студентів, які «горять» кінематографом. Мені вже багато хто пише — люди готові працювати на волонтерських засадах, аби тільки долучитись до проекту.
Фото: Олександр Пілюгін