Ви можете не знати, хто й навіщо вигадав Міжнародний жіночий день. Ви можете не святкувати або навіть заперечувати будь-які урочистості 8 березня, але ви просто зобов’язані знати своїх сучасниць — жінок, які тут і зараз творять історію. Саме про 8 талановитих, сміливих та сильних й піде мова далі.
Майбутня правозахисниця народилась у Пакистані в сім’ї директора школи. Батько Малали вважав, що не лише хлопці, а й дівчатка повинні здобувати освіту, тому схвалював потяг доньки до навчання. Коли рідне місто сім’ї Юсуфзай захопили таліби, то позбавили дівчаток можливості здобувати освіту. 11-річна Малала не захотіла відмовлятись від школи і вирішила відкрито про це заявити. Дівчинка почала вести власний блог для ВВС, в якому описувала своє ставлення до режиму талібів і пояснювала важливість жіночої освіти в Пакистані. Така діяльність не могла лишитись непоміченою: спочатку Малала отримала відзнаку від Національної пакистанської молодіжної премії миру, а потім - кулю в голову від талібів-екстремістів.
Малалу дивом вдалося врятувати. Після того жахливого випадку дівчина не тільки не припинила свою діяльність, а й посилила її. Малала виступала у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, писала книги, відкривала школи й зустрічалась із найшанованішими персонами світу — від королеви Єлизавети до голови корпорації Apple Тіма Кука. Юсуфзай було лише 17, коли вона стала наймолодшою лауреаткою Нобелівської премії миру за всю її історію.
Зараз Малала продовжує боротись за права дітей і освітні права жінок. Якщо не вона творить цей світ, то хто тоді?
Ще два роки тому Александріа працювала офіціанткою, а тепер вона наймолодша жінка в історії, обрана до Конгресу США (у 29 років, ага!).
У велику політику Окасіо-Кортес потрапила в червні 2018 року, коли сенсаційно виграла демократичні праймеріз в Нью-Йорку. Букмекери оцінювали її шанси на перемогу як 18 до 1, та жінці вдалося зруйнувати всі попередні прогнози.
Александріа здобула популярність завдяки власній силі духу, прямолінійності та щирості. "Я збрешу, якщо скажу, що в юності зачитувалася текстами Ноама Хомського. Я виросла, допомагаючи мамі драїти туалети", — конгресвумен не соромиться говорити простою мовою з мільйонами своїх фолловерів у Твіттері та Інстаграмі.
Вже під час роботи в Конгресі політикиня з пуерториканським корінням оголосила війну бідності, екологічній кризі та корупції. Зараз Кортес виступає за соціалістичні реформи й переконана, що «система, яка дозволяє людям ставати мільярдерами, аморальна»: «Ми дійсно згодні з суспільством, в якому хтось може дозволити собі вертолітний майданчик тоді, коли відсоток безпритульних в Нью-Йорку сягнув максимуму з часів Великої депресії?» За такі слова економіст-консерватор Бен Стайн вже встиг порівняти Кортес із «Гітлером, Сталіним і Мао» та сказати, що її ідеї «ведуть до масових вбивств, диктатури й геноциду».
Александріа не слухає критиків і продовжує займатися роботою. Зараз конгресвумен протестує проти розповсюдження системи розпізнавання облич. Жінка каже, що таке тотальне стеження “перетворить життя людей на серіал “Чорне дзеркало”, і більшість поважних колег із Демократичної партії США з нею погоджуються.
Всі чули історію Гарві Вайнштейна та бачили хештег #MeToo, та не кожен знає, як він з’явився.
Ще в далекому 2006 році американська активістка й борчиня за права жінок Тарана Берк заявила про те, як важливо говорити про випадки сексуального насильства, адже жінка сама колись стала його жертвою. Правозахисниця вигадала хештег #MeToo для соцмережі MySpace і закликала ділитись своїми болісними історіями, аби винести їх з поля сорому та замовчування. Зверталась Тарана перш за все до афроамериканських жінок із малозабезпечених сімей, які також пережили насилля. Активістка навіть зняла документальний фільм “Me Too”, та, на жаль, рух тоді не став популярним. Його “відродження” почалось аж через 11 років.
15 жовтня 2017 року американська акторка Алісса Мілано зробила вже легендарний твіт і закликала жінок розповідати свої історії насилля, використовуючи хештег #MeToo. Цього разу він став віральним: за рік хештегом скористались 19 мільйонів разів!
Цікаво, що Мілано дізналась про аналогічний рух Тарани Берк пізніше і подякувала їй за таку ініціативу. І справді, недооцінити важливість ідеї правозахисниці неможливо. Жінка продовжує боротись за права жінок, виступає з лекціями на TED і... критикує рух #MeToo. Берк заявила, що він відійшов від свого початкового задуму. За її словами, надто багато уваги приділяється тим, хто вчинив насильство замість того, аби змінити фокус уваги та жінок, які насмілились сказати “Зі мною теж таке сталося”.
Навіть, якщо ви гадаєте, що ніколи не чули про неї, знайте — чули. Або хоча би раз бачили деякі з її робіт.
Японська мисткиня, скульпторка та письменниця називає себе “нав’язливою художницею”: вона одержима повторами у своїх роботах, а її стиль є насиченим поєднанням сюрреалізму, ар-брюту та поп-арту, і все це з витонченими рисами фемінізму, сексуальності й саморефлексії. Подивіться, не пошкодуєте.
З дитинства Яйої страждала від галюцинацій та нав’язливих думок. Саме вони сформували одну з фірмових рис стилю мисткині — використання горошку в своїх малюнках. Ними Кусама покривала все, що тільки могла — і стільці, і стіни (навіть себе саму). Ще один відомий елемент робіт художниці — фалічні виступи, які, за її задумом, відображають фалоцентричний характер влади в суспільстві. Важко не погодитися.
У 1957 році Кусама вирішила “підкорити США” і перебралась до Нью-Йорку. Але тамтешній арт-світ належав чоловікам: ексцентричну японку в яскравих перуках ніхто не сприймав всерйоз. Психічний стан художниці погіршився, її галюцинації стали ще інтенсивнішими. Жінка спробувала накласти на себе руки, та в 1977 році “одумалась” і повернулась до Японії. Яйої продовжила займатися мистецтвом в рамках арт-терапії в психіатричній лікарні — там вона живе й досі.
Психічні проблеми не применшили таланту жінки: Яйої стала заслуженою діячкою культури, а у 2008 році одну з її картин було продано за $5 100 000. До цього часу це є рекордною ціною для роботи сучасної художниці.
Маючи талант, харизму, 6 дітей та кілька мільйонів фанатів жінка вирішила, що головне для неї — змінювати світ на краще.
Ще в далекому 2001 році Джолі стала амбасадоркою доброї волі ООН зі справ біженців, по-дорослому вразивши представників Об’єднаних Націй своєю майже козацькою завзятістю. Багато уваги Джолі приділяла питанням, пов’язаним із сексуальним насиллям у зонах бойових дій.
У 2013 році акторка пішла на сміливий крок: розповіла світу про подвійну мастектомію (видалення обох молочних залоз - Yabl), яку була змушена зробити через загрозу раку. Таким чином Анджеліна закликала жінок розповідати свої історії боротьби з хворобами.
Кількості добрих справ виконавиці ролі Малефісенти не перелічити. Вона заснувала кілька благодійних організацій, була учасницею Всесвітнього економічного форуму в Давосі, створила фонд Jolie Pitt Dalton Helic, який займається правами жінок і міжнародним правосуддям, а у 2017 році стала запрошеною викладачкою Лондонської школи економіки. Ми вже й забули, що колись Анджеліна була для всіх лише спокусливою фамм фаталь, а ви?
Журналістка, письменниця, лекторка, активістка, феміністка — чи може все це може органічно поміститись в одній людині? Так, звичайно! Якщо йдеться про одну з найвідоміших діячок жіночого руху сучасності, Глорію Стайнем.
Рішуча жінка завжди знала, що майбутнє світу полягає у рівності і свободі. Не можна любити в неволі, не можна говорити про свободу, якщо жінки й досі потерпають від сексизму. З початку сімдесятих Глорія стала справжньою лідеркою та обличчям фемінізму (та сама його друга хвиля).
Славу “радикальної жінки” Глорії принесла участь у Русі визволення жінок (Women's’ Liberation Movement), підтримка права жінок на аборт і стаття “After Black Power, Women’s Liberation”, написана для New York Magazine, з колумністки в якому починала свій шлях Стайнем. Після цього переляканий патріархат вже не мав сумніву, кого ненавидіти, а жінки Сполучених Штатів — з кого брати приклад.
Ставши іконою феміністського руху Глорія ще завзятіше стала боротися проти дискримінації жінок і національних меншин, читати лекції по всій країні, виборювати економічну і соціальну рівність жінок і чоловіків, виступати за одностатеві шлюби і права тварин. Її книга “Революція зсередини” (1973) — і одна з найважливіших книг феміністського руху, яку навіть порівнюють із “Другою статтю” Сімони де Бовуар.
Стайнем стала однією з засновниць “Жіночого медіа-центру”, який займається посиленням ролі жінок у ЗМІ і ще великої кількості організацій, мета яких — гармонійне майбутнє людства, вільного від соціальної та економічної несправедливості.
За роки активної діяльності Глорія дуже часто стикалася із погрозами і ненавистю, і тому сформувала лаконічну й діючу відповідь на хейт — вона завжди каже “Дякую!” на образи у свій бік. Нам точно є чому повчитись у Глорії.
Хтось захоплюється цією активною дівчинкою, хтось відверто хейтить, але ім’я її знає кожен.
У 8 рочків Грета усвідомила, що у світі відбуваються карколомні кліматичні зміни, у 16 — розпочала шкільний страйк під шведським парламентом. Діяльність дівчини швидко привернула увагу однолітків з усього світу, а також ЗМІ, політичних партій та усіх (не) байдужих.
У 2019 році журнал “Time” визнав Грету людиною року. У свої 17 дівчина вже встигла сказати “How dare you?” всьому світу на саміті ООН з клімату, вступити в Твіттер-батл із Трампом та зустрітися з вищезгаданою Малалою Юсуфзай.
Грета закликає знизити споживання електроенергії та відмовитися від атомної енергетики, не користуватися літаками і переходити на веганство, аби зменшувати вуглецевий слід в той час, коли навіть не всі розуміють, що таке вуглецевий слід.
Майже увесь цивілізований світ каже “Ok, Google” та дивиться відео на YouTube, кайфуючи від рекомендацій та проклинаючи рекламу на ньому. Але хто стоїть за усім цим? Ні, не рептилоїди, а Сьюзен Войчицькі — генеральна директорка YouTube.
Сьюзен — уособлення слова “реклама”, одна з найвпливовіших жінок у світі технологій, мати та людина, яка не має часу на пусті балачки. Войчицькі вважає, що задля успіху треба вміти швидко виправляти помилки та поспішати. Записуйте поради, майбутні зірки IT.
Також Войчицькі можна сміливо назвати співзасновницею Google. Саме Сьюзен була тією передбачливою людиною, яка наважилась кинути “стабільне покращення” у Intel та здала свій гараж Ларрі Пейджу і Сергію Бріну під офіс. Родина і близькі геть не розуміли рішення Сьюзен на той момент — як це можна, покинути синицю у руках заради бозна-якого експерименту в гаражі, та ще й на четвертому місяці вагітності!
Але все спрацювало. Два молоді нерди дали світові найпопулярнішу пошукову систему і стали двома молодими багатими нердами. А Сьюзен взяла на себе рекламу в Google, таким чином ставши однією з головних членкинь команди. Саме завдяки її швидким інноваційним рішенням компанія отримувала левову долю своїх прибутків.
Сьюзен Войчицькі завжди поспішає бути першою, та сьогодні завершує нашу березневу вісімку жінок, що надихають. Хоча, насправді, усі жінки надихають, але це ви й без нас знаєте.
Автори:
Ірина Красуцька
Роман Ліньков