Ви не готові ходити в Національну оперу через алергію на пафос і мереживні костюми? Втомились від тригодинного розмовного театру, який "грузить"? Тоді для вас Yabl підготував підбірку кращих музичних вистав Києва, на яких можна і відпочити серцем, і знайти матеріал для роздумів.
«Шинель» в режисурі Андрія Білоуса — це не шкільна програма на сцені, а мюзикл-бенефіс, поставлений на відомого актора Станіслава Боклана. Зірку цього спектаклю знають і люблять різні категорії споживачів культурного продукту — від театралів, які пам‘ятають прем‘єру «Зіркових варіацій» з Олексієм Вертинським до телеглядачів, яким зайшов серіал «Коли ми вдома».
Харизматичний, худорлявий Станіслав Боклан тут грає того самого Акакія Акакійовича, тихого, маленького й закомплексованого писаря, нижчу ланку чиновницького світу. При чому робить це так, що на виході із зали ви й уявити собі не можете, що ним міг би бути хтось інший.
Блискучий взірець психологічної прози — історія про те, як придбання нової шинелі для тихого титулярного радника стало його єдиним зіткненням з життям — тут перетворено на акуратну, досить витончену музичну притчу з шикарними декораціями Бориса Орлова. Сходіть, такого Гоголя пропонують в театрах рідко!
Найближчі покази: 2 та 14 квітня
«Пеніта. Опера» — це унікальний проект, створений на перетині художнього й соціального, документального та ігрового. Образ «зека», ув‘язненого, у нас зазвичай асоціюється з грубим і кремезним чоловіком, але що ми знаємо про те, як «відсиджують» жінки? Драматург Тетяна Кіценко створила історію «Пеніти» на основі інтерв‘ю з чотирма реальними ув‘язненими жінками, які з тих чи інших причин отримали довічний строк. У кожної з них своя історія — власне, не обов‘язково історія «дівчинки з поганої сім‘ї» чи дружини алкоголіка. Всі вони про щось мріють — щастя, сигарети, спокій або дітей, всі якось уявляють собі життя «по інший бік».
В Україні на момент підготовки спектаклю довічне ув'язнення відбували 22 жінки. І при цьому ніхто не гарантує, що жодна з них не сидить через помилку суду. Фактично, навіть для тих людей, які вибороли собі амністію, сьогодні не передбачено механізмів адекватної соціалізації, повернення до життя. Як саме таке можна відобразити в опері? Відповідь знають композитор Золтан Алмаші та режисер Максим Голенко.
Найближчі покази: 27 травня, сцена Київської оперети
«ЦеШо» — відносно новий музично-театральний проект Влада Троїцького, керівника ДАХу; наступний крок і логічне продовження після ДахиБрахи і DakhDaughters. Дівчата з ЦеШо дійсно балансують на межі театру, перформансу й концерту. Їхні виступи — це концептуальні, іноді досить сюрреалістичні речитативи під музику, в яких є місце і фірмовим костюмам, і театральній грі, і особливій історії під кожен трек.
Зараз ЦеШо часто гастролюють, і не лише в рамках ГОГОЛЬФЕСТу. За гастрольним графіком групи слідкуйте на сторінці проекту.
«Під небом синім» — першопрочитання п‘єси сучасного британського драматурга Девіда Елдріджа на українській сцені. Спектакль в опереті, поставлений режисеркою Тамарою Труновою, свого часу був реалізований за підтримки British Council і став справді непересічним прикладом поєднання ігрової форми з дуже-дуже реалістичною і побутовою темою.
«Під небом синім» розказує про проблеми у роботі й стосунках ряду простих шкільних вчителів і вчительок — географів, істориків, суворих математичок в окулярах тощо. Прийоми, які обирає для постановки Трунова, дозволяють оголити як абсурд, комічну незграбність нашого життя, так і справжню драму самотності. Повірте, таке поєднання не залишить байдужим!
Найближчі покази: 17 травня
Фото: molodyytheatre.com, Олексій Товпига, Анастасія Мантач, Артем Галкін, operetta.com.ua