«Що б ти не зробив в житті – воно буде незначним, але дуже важливо, щоб ти це зробив. Бо більше цього не зробить ніхто», – казав Тайлер, 22-річний герой Роберта Паттінсона у фільмі «Пам‘ятай мене». Сьогодні Роберту виповнюється 34 і, на відміну від Тайлера, що покинув світ 22-річним хлопцем у вежах-близнюках, Роберт досягає успіху в акторській кар‘єрі та отримує найкращі ролі у талановитих режисерів сучасності. Зараз ми з нетерпінням чекаємо на «Бетмена» у виконанні Паттінсона та на нову стрічку Крістофера Нолана «Тенет» (що доволі символічно, адже Нолан колись і сам знімав трилогію про «Темного лицаря»).
Не дивлячись на різкий злет у кар‘єрі, досі знаходяться люди, які вважають, що Паттінсон – поганий актор однієї ролі («Сутінки»), а його успіх сьогодні – це якась помилка. Ми думаємо інакше: якщо копнути глибше у фільмографію Роберта, можна знайти там багато діамантів. Отож, які вони, 50 відтінків знайомого красунчика-вампіра – розповідаємо.
Кадр з фільму «Гаррі Поттер та Кубор вогню»
В тому, що Роберт не бездарний, весь світ переконався після його ролі Седріка Дігорі у четвертій частині «Гаррі Поттера». Хоч у актора там і не було надто яскравих драматичних моментів (крім, хіба що, власної смерті), але вже з ролі Седріка можна було зрозуміти: цей чувак доволі живий у кадрі, він вміє органічно поводитись перед камерою.
Далі ми скіпнемо ту частину фільмографії Роберта, де він блищав на сонці і кохав Беллу з напіввідкритим ротом та відразу перейдемо до фільмів, які на повну розкривають талант.
Першою його більш-менш вдалою роботою можна назвати вищезгадану драму «Пам‘ятай мене». Адже проекти на кшталт «Перехідний вік» чи «Відголоски минулого» мало хто бачив, вони не мали фестивального успіху та й якісними їх назвати важко. (Хоч дивитись на Роберта у ролі Сальвадора Далі («Відголоски минулого») було цікаво!) Коротше кажучи, молодий актор по-справжньому показав себе у «Пам‘ятай мене», доволі складній драмі про становлення людини, пошук себе і спроби знайти сенс життя. Все це приправлено у фільми не сильно шаблонною історією кохання, а також трагічними подіями 11 вересня 2001 року. І хоч критики стрічку не дуже зрозуміли, а тому в неї низькі оцінки на західних ресурсах, для більшості глядачів «Пам‘ятай мене» став справжнім відкриттям. Молоді люди бачили у головному герої Тайлері свого друга, який розуміє твої проблеми і дає тобі певні настанови в житті. Його цитата про «що б ти не зробив» досі звучить у голові щоразу як народжуються сумніви стосовно своїх вчинків. Цей «народний» успіх фільм отримав в першу чергу завдяки грі Роберта Паттінсона. Йому вдалося створити образ загубленого парубка на всі сто відсотків: ми бачимо, як він по-справжньому “ламається” у важкі моменти, переживає за стосунки з батьком та молодшою сестрою, страждає через погані вчинки. Тут не було неймовірних перевтілень, але емоційний діапазон Роберта був достатньо широким, аби ми зрозуміли його потенціал.
З іншою не менш суперечливою стрічкою «Космополіс» режисера Девіда Кроненберга вийшло все навпаки. Критикам вона дуже сподобалась, а от глядачі або засинали на сеансах, або успішно полишали кінозали, не дочекавшись і середини. На момент виходу стрічки я був одним із тих, хто заснув на сеансі, втім, передивившись її рік тому, можу запевнити: «Космополіс» – це унікальне кіно з не менш унікальною роллю Паттінсона. Уявіть собі: весь фільм молодий багатій їде у лимузині до перукаря та вирішує проблеми життя й бізнесу, не виходячи з автівки. Протягом всієї стрічки Роберт практично не змінюється зовні: ніякої експресії, демонстрації емоцій та акторських перформансів. Проте ми відчуваємо, як він поволі божеволіє з кожним новим епізодом. Спостерігати за його грою у фільмі – одне задоволення. Та й концепт фільму захоплює. Якщо у вас вистачить сил витримати «Космополіс», під фінал виникнуть екзистенційні питання вже до самого себе. В цьому стрічка геніальна, без перебільшень.
На жаль, цього геть не можна сказати про екранізацію «Милого друга» Мопассан 2012 року, в якій Роберт теж виконав головну роль. Все тут наче було на своїх місцях: сильна історія про людину, що прагне застрибнути у вищий світ, добре підібраний каст, але разом із тим картині не вистачило глибини першоджерела – вона загалом виглядає сіро та нецікаво.
Наступна справді цікава робота Роберта – постапокаліптичний трилер «Ровер» з Гаєм Пірсом у головній ролі, що вийшов 2014 року. От що що, а цей фільм зайшов багатьом! Паттінсон зіграв інфантильного парубка, який не може сам за себе постояти і вирішити свої проблеми. Йому потрібно, аби хтось піклувався про нього: спочатку це старший брат, який кидає його напризволяще, потім головний герой (Гай Пірс). Десь, можливо, колишній вампір перегравав, але в цілому роль у «Ровері» дала всім зрозуміти, що актор справді може вийти зі своєї зони комфорту.
У тому ж році Роберт знову працює з Девідом Кроненбергом над ще більш специфічною стрічкою – «Зоряна карта». Тут Кроненберг зобразив зворотню сторону Голлівуду та шоу-бізнесу, з усім притаманним йому брудом, вульгарністю та жорстокістю. У Паттінсона тут роль не головна, проте варта уваги. Він реалістично зіграв молодого хлопця, що мріє стати актором та сценаристом, але працює у Голлівуді звичайним водієм лімузинів.
Далі ще один маленький та локальний шедевр, датований 2017-м роком. Фільм «Загублене місто Z» Джеймса Грея розповів про двох дослідників-шукачів пригод, які намагаються знайти Ельдорадо. Одним з цих шукачів є Роберт. Не сказав би, що тут актор чимось вразив, але це було справді непогане досягнення для кар‘єри. По-перше, режисер Джеймс Грей – не остання людина в Голлівуді. По-друге, партнерами Роберта стали Чарлі Ганнем, Сієнна Міллер та Том Голанд, що також плюсик в карму. По третє, сама історія реально вражаюча.
Втім, усе це було лише розігрівом перед наступними трьома фільмами, про які я згадаю. Для початку, історія невдахи в трилері «Гарні часи» від братів Сафді вибухнула на найкращих кінофестивалях світу включно з Каннами та Санденсом. І якщо у професійного кіномана ще могли виникнути сумніви після «Роверу», то в «Гарних часах» Роберт всім назавжди довів, що може бути абсолютно геніальним і не схожим на себе взагалі. Кримінальна драма розповідає про бандита, який протягом однієї ночі намагається знайти велику суму грошей, аби внести залог за свого розумово відсталого молодшого брата. І тут Роберт демонструє об’єм та дуальність: з одного боку, він люблячий брат, для якого рятування родича є найголовнішим, з іншого, відбитий на всю голову гопник, не здатний себе контролювати. В цьому фільмі всі події розгортаються протягом кількох годин, тож герой, фактично, діє тут і зараз, а ми відчуваємо себе учасником його пригод.
Після цього був «На висоті» від Клер Деньов. «На висоті» – це фільм про космічну експедицію до чорної діри. Всі її учасники – колишні злочинці, чий смертний вирок змінили на пропозицію відправитись у космос. Звісно, жодного шансу повернутися у свій час у героїв немає (теорія відносності Альберта Ейнштейна безапеляційна на цей рахунок). Керує експедицією доктор Дібс. Вона намагається продовжити життя на борту, збираючи з усіх чоловіків сперму і запліднюючи жінок. Через космічну радіацію довгий час експерименти не дають результатів: діти з’являються, проте дуже швидко помирають. Поступово члени екіпажу починають втрачати глузд (привіт, знайома ізоляція!) і перетворюватись на дикунів. Роберт Паттінсон тут виконав головну роль і вразив своєю наелектризованою стриманістю. Він абсолютно спокійний у кадрі, але ти відчуваєш підшкірну небезпеку при погляді на нього. За весь фільм персонаж відкрито істерить лише одного разу, хоча всі дві години очі випромінюють божевілля. Як актору вдається тримати баланс? Важко сказати, але майстерність захоплює.
Про фільм «Король» від Netflix ми багато чого не скажемо – сам фільм на трійку, та й у Роберта там всього три сцени, в яких він грає так, наче його вкусив Джокер Джареда Лето.
А ось на що 100 % потрібно звернути увагу, так це на клятий «Маяк» Дейва Еггерса! Цей фільм важко описати, пояснити чи навіть категоризувати за жанром. Змиріться з думкою, що «Маяк» – це двогодинний наркотичний тріп, або ж одне велике нічне жахіття. Вхідні дані такі: є два наглядачі маяку. Один старий і вже давно працює, інший – салага, який щойно прибув. Старого грає Вільям Дефо, молодого – Роб. Вони постійно бухають, сперечаються, сваряться, працюють, але щоночі трапляються якісь містично-психоделічні явища, пов‘язані з персонажем Дефо. І Паттінсон намагається зрозуміти, чи то його від бухла так глючить, чи справді навколо щось коїться і він у небезпеці. Кіно брудне, моторошне, акторська гра дуету просто на скаженому рівні – ти взагалі забуваєш, що перед тобою актори. Після фільму стає реально не по собі.
Але «Маяк» – це саме те кіно, яке всі називають мистецтвом. В ньому своя неповторна естетика, воно занурює тебе у чорно-білий плівковий світ режисера та народжує масу асоціацій. Якщо хочете подивитись лише один фільм з Паттінсоном, який вас точно вразить, то вмикайте «Маяк» і не пошкодуєте.
Що ми маємо в сухому підсумку? Роберту не завжди щастить з проектами і не в кожному з них він геній, але коли він таки потрапляє до крутих режисерів, то від нього неможливо відірватись. Паттінсон буває різним, непередбачуваним, скаженим та глибоким. Це вкотре доводить, що одна попсова роль – не хрест на кар‘єрі актора і не довічне амплуа.