Гірше злочинного вбивства може бути тільки вбивство, що завдяки ЗМІ перетворилось на публічний спектакль і реаліті шоу. За розслідуванням гучних і резонансних злочинів зазвичай слідкує весь світ, тож журналісти, шукаючи ексклюзив, нерідко нехтують будь-якою етикою у спілкуванні з жертвою, родичами жертви чи підозрюваним. Саме на цю тему Netflix випустили свій новий документальний серіал «Trial by media».
Серіал розповідає про відомі випадки вбивств та пограбувань в Америці, які були цікаві всьому світу та фігурували у наймасштабніших ЗМІ. При цьому думку світової спільноти про той чи інший випадок формували саме журналісти: у ЗМІ була можливість, скажімо, з невинної людини зробити ворога країни №1, а реального вбивцю чи провокатора виправдати, представити народним героєм або кумиром мільйонів.
Найстрашніше в цьому серіалі – не самі злочини (хоча вони також в деяких випадках сильно лякають), а те, як медіа перетворюють трагедії окремих людей і родин на шоу для широкої аудиторії – як чиєсь вбивство стає серіалом.
Бернхард Гец, який стріляв у підлітків у метро Нью-Йорку, фігурує у проекті Netflix
Наведемо приклад, але без спойлерів. В одному з епізодів «антагоніст», назвемо його так, розстріляв у метро чотирьох темношкірих підлітків (не всіх на смерть). Спочатку слідча версія будувалась на його заяві про те, що це була самооборона і він вчинив так, бо підлітки почали вимагати гроші. Люди одразу ж повірили йому і стали на його бік. Зробити це було легко: багато хто був упевнений, що темношкірі у метро тільки за пограбуванням і ходять. Звичайні глядачі, що слідкували за судовим процесом через екрани телевізорів та заголовки ЗМІ, почали дзвонити батькам підлітків і на додачу до всього погрожувати дітям, яким вдалося вижити після інциденту. Ще через деякий час риторика підозрюваного змінилася і він зізнався у тому, що міг і не стріляти, але хотів зробити це. Жахливим є той факт, що люди, не будучи свідками реальної картини, почали будувати власні версії, ненавидіти одних і захищати інших. Там, де є неоднозначний злочин, легко спровокувати ненависть і змусити людей кидатись з одного табору в інший.
Кадр з «Trial by media»
Мораль фактично кожної документальної історії полягає в тому, що ЗМІ наробили ледь не більше зла, ніж самі злочинці. В цьому відчувається якась фінчерівська стилістика сторітеллінгу – в його трилерах частіше за все журналісти виконують приблизно таку ж функцію, згадайте «Загублену» чи «Зодіак». Тільки у Фінчера це художні фільми, а тут реальні розповіді живих людей. За сюжетом «Trial by media» і справді нагадує якийсь гостросюжетний трилер на кшталт «Зодіака». Повірити в частину цих історій інколи дуже складно через фарсовий «сценарій», але в тому то й парадокс, що це справжнє життя.
Загалом, весь відеоряд серіалу будується на архівних записах телепрограм тих часів, коли були скоєні злочини. Скажімо, в першому епізоді серіалу розповідають про те, як один чувак вбив іншого через принизливу поведінку під час ток-шоу. Архіви тих ток-шоу, звичайно, були збережені та продемонстровані у серіалі. Через такий хід в нас є можливість побачити поп-культурну та медійну епоху Америки початку нульових. Ми вкотре пересвідчуємось, що США – це не тільки американська мрія, райське місце та Голлівуд, а ще й бруд, скандали, неідеальне суспільство. І в цьому сенсі «Trial by Media», як отой нещодавній хіт «Король Тигрів», демонструє зворотній бік країни, в яку багато хто з нас мріє потрапити.
Кадр з «Trial by media»
На відміну від «Короля тигрів»,тут кожна нова серія присвячена окремій унікальній справі, а сам серіал не має наскрізного сюжету: 6 серій – 6 різних злочинів, вбивств та пограбувань. Якщо говорити про мінуси документалки, то варто згадати от що: кожний епізод йде приблизно годину, і не весь цей час вас годують цікавими фактами. У деяких серіях виливають багато «води», повторюючи одну й ту саму інфу по кілька разів, запрошують оглядачів тієї чи іншої справи, які мають опосередковане відношення до самих подій. Якби епізоди тривали +/- 45 хвилин, здається, цього було б достатньо, щоб розкрити сюжети повністю.
Отож, якщо ви фанат гостросюжетних трилерів, фільмів Фінчера або ж драми Клінта Іствуда «Справа Річарда Джуелла», то ласкаво запрошуємо подивитись «Trial by media»! Це ті ж історії, тільки у документальному жанрі, що робить проект Netflix унікальним.
Кадр з «Trial by media»