Карантин та пандемія COVID-19 вразили культуру і креативні індустрії по всьому світу. “Без дотацій та держпідтримки все пропало”, – це очевидно не лише власникам театрів, кінотеатрів та арт-менеджерам, а й парламентарям. На підтримку індустрії та допомогу у подоланні наслідків кризи виступив підкомітет у сфері кінематографу та реклами Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Очолює його народний депутат України – Павло Сушко. Він пройшов цікавий шлях від офіцера-прикордонника до продюсера касових українських фільмів і, врешті-решт, парламентаря, який займається, зокрема, і культурною політикою.
Коли відкриються кінотеатри? Що змінить Проект закону №3377? Навіщо в Україні знімати кіно? Yabl розпитав депутата про наше посткарантинне майбутнє.
Як офіцер-прикордонник прийшов у кінематограф?
Це довга і цікава історія. У мене вся сім’я – військові. Батько офiцер та по маминій лінії всі її брати - офіцери. У мені довго боролися дві стихії, дві мрії: бути офіцером, як тато, і знімати кіно. Власне, мені не хотілося бути просто військовим – хотілося романтики, чогось такого, пов'язаного з ризиком.
Тоді про кіноосвіту мало що було відомо. І вирішальним став день, коли я подивився фільм про прикордонників. Він настільки мене надихнув, що в 11-му класі я таки вирішив вступити до Академії прикордонних військ України. Але мрія дитинства – знімати кіно – мене не полишала протягом всієї служби.
Такого поняття як "продюсер" раніше не існувало.
І вже під час навчання в Київському національному університеті культури і мистецтв, коли ми почали вивчати курс «Продюсування кіно», тоді я зрозумів, що хочу займатися саме цим.
Однак, прикордонна служба мене дуже загартувала, виховала якості, безцінні в моїй сьогоднішній роботі – дисциплінованість, системність, вміння працювати з людьми, брати на себе відповідальність та максимально швидко приймати рішення в складних ситуаціях.
Що таке Підкомітет?
За перші місяці депутатської діяльності зрозумів, чому ми так довго не могли створити і прийняти дієве нормативне підґрунтя для сфери кіно. Бо для цього був необхідний окремий відповідний підрозділ в комітеті, який би опікувався вузькою сферою індустрії. Так виникла ідея створити цілий підкомітет.
Коли я дізнався, що в майбутньому Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики, який на той час формувався, немає особи, яка буде опікуватися кіно, я вибрав саме цей Комітет й ініціював створення в його складі Підкомітету кінематографу та реклами.
Вперше в історії такий профільний підкомітет був створений спеціально для напрацювання реально ефективної законодавчої бази для розвитку сфери кіно і реклами. За час існування підкомітету були прийняті закони: про кеш-рібейти, кінокомісії, порівняльну рекламу, приєднання України до "Єврімаж".
Як працює підкомітет?
Ми формуємо різні робочі групи з окремих внутрішніх чи законотворчих питань.
До кожної з груп входять професіонали з різних сфер – і представники кінотеатрів, фестивалів та кіноакадемії, і продюсери та дистриб'ютори. Під проекти, якими займається та чи інша робоча група, ми, за необхідності, можемо додатково добирати людей – наприклад, вузькопрофільних спеціалістів. Ми створили робочі групи, з якими виявляємо проблемні питання у законодавстві та розробляємо і опрацьовуємо законопроекти перед їх реєстрацією та широким обговоренням. Також у нас є групи з: правил пітчингу, розробки єдиного електронного квитка, вдосконалення кіноосвіти, питання механізму отримання кеш-рібейтів тощо. Крім того, у нас є окрема група з антикризових заходів.
А що не влаштовує в українській кіноіндустрії сьогодні? Над чим працюєте?
Наразі підкомітет виступає локомотивом напрацювання правил конкурсного відбору кінопроектів (пітчингу). Ми хочемо зробити так, аби були різні варіанти держпідтримки. Зараз система працює так: продюсер безповоротно отримує гроші на зйомки фільму. Грубо кажучи, виплачує державі роялті за використання майнових прав.
Ми хочемо розширити цей спектр та працюємо над варіантом запровадження ще однієї можливостi отримання коштiв – системи поворотної державноï підтримки на жанрове кiно для широкоï гдядацькоï аудиторiï (скільки коштів отримав від держави – стільки і повернув), що, у свою чергу, дозволить активно наповнювати Спецфонд Держкіно для подальших поворотних інвестицій. Тут продюсер бере на себе всi ризики, якщо вiн вiрить в свiй проект, але не буде залежати вiд жорсткої суб'єктивної оцiнки експерта. Бо тут найголовнішим експертом виступить глядач, коли придбає чи не придбає квиток.
Обговорюємо питання, щоб у продюсерів була можливість прийти і отримати безвідсотковий кредит. У цього рішення є купа переваг: люди зможуть не чекати аж до наступного пітчингу, а почнуть працювати над проектом одразу, ресурс циркулюватиме – повернені гроші можна буде виділити наступному проекту.
Одна з наших ініціатив пов’язана з інклюзією. Ми хочемо в майбутньому ввести таку норму: якщо продюсер отримує гроші від держави, він буде зобов'язаний створити аудіодискрипцію для людей з порушенням зору і субтитри для людей з порушенням слуху.
Працюємо над тим, щоб кіновиробники могли офіційно залучати на зйомки військову техніку та сплачувати кошти відповідним відомствам на їх спецфонди. Зараз це велика проблема. Немає такої норми, яка б надавала на це дозвіл.
Також ми зараз розробляємо KPI (від англ. Key Performance Indicators, ключові показники ефективності – Yabl) та рейтинг продюсерів.
Сьогодні треба чітко розмежовувати: є фестивальне кіно, а є жанрове.
І до кожного з напрямків варто виставляти свої критерії оцінки: показник успіху жанрового кіно – касові збори та кількість глядачів, фестивального, що презентує Україну світові – кількість нагород чи номінацій. Державні кошти виділяли і на те, і на інше, але не було чітких критеріїв оцінки. Ми хочемо створити їх, аби можна було оцінити ефективність використання державних коштів.
У нас ще є дуже багато спільних ініціатив і роботи з МКІП, Держкіно і Кабміном, які направлені на створення умов, сприятливих для розвитку галузі, і вдосконалення нормативної бази. Це важлива колаборація і велика командна робота із залученням індустрії.
А що там з підтримкою під час карантину?
Зараз пройшов перше читання Проект закону №3377, який передбачає підтримку креативних індустрій як під час карантину, так і після його завершення. У період карантину майже ніхто не міг працювати, тим не менш, люди мусили платити своїм працівникам та сплачувати оренду, оскільки не всі орендодавці йшли на поступки щодо сплати.
Також в Проект закону №3377 ми додали норму, яка дозволить Раді з держпідтримки кіно перенаправити кошти, які готувались для фестивалів і заходів, на підтримку проектів. Кошти, які потім перерозподілить Рада за конкурсними програмами, можна буде направити на продовження проведення пітчингів Держкіно.
Зрозуміло, що більшість фестивалів та масових подій не відбудуться в цьому році через пандемію, але індустрія не повинна зупиняти маховик. Нагадаю, що тільки в кінематографії 40% від загального фонду на її підтримку було урізано (на початку року було 750 млн. грн. – після секвестру (урізання) стало 450 млн. грн). Нам важливо у такі скрутні часи підтримати індустрію, яка дає десятки тисяч робочих місць.
Додатково ведеться спільна робота Комітету з питань гуманітарної та інформаційно політики, підкомітету кінематографу та реклами, МКІП, Держкіно та УКФ. Які саме варіанти пропонуємо? Зараз обговорюємо можливість залучення коштів зі Стабілізаційного фонду, зокрема, для підтримки кіновиробників – з них компенсуватимуть певний відсоток гонорару або з/п працівника. Сьогодні мова йде про саму можливість, а згодом буде розроблятися механізм – як саме компанії отримуватимуть ці виплати.
Як кінотеатри будуть виходити з карантину?
Кінотеатри зараз у справжній біді – божевільні орендні ставки, експлуатаційні витрати. Вони не можуть працювати, але повинні оплачувати оренду та інші послуги. Ми стали на захист кінотеатрів.
Коли мова пішла про те, щоб відкрити зали з 11 числа, «Союз кінотеатрів України» забив на сполох. Вони звернулися до мене та голови Комітету Олександра Ткаченка, після чого ми одразу написали звернення до Прем'єр-міністра із проханням відстрочити відкриття кінотеатрів до 1 липня.
Проблем є кілька. Зараз у світі немає релізів, немає що показувати, це по-перше. По-друге, люди бояться контактувати один з одним у закритих приміщеннях. По-третє, доходи населення знизились і далеко не всі готові платити за дозвілля. Є проблеми й з розробленням порядку продажу, розсадки тощо. Наприклад, ми всі розуміємо, що в залі сидітиме обмежена кількість людей. Але навіть якщо зал заповниться на 20 або 30%, кінотеатр все одно повинен на повну потужність запустити всі свої служби. За всім цим стоять величезні витрати, а правовласники не отримають достатній обсяг зборів.
У Європі держави надають серйозну підтримку креативним індустріям.
У європейських кінотеатрів, фактично, немає ризиків збанкрутувати або не запуститься заново. У нас, на жаль, інші бюджети. Ми маємо створити для кінотеатрів реалістичний план виходу, безпечний сценарій.
Про кеш-рібейти в регіонах
Ми маємо створити такі умови в нашій країні, щоб слоган Ukraine WOW звучав ще впевненіше, по-новому, гордо. Про нашу кіноіндустрію вже заговорили, коли ми прийняли резонансний закон про кеш-рібейт (повернення продюсеру частини кваліфікованих продакшн-витрат, що були здійснені ним при виробництві фільму чи серіалу на території нашої країни – Yabl). Тепер іноземці, які приїдуть знімати до нас, можуть очікувати на відшкодування у розмірі 25% від витрачених в Україні коштів та ще + 5%, якщо проект буде стосуватися української культури.
Хочемо також зробити регіональні кеш-рібейти. Це практика досить поширена (наприклад, в Італії). Тоді не тільки Україна як країна зможе змагатися за приїзд великих іноземних кінопроектів, але й окремі регіони зможуть рекламувати себе і легше залучати місцеві інвестиції. Іноземний продюсер та український кіновиробник (для них плануємо – регіональні кеш-рібейти) міг би не просто вибирати Україну як локацію загалом, а їхати спеціально, припустимо, знімати щось у Дніпро або Харків. І так само отримувати відсоток за кваліфіковані витрати. Регіону це надасть додаткові надходження в бюджет, нові робочі місця, досвід та притік туристів до знімальних локацій. Яскравий приклад – серіал “Чорнобиль”, після його виходу на екран глядачі захотіли наживо побачити зону відчуження, цілі тури направляються туди.
Для цього потрібно вести роз'яснювальну роботу – розказувати, чому це вигідно: як розвивається при цьому туризм, як з'являються робочі місця. Спершу слід запустити скаутинг локацій (пошук і підготовка локацій для зйомок – Yabl), аби зрозуміти, що в нас є. На нього, до речі, вже закладено бюджет. Потрібно також розробити уніфіковані параметри презентації: що саме має бути презентовано, в якому вигляді, якого типу фотографії і якої якості. Щоб все це існувало в єдиній базі-системі країни.
Сьогодні в кіно, в основному, знімають тільки Київ, Львів та Одесу. Хоча в Україні багато унікальних ландшафтів і пам’яток.
У нас є все, аби залучати кіношників з усього світу.
І чотири сезони, і міста різної архітектури, і море, і гори, і болота, ліси, степи, навіть власна пустеля (де влітку + 25, а не + 40-50, що важливо для зйомок).
Варто розуміти, що поруч є країни (в реалії наші конкуренти), які, по-перше, більш досвідчені і звичні для мейджерських клієнтів, по-друге, іноді мають навіть вищу ставку рібейтів. До того ж в них особливі режими з оподаткування. І поки що нам дуже важко повноцінно конкурувати з ними принаймні за економічними показниками.
Ми, в свою чергу, інтегруємося в європейський простір і маємо теж розробляти механізми, які є європейською нормою. Для цього ми зараз працюємо над законопроектом щодо “культурного” ПДВ для креативних індустрій у розмірі 7%, або звільнення від сплати ПДВ залежно від переліку здійснюваних операцій. Якщо ви чули про “культурний збір”, то мався на увазі не додатковий культурний збір, а саме інша ставка ПДВ для культури.
У всьому світі креативний, культурний продукт є соціально значущим, а тому до нього часто застосовують спеціальні умови оподаткування. Це важливо і для його доступності, і для кількості такого продукту.
Зокрема, багато європейських країн використовують зменшену ставку ПДВ для креативних індустрій, або звільняють від оподаткування. Як приклад, кіно, шоу, культурні заходи обкладаються за такими ставками ПДВ:
Розвивати культурний продукт важливо, адже це не дешеве виробництво. Тому в пріоритеті залучення інвестицій, і податковий режим для інвесторів має бути сприятливим.
До початку інтерв'ю – а не хочеться знову повернутися у творчість?
Дуже хочеться. Після цієї каденції є сильне бажання повернутися в індустрію – творча частина в мені перемагає! Але хочеться зробити це, коли закінчу всі розпочаті проекти; щоб не було такого відчуття, ніби ти чогось не доробив.
Наостанок – 5 улюблених фільмів Павла Сушка
Фото: Олександр Пілюгін