ЛСД, псилоцибінові гриби, мескалін, марихуана – з самого дитинства нас лякають цими словами, маркуючи їх як страшні наркотики, що 100 % викликають залежність, а згодом смерть. Нас вчили не аналізувати цю сферу життя, а табуювати її й автоматично сприймати як зло, яке потрібно обходити десятою дорогою. Netflix робить дуже сміливий крок і знімає документальний фільм «Have a good trip», або ж «Приємної подорожі». Чим ця документалка відрізняється від інших на схожі теми? Зараз розповімо.
Назва тонко натякає, що тут майже не будуть розповідати про хімічні властивості психоделіків. Фільм присвячений саме «тріпам», психоделічним досвідам (як приємним, так і поганим) різних людей. Протягом однієї з половиною години Стінг, Бен Стіллер, Керрі Фішер, ASAP Rocky, Роб Кордрай, Сара Сільверман та інші відомі актори, музиканти, письменники й науковці розповідають про свої експерименти зі свідомістю і підсвідомим за допомогою ЛСД, грибів, кактусів та інших заборонених речовин. Слід зазначити, що психоделіки в більшості своїй мають природнє походження, не викликають саме фізичної (!) залежності і сильно відрізняються від спідів, опіатів та інших синтетичних наркотиків, що якраз із першої дози можуть зіпсувати ваше життя.
Отож, сам фільм виконано у стилістиці психоделічного тріпу. Під час розповідей зірок творці документалки зазвичай у вигляді анімації візуалізують історії та образи, що ті бачили під час свого «досвіду». Інколи обставини, за яких герої приймали речовини, зображуються у форматі мок‘юментарі та розігруються іншими акторами. Це неабияк переносить у тріп і додає фарб сухим фактам!
Стінг розповідає про свою практику з кактусами та про церемонію з шаманами в пустелі Мексики. З його слів ми розуміємо, що після такого екстримального експіріенсу дня нього глибше та ширше розкрився світ. Він почав з інтересом та увагою ставитись до свого оточення, не тільки до людей і тварин, а й навіть до рослин. Та найголовніше, за словами Стінга: він почав усвідомлювати власну смертність. Стінг каже, що бедтріпи в нього, звісно, були, але це стало важливим і цікавим уроком.
ASAP Rocky під ЛСД мав абсолютно магічний секс із дівчиною: «Я просто кінчав веселкою. Довбана веселка з мого ***. На наступний день я сказав своєму другу, що сенс життя у коханні!» Але, як ASAP правильно застережив: «Я не закликаю нікого приймати психоделічні речовини. Вони підходять далеко не всім, я їх приймаю, бо це мій спосіб життя».
Бену Стілеру пощастило менше і для нього знайомство з психоделічними речовинами було панічним, страшним та параноїдальним: «Я приймав лише один раз і я не був до цього готовий. Краще б я просто подивився ваш фільм».
Окрім розповідей від зірок першого ешелону, у документалці є й міні-лекції від професора психіатрії Чарльза Гроба. Він, до прикладу, переконаний, що завдяки правильному використанню псилоцибінових грибів чи ЛСД можна лікувати біполярне захворювання, депресію та шизофренію. Більше 50 років владою США заборонене використання цих речовин, тож подальші роботи в такому напрямку не ведуться.
Фільм Netflix дає добре зрозуміти, що стереотипи, що діють в нашому суспільстві, не завжди віддзеркалюють реальність. Бо ми живемо у світі, де легалізовано алкоголь, який стає причиною злочинів, вбивств і щоденних смертей (від сердечних чи онкозахворювань), але водночас наркотичні речовини, навіть не розбираючись, нам пропонують табуювати.
У «Приємній подорожі» також вистачає гумору. Всі ці історії рясніють самоіронією від самих учасників. Окрім того, тут є класні вставки по типу: «Не сідай за руль під час тріпу», «Не дивись в дзеркало під час тріпу» або навпаки «Дивись в дзеркало під час тріпу», «Не приймай не з тими людьми» і т.д. Це додає якоїсь легкості матеріалу та веселить. Найкумедніше у фільмі – ігрова пародія на типові програми «Проти наркотиків» кінця 90-х – початку 2000-х.
Чого фільму не вистачає, на мій погляд, це глибини матеріалу. За півтори години хронометражу ми не дізнаємось багато: лише погляди, досвід та думку різних людей стосовно тематики. Стрічці бракує наукових фактів та прикладів з історії. Хотілося б, наприклад, почути про різні стародавні племена, що використовували психоделічні рослини у якості медицини. Було б круто структурувати стрічку за розділами в залежності від того, про який саме психоделік йде мова. Бо Айяуска, гриби, пійоти, ЛСД чи трава відрізняються між собою, мають різний вплив на мозок. «Have a good trip» зроблено не як науковий фільм, а як розважальний. Хоча потенціал у теми великий!
Втім, якщо вам цікава тема, але ви не знаєте, з чого почати, фільм добре підійде для такого знайомства. Варто дуже добре усвідомлювати: навіть якщо вас зацікавить якась речовина, це не означає, що після перегляду потрібно йти і куштувати її! Автори неодноразово зазначають у фільмі, наскільки важлива відповідальність в такому питанні – розуміння, навіщо це тобі і чи потрібно взагалі. Бо, як сказав Стінг: «Якщо ти хочеш просто вбитися, то воно тебе і вб‘є» (не фізично).
Вердикт дуже простий: документальному фільму до ідеального далеко. У нього вистачає вад, проте важливо інше: Netflix робить сміливі кроки, знімаючи таке кіно. Воно неодмінно викличе протести у різних шарів населення і з такими фільмами зазвичай вступає в боротьбу влада. Але разом із тим воно демонструє іншу точку зору на заборонену тему. Це означає, що творці на вірному шляху!
P.S. Цікаво, що стрімінговому сервісу Apple ніколи б сміливості не вистачило зняти щось подібне. Хоча батько-засновник Apple не відмовляв собі у досвідах з ЛСД!