Сьогодні стало відомо, що світ втратив іще одного генія, італійського композитора Енніо Морріконе. Не один десяток фільмів музика цієї людини наблизила до рівня світового шедевра. Yabl переконаний: поки ми будемо переглядати фільми з саундтреками Морріконе, то буде жити і сам композитор. Пропонуємо вам згадати шість саме таких культових стрічок.
«Добрий, поганий, злий», 1967
Якщо запитати у кіномана, як звучить вестерн, то можу побитися об заклад: в голові у нього одразу заграє головна музична тема «Доброго, поганого, злого» – фільму, який зробив зіркою Клінта Іствуда, режисера Серджо Леоне, затвердив новий взірець жанру та відкрив світові талант Морріконе. «Добрий, поганий, злий» є другою і найпопулярнішою частиною культової доларової трилогії. Спагетті- вестерн Леоне – одна з тих епічних стрічок, хронометраж яких складає майже чотири години, втім, ти дивишся їх, не відриваючись. Цією естетикою Дикого Заходу із самотніми кущами посеред пустелі, салунами, шерифами та мисливцями за головами, мексиканськими та звичайними дуелями можна насолоджуватись вічно. Та саме музика Морріконе довершує фірмову атмосферу.
«Дещо», 1982
Ще один легендарний режисер минулого сторіччя, Джон Карпентер, створив абсолютну протилежність «Доброго, поганого, злого». Чому ми на цьому акцентуємо увагу? Це важливо, аби зрозуміти, що талант Морріконе не обмежений рамками того чи іншого жанру. У «Дещо» немає спеки та піску, там тотальний холод та сніг. Замість ковбойських дуелей у Карпентера боротьба на виживання зі страшними іншопланетними тварюками, які захоплюють тіла головних героїв і знищують їх зсередини. У Морріконе була задача створити небувалу напругу, саспенс та почуття жаху в глядача. Чи вдалося йому це? О так! Він настільки круто це зробив, що Квентін Тарантіно потім використав.... хоча ні, про це ми розповімо трохи пізніше. Цікаво, що Карпентер і сам є крутим композитором, але музику до фільму запросив писати саме Енніо.
«Одного разу в Америці», 1982
Культова кримінальна драма на рівні з такими фільмами, як «Хрещений Батько», «Казино» та «Славні хлопці». Режисер Серджо Леоне, у головних ролях молодий Роберт де Ніро, Джо Пеші, Дженніфер Коннеллі, композитор – самі знаєте хто. Стрічка Леоне дуже складна, довга й непередбачувана. Три часових лінії з різними кримінальними історіями викликають цілу бурю емоцій. А допомагає драмі ніхто інший як Морріконе зі своїм саундтреком. Можливо, це не одна з тих стрічок, які ви 100% бачили, але якщо почуєте головну музичну тему, запевняємо: одразу її впізнаєте.
«Легенда про піаніста», 1998
Цей фільм ще не став справжньою класикою, як-от інші стрічки зі списку, але ми вважаємо, що про нього не можна не згадати. «Легенда про піаніста» розповідає історію талановитого композитора (зіграного Тімом Ротом), що народився і все своє життя провів на величезному лайнері. Звали музиканта "тисяча дев‘ятисотий". Для нього корабель та море були батьківщиною настільки, що він відмовлявся виходити на берег. Весь свій час герой присвячував грі на роялі. Морріконе мав поєднати свою музику з грою самого Рота так, аби ми повірили, що музика у героя народжується тут і зараз. Енніо не був би генієм, якби йому цього не вдалося. Дивлячись кіно, ти забуваєш про роботу композитора і починаєш вірити, що музика лунає "зсередини" головного героя. Тож «Легенда про піаніста» – дійсно особлива робота Енніо.
«Джанго звільнений» та «Мерзенна вісімка», 2012/2015
Ось ми і дійшли до співпраці з Тарантіно. Робота Морріконе в «Джанго» була не настільки феноменальною, проте цей фільм особливий у його творчій біо: саме «Джанго» відновив любов людей до вестернів і зробив жанр знову популярним. (Але пісні 2Pac чи John Legend у стрічці таки запам‘яталися більше).
Геть інша історія – «Мерзенна вісімка». Більшість саундтреків цього фільму Морріконе писав ще для «Дещо», але не використав їх з різних причин. А от Тарантіно послухав і зрозумів, що це саме те, що потрібно. Результат такий самий, як і в «Дещо»: моторошна напружена атмосфера, холод та страх вже від самих лише перших звуків. Експозиційна сцена тут – чи не найкращий приклад філігранної співпраці композитора з режисером: трек відразу ж налаштовує тебе на три години справжнього трилера. Можемо запевнити: ця стрічка варта того, аби переглянути її принаймні пару разів. Особливо в такий день, як сьогодні.