В житті кожного шанувальника кіно наступає такий момент, коли говориш собі: «Ну ось, всі «ігри престолів», «титаніки» та «інтерстеллари» передивився, де ж знайти захоплюючу стрічку?» Звісно, життя після сотого переглянутого фільму є — кіносвіт повний негранованих коштовностей (позичимо найменування у Сафді), які з тих чи інших причин недоотримали увагу глядача.
Ділимося з вами своїм списком таких шедеврів.
Серіал «Очевидне/ Transparent» (2014-2019)
Цей чотирисезонний (з повнометражною заключною серією-мюзиклом) серіал розповідає про велику єврейську родину з трьох дорослих дітей і літнього батька, заслуженого професора політології Морта Пфеффермана, який одного дня повідомляє рідним, що тепер він жінка і звуть його Мора.
Комічний зачин виявляється зовсім не тим, чим здається на перший погляд. Кожен персонаж серіалу тут нещасний по-своєму. Молодша дочка не може знайти себе і визначитися зі своєю сексуальною орієнтацією та гендером. Середній син, музичний продюсер, хоч зовні і здається найбільш успішним у родині, але всередині є дитиною, якій потрібна підтримка батька. Старша дочка, сама двічі мама, перейшовши рубіж у сорок років, задається питаннями, чи правильно вона прожила життя і чи з тим чоловіком.
Трагізм і гумор серіалу в унікальній мірі об'єднані з темами генетичної рекурсії (нерідко ми повторюємо життя наших предків) і національної приналежності. Кожна серія просякнута філософією і проникливими метафорами. «Очевидне» ― той серіал, що регулярно спливає в пам'яті і безповоротно переконує найзатятіших противників телепродукції, що серіали ― це часто хороші довгі фільми з цілісною концепцією.
«Очевидне» зміцнив тренд таких кіноробіт про родини з проблемами, як «Клієнт завжди мертвий» або «Безсоромні», і вкотре показав: не буває ідеальних сімей ― бувають ідеально приховані скелети в шафах.
Цікаві факти:
Серіал «Дівчата/ Girls» (2012-2017)
До виходу цього серіалу і того факту, що HBO виплеснули його в ефір у 2012 році були готові не всі. Рідко коли молода дівчина на екрані поставала ― фантастика! ― простою живою людиною, що займається навіженим сексом, задовольняє фізіологічні потреби, має вади в зовнішності. Справжня подія для Америки: головна героїня не довгонога модель, а єврейка з ростом, що ледве доходить до середнього, ще й з «широкою кісткою».
Навколо неї та трьох її подруг і розгортається сюжет. Гротескні гумористичні ситуації спочатку по-святенницьки короблять, але потім приходить осмислення: щось подібне було якщо не з тобою, то з кимось із твого кола обов'язково.
Авторка серіалу і виконавиця головної ролі Ліна Данем в центральних образах втілила ціле покоління 20-річних. Крім гумору в стилі cringe comedy (комедія ніяковіння), при якому глядач в пориві сміху відчуває «іспанський сором», серіал насичений типовими темами молодості: невизначеністю майбутнього, руйнуванням тих відносин (і романтичних, і дружніх), які, здавалося, будуть триматися завжди тощо.
Багато хто заслужено критикував фінал, але, якщо без спойлерів, варто визнати, що відбувається саме те, що очікує багатьох теперішніх 20-річних в реальності. До стилістики «Дівчат» наблизився пізніше серіал «Броуд Сіті», але в ньому авторки практично повністю винищили меланхолію і сфокусувалися на яскравих пригодах героїнь.
Цікаві факти:
Фільм «Бейб» (1995)
«Бейб» ― зразок того кіно, на якому від кількості добра плачуть навіть поціновувачі Тарковського і Бергмана, які все життя уникали таких простеньких фільмів.
В сюжетному плані він дійсно нехитрий: добре порося, що росте на фермі, раптово виявляє в собі талант пастуха, що керує вівцями. Класичним сімейним фільмом «Бейб» став завдяки поєднанню цих легких сюжетних конструкцій з куди важчими питаннями моралі і порядності, наріжними для підростаючого покоління ― цільової аудиторії фільму.
Тварини у фільмі говорять, візуальні ефекти «розмов» зроблені з такою якістю (особливо для 1995 року), якій позаздрив би і блокбастер, напханий CGI-ефектами. А моральним якостям люблячого бруд порося Бейба варто повчитися багатьом вилизаним і вичищеним Homo sapiens. Якщо нинішнім дітям замість «Барбоскіних» показувати цей фільм, думаю, результат буде дивовижний.
Цікаві факти:
Мультфільм «Ранго» (2011)
Незважаючи на присуджений «Оскар», весь зоряний склад і відносно недавню дату прем'єри цього мультфільму, зараз він перебуває в стані напівзабуття. Причина, здається, криється в тому, що він намагався увібрати в себе забагато: тут і драматургічна глибина, яка явно була не під силу дітям, і численні посилання на кінокласику, частину з яких не впізнала і більшість дорослих.
Одне зі згаданих посилань пронизує всю тканину сюжету: якщо комусь здається нудним детективний шедевр Романа Поланського «Китайський квартал», то тут його майже повністю відтворили у більш яскравому, анімаційному дусі. До речі, якщо вже мова зайшла про духів, чи то пак тотемів класики, слід згадати, що в одній з найбільш пам'ятних сцен з'являється і сам Клінт Іствуд.
Візуальна сторона «Ранго» вражає: без сумніву можна сказати, що це один з найкрасивіших і найбільш незвичних мультфільмів XXI століття. «Ранго» рекомендується всім кіноманам, надто знавцям класики: обігрування знаменитого вертолітного бомбардування «Апокаліпсису сьогодні» радує око і серце.
Цікаві факти:
Фільм «Робота без авторства» (2018)
Появу цієї стрічки шанувальники європейського кінематографа чекали, як українці взимку чекають сніг на вулицях. Друга робота (не будемо згадувати про сумнозвісного «Туриста») Флоріана Генкеля фон Доннерсмарка, автора одного з головних фільмів нового часу «Життя інших», виправдала всі очікування.
В «Роботі без авторства» режисер замахнувся на одну масштабну фігуру ― класика образотворчого мистецтва Герхарда Ріхтера. Весь тригодинний хронометраж присвячено його непростому життю і шляху до реалізації свого таланту ― все це на тлі супутніх історичних подій в житті Німеччини.
Факт про тривалість фільму може налякати тільки перед початком перегляду: з першого ж кадру стрічка захоплює і тримає увагу до кінця. Дивовижна камера Калеба Дешанеля проводить глядача крізь Другу світову війну, жахи нацизму, розшарування німецького суспільства на «східних» і «західних». Це ― видатне історичне полотно, можливо, ще до кінця не зрозуміле.
До слова, автор «Французького зв'язкового» і «Екзорциста» Вільям Фрідкін назвав «Роботу без авторства» одним з кращих фільмів, які він коли-небудь бачив у своєму житті. Є підстави йому повірити.
Цікаві факти: