На українські екрани виходить кіноадаптація книжки нобелівського лауреата, південноафриканського живого класика Джона Максвела Кутзее. В рекламній кампанії фільму підкреслюється, що до написання сценарію доклав руку сам автор першоджерела. Режисером картини є колумбієць Сіро Герра, для якого це перша робота англійською мовою із голлівудськими акторами.
Марк Райленс, Роберт Паттінсон, Джонні Депп – зірки на головних ролях. Здавалось б, що може піти не так? Yabl відвідав довгоочікувану прем'єру від мережі "Планета кіно" і розповідає.
Отже, дія фільму відбувається на околиці неназваної, тобто умовної Імперії. До невеликого форту в пустелі прибуває таємничий полковник Джолл (Джонні Депп). Його мета — завадити бунту корінного населення, яке називають варварами. Він жорстокий та цинічний, із холодним серцем катує полонених кочівників, у кожному бачить бунтаря і шпигуна. Він не сумнівається у своїх вчинках. Якщо він вважає когось винним, то зробить усе, аби жертва в усьому “зізналася” від болю та страху.
Джонні Депп у фільмі
А от місцевий магістрат, який керує фортом (Марк Райленс) не підтримує подібних методів, намагається правити мирно, а у вільний час вивчає культуру корінного населення. Згодом він прийме до поселення скалічену варварку, почне її лікувати та проявляти до неї почуття.
Магістрат, якого в українському дубляжі називають “суддею” – головний герой, який мусить викликати у глядача емпатію. Він такий собі “хороший колонізатор”, який усвідомлює свою негативну роль. Не дивно, що згодом йому доведеться потерпати від своїх же людей.
Марк Райленс у фільмі
Очевидно, що в оригінальній книзі мова йде про алегорію на політику апартеїду в Південній Африці. Про це прямо говорить походження автора. Сьогодні фільм можна сприймати як загальний випад і висловлювання проти імперіалізму, бо останній нікуди не зникає, а лише місцями змінює форму. Та крім актуального меседжу хотілося б побачити ще й цікавий фільм – з цим справи йдуть гірше.
Джонні Депп у фільмі
Повільна, розмовна стрічка виглядає як нудний заклик “проти всього поганого”. Особливо враховуючи той факт, що і до ніби хорошого колонізатора є питання – він з радістю користується владою, коли вступає у зв’язок з місцевою. Ми б і ладні повірити у високі почуття, але ж, камон, друзі, на дворі 2020-й.
Не додають динаміки картині і місцеві красоти. Події фільму розгортаються серед пустелі, а отже око оператора ловить і пилові бурі, і неймовірне сонце, але чекати візуального шоку тут не доводиться.
Кадр з фільму
Щодо Деппа і Паттінсона, який з’являється у другій половині фільму та грає ще одного кровожерливого посланця з метрополії, то насправді вони тут не грають вирішальної ролі. Теоретично, на їхньому місці могли б бути й інші актори – це б не змінило принципово картини. Зірки тут – такі собі приманки, які прикрасять постер, покличуть аудиторію до кінотеатрів, але у їхніх фільмографіях фільм непомітно потоне, не ставши “проривною роботою” ні для Паттінсона, ні для Деппа. Лише Марк Райленс на екрані рішуче проходить шлях від магістрата до вигнанця і, по суті, солює в цій картині.
Отож, вердикт Yabl: “В очікуванні варварів” є дуже необов’язковою екранізація відомої книжки, яка, на привеликий жаль, швидше хилить в сон, ніж наштовхує на роздуми.
Роберт Паттінсон у фільмі