Останнім часом з‘являється враження, що перегляд бойовиків – моветон для більшості людей. До цього жанру у світі кіно вже рідко ставляться серйозно. Потайки ж ми не перестали любити фільми, під які можна відпочити, спостерігаючи за крутими екшн-сценами. «Проєкт «Сила» обіцяв стати першокласними ліками від нудьги. Чи вдалось йому ця роль настільки ж добре, як його героям – пошук ліків для суперздібностей? З’ясовуємо.
Отож, за сюжетом, у світі цього фільму з‘являється новий синтетичний наркотик. Приймаєш пігулку – і на 5 хвилин в тебе з‘являється суперсила, яка саме – залежить від ДНК. Є два головних герої: поліцейський Френк (Джозеф Гордон-Левітт), який намагається зрозуміти, хто стоїть за розповсюдженням, а також колишній воєнний Арт (Джеймі Фокс), чию доньку й викрали ті, хто причетний до створення наркотика. Як ви вже здогадались, героєм доведеться об‘єднати зусилля, аби відшукати істину та перемогти поганців.
Кадр з фільму
Говорячи відверто, стрічка побудована за схемою старих бойовиків початку нульових, і нічого свіжого, окрім теми з наркотиками, у жанр не приносить. Більше того, сценарій фільму – це одне велике питання до логіки сюжету, у якому безліч дір. Чому Арт спокійно проходить на секретну презентацію наркотика і його ніхто не перевіряє? Чому на початку нам говорять, що наркотик винайшли нещодавно, а потім з‘ясовується, що Арт його куштував до народження доньки? Якщо наркотик існує давно, то навіщо уряду донька Арта? Крім того, виникає питання: а сценаристи взагалі пропрацьовувли конфлікт? Адже у фільмі відсутній яскравий, цікавий антагоніст, що важливо для такого жанру. Спочатку ним є Родріго Санторо, та коли він всередині зникає, стає незрозуміло, хто буде протидією для Френка та Арта. Говорити глядачу, що головний антагоніст – якийсь абстрактний уряд… ну, вибачте, це надто примітивно.
Джеймі Фокс
І хтось скаже «яка різниця, це ж бойовик!» Я не погоджуся! Навіть екшн-фільми працюють тільки тоді, коли в них є крута історія. Взяти того ж «Шаленого Макса»: начебто все просто, але при перегляді не виникає питань до сюжету, героїв та інших атрибутів сторітелінгу. На жаль, від режисерів Генрі Джуста та Еріеля Шульмана після слабкого «Нерву» з Дейвом Франком та кількох частин «Паранормального явища» чуда не чекаєш. Саме тому давайте сконцентруємось на позитивних сторонах фільму.
Джеймі Фокс та Джозеф Гордон-Левітт
По-перше, Їх тут теж вистачає! Візуальна складова – не просто крута, вона бомбезно-соковита. Картинка об‘ємна завдяки монтажу, фарбам на екрані, цікавим нестандартним ракурсам та видовищним спецефектам. Пригадати хоча б епізод бійки, який ми бачимо очима вмираючої дівчини всередині вакуумної кімнаті зі скла! Сцена настільки потужна, що фізично стає не по собі. Видовищних моментів та візуальних рішень тут вистачає. Особливо цікаво було спостерігати за тим, як пігулки активують в людях силу – у більшості своїй це виглядало вражаюче.
Джозеф Гордон-Левітт
До плюсів також хочеться віднести і потенціал історії. Так, потенціал не розкритий, але, тим не менш, недитячий. Якби сценаристи ретельніше працювали, можна було б створити шедевр у світі блокбастерів. Тематику з вакцинами, які роблять з людини супергероя, розкрили ще у «Хлопцях» на Amazon, але Netflix могли незабутньо показати, як подібна вакцина потрапляє на вулиці. На такій заквасці можна писати серіал, але творці зробили банальний бойовик, який забудеться після наступної новинки Netflix.
Джеймі Фокс та Джозеф Гордон-Левітт
Головним позитивним моментом є тандем Джозефа Гордона-Левітта та Джеймі Фокса. Знову ж таки, працювати разом вони починають лише у фінальні півгодини, через що хімія між ними не така потужна. Але кожний робить his best. Для Фокса це нова цікава роль, у якій він демонструє драматичний талант, не дивлячись на слабкий матеріал. Джозеф же просто зіграв харизматичного екшн-боя, або, говорячи просто, він тупо на своєму місці.
Кадр з фільму
Якщо відповідати прямо на питання, чи сподобався мені фільм, то скоріше так. Я отримав задоволення і навіть запримітив кілька шикарних сцен. Тому рекомендацію до перегляду даю, але з попередженням, що це – кіно на один раз.
При перегляді бажано не користуватися мізками, не задавати логічних питань та уповні насолоджуватись харизмою й кольорами.
Джеймі Фокс