Якщо ви раптом почали забувати — у мема «Непозбувна бентега» є цілком реальний автор. У 2017 році перекладач Олег Король використав це словосполучення, за яке потім перечепилася не одна пара уважних очей. Але зараз мова піде не стільки про нього, скільки про те, чому український переклад і досі буває несистематичним, з наспіх обраними відповідниками та часом недолугим стилем.
Є ті, хто вірить, що перекласти треба чітко по тексту — і ні на крок далі. Вони не зважають ні на які перекладацькі трансформації і нововведення. Що цікаво: якщо українською певна фраза з прямого, мов дошка ганьби, перекладу звучатиме погано, такі професіонали відстоюватимуть постулат, що вони — лиш медіум між закордонним автором і читачем, тож нічого не треба «покращувати». А закордонний автор в їхній уяві завжди мудрує тонну красивих метафор і прихованих сенсів, які просто ще не дійшли до нашої цивілізації, тому так все не до ладу й виходить. Жодних аналогів, що ви! Сприймайте слова Автора, як постулат; хто ж ми такі, щоб їх змінювати під наші реалії?
Ну ось, наприклад, в «Дівчата, які нічого не скажуть» Еріка Рікстеда, одній з порівняно нових художніх книжок, можна наштовхнутися на речення: «Він відчув, як поволі оживають його приспані потяги». Неможливо читати, щоб в голові не виникла картинка депо, де тихенько похропують мультипліковані залізничні поїзди «Київ-Львів». Англійською це звучить так — «He felt long-dormant urges of his awakening», — і речення в книзі означає явно не потяги «Укрзалізниці», а звичайний статевий потяг.
Або навіть краще сказати «бажання», щоб звучало не так відверто. Можливо, перекладач згадав поетичне «приспані тривоги» з вірша Василя Симоненка, але з потягами цей трюк не вдався. Звісно, в теорії так можна було сказати, але яка вірогідність того, що ви справді колись у житті побудуєте подібну фразу?
«Дівчата, які нічого не скажуть», #книголав
Перекладний текст не просто «забирає» сенси з мови-джерела і замінює їх на аналоги цільової мови; він ще й адаптується, щоб сприйматися так, ніби від початку був написаний цільовою мовою. Але тут виникає кілька більш серйозних проблем, ніж просто невдало дібрані відповідники, — і вони стосуються іншомовних слів, які в нашій мові ще офіційно не закріплені.
Часом українські відповідники не так уже й важко знайти. Наприклад, може здатися, ніби eco-friendly — це який-небудь цілісний концепт, філософія, яку не можна перекласти, тому її краще залишати в тексті латинкою, як є. Насправді ж ми прагнемо ускладнити те, що банально означає «безпечний для природи» чи, в деяких випадках, «не такий шкідливий для природи». І окремо «еко-дружній» можна було б у мові і не закріплювати. Але чомусь ця приставка -friendly так полюбилася українцям, що у закладах ми навіть не перекладаємо «до нас можна з песиками» — простіше й звичніше стало писати dog-friendly.
Уявімо тепер, що у романі треба перекласти з англійської She came out of one of that dog-friendly cafès. І тут вже постає дилема: пости в фейсбуці рясніють неперекладеними фразочками dog-friendly, більшість бачить такі вивіски на вітринах, певна норма у сучасному суспільстві вже встановилася, то англійською і лишати? А що робити з тими, в кого нема собаки, соцмереж і хто не ходить в кафе? Бо ж писати «Вона вийшла з одного з цих кафе, куди пускають з собаками» — громіздко і дещо дивно. А англійською нормально, прикметником зробили і не мучаться. У таких випадках багато перекладачів, до речі, забувають про божественну силу виносок з поясненнями, які б зробили добре всім.
Буває так, що слово має український аналог, який вже ніби й сам по собі нівроку, але цільова аудиторія тексту, який перекладається, так не говорить. Наприклад, вічний біль — це слово «підписники». Уже ніби всі рекламодавці, SMM-менеджери (ще один, до речі, важкий для перекладу феномен) та прості люди домовилися, що так казати нормально, аж тут виявляється, що в перекладі підліткового роману про дівчинку-блогерку «Дівчина онлайн» Зої Заґґ варто казати «фоловери». Бо ця цільова аудиторія — до 16 років — все ж уживає більше англіцизмів, і якщо це не врахувати, то кінець світу не настане, але ефекту розмови з ровесником книжка не спричинить.
«Дівчина онлайн», Видавництво Старого Лева
Варто було в нашу мову увійти словам «вірусність» і «віральність» (чесно, років 5 тому ще думала, як їх перекласти, бо ці поняття не були загальновідомими), як уже і вони замінюються «хайповістю». Якщо раніше media hype варто було перекладати як «ажіотаж у ЗМІ», то тепер в деяких ситуаціях і «хайп у медіа» буде цілком звично звучати. Єдина умова для перекладача — знати ці нюанси, слідкувати, як говорить молодь, щоб потім ненароком не вигадати щось комічне, що може не передати сенс узагалі.
Але тут є й інша категорія людей, які виступають за максимальну чистоту української мови. Іншомовні слова для них звучать українською неприродно, тож вони формують свій словник неологізмів-відповідників. Проєкт «Словотвір» збирає цілу спільноту, де вони додають свої варіації україномовних замінників, голосують за них, обговорюють. Замість «емодзі» тут пропонуються «образок», «емоційка» і «чулик», «планшет» пропонують зробити «гортайчиком», а «блокчейн» замінити на звичайні «ланки». Ці слова ще поки не прижилися у суспільстві, тому, принаймні спершу, викликатимуть подив у тих, хто їх почує. То як правильно: слідувати за більшістю чи задавати тренд самому? Бо ж тепер усі розуміють, які сенси вкладено в «непозбувну бентегу», хоча у 2017 році вона і викликала ту саму бентегу в усіх, хто про неї чув.
Поговоримо про менш радикальні випадки. Наприклад, перекладаєш якусь більш спеціалізовану літературу, скажімо, на тему освіти. І зустрічаєш термін Inquiry-based Learning. Сталих аналогів подібного явища у наших методичках для вчителів не прописано; інтернет рясніє варіаціями на кшталт «проблемно-пошукове навчання», «дослідницьке навчання», десь навіть вказано, що воно вважається просто «проєктним». Чи брати на себе відповідальність, обравши один із цих варіантів, чи й узагалі вигадавши свій? Залишити в дужках англомовну версію, щоб перестрахуватися, як, до речі, більшість і робить? Один раз для себе вивчити цю тему, прописати, у виносці описово пояснити значення терміна і чому переклав саме так? Це питання й досі відкрите для дискусій.
Інколи назва методики може лише видаватися зарозумілою і насправді бути, скажімо, фразеологізмом, а не чіткою назвою. В одній з наукових робіт із психології було зазначено про принцип «вкрасти грім» — і я чомусь відразу згадала кумедну сцену з серіалу «Друзі», де дівчата читали книжку про те, як чоловіки «крадуть їхній вітер». Steal one’s thunder — «перетягнути чиюсь увагу», «затьмарити славу», якщо хочете образно, то «перетягнути ковдру на себе», і, враховуючи, що я не знайшла такого офіційно задекларованого універсального принципу, то припускаю, що його можна перейменувати у більш зрозумілий спосіб.
Українські перекладачі схильні ускладнювати — вони рідко замінюють складне іншомовне слово легшим. А шкода, інакше б і самі уловили сенс. В перекладі Дона Тепскотта «Блокчейн-революція» примітила — «Соцмережі стали реверберуючими камерами». Цікаво, чи сам перекладач зрозумів, що сказав? Бо ж, по-перше, тоді вже най буде «ревербераційними», а по-друге — це ж звична лунокамера, навіщо вигадувати велосипед?
«Блокчейн-революція», Літопис
Словом, українському перекладу ще треба довго вчитися і ставати ближчим до суспільства. Бо які б кучеряві фрази не були задекларовані у словниках 70-х років, а конструкції «достоту як часом….» і «поготів» трохи дивно виглядають в сучасному нонфікшні про хешування у біткойнових мережах (true story, bro). І менше ускладнювати — закордоном теж всі не як Умберто Еко. А втім, це лишень моя скромна critique-friendly думка.