Осінь прийшла, а це означає, що почався гарячий серіальний сезон — саме восени виходять найцікавіші релізи. І почати хотілось б з новинки від HBO Max під назвою «Виховані вовками». Чим особливий цей серіал? Тим, що за його виробництво відповідає сам Рідлі Скотт. Так, ви не помилились, «Виховані вовками» — це робота від батька «Чужого», «Гладіатора» і ще безлічі шедеврів. Чи стане таким саме шедевром прем‘єра HBO Max? З‘ясовуємо.
«Виховані вовками» — фантастичним трилер про майбутнє, в якому існують андроїди (не мобільні телефони), дуже схожі на людей. Саме ж людство на межі вимирання, Земля давно знищена. Двоє андроїдів — Мати та Батько — намагаються відновити популяцію людей на далекій планеті. Вони народжують 6 дітей і починають їх виховувати, допоки діти не помирають з різних причин один за одним і залишається один-єдиний хлопчик. Власне кажучи, це і стає відправною точкою для історії.
Аманда Колін в ролі Матері
Рідлі Скотт не був би собою, якби знову не підняв тему релігії, Бога, віри. Всі його останні фільми будуються навколо цього, включаючи «Прометея» та «Чужий: заповіт». Добре це чи погано — кожен вирішує для себе сам, але особистими питаннями віри Рідлі вбив власну франшизу «Чужий». Можливо, саме тому він подібні питання переніс у серіал — у «Виховані вовками» постають теми, дуже схожі на ті, з якими нас знайомив «Прометей». Адже в ньому так само була окрема планета, на якій намагалися зародити життя. Різниця полягає тільки в тому, що у серіалі немає ксеноморфів. До речі, перші два епізоди Скотт зняв ще й у якості режисера, що дуже відчувається.
Його режисуру важко з чимось сплутати.
Дивитися серіал хоч і цікаво, але складно. Співчуття до Батька та Матері з’являється не відразу, через відсутності в них людських емоцій та знайомої поведінки (перед нами — стовідсоткові андроїди). Проте чим довше ми з ними, тим більше починаємо за них переживати. Втрата кожної дитини через деякий час починає впливати і на наш емоційний стан. Історія розвивається таким чином, що Мати починає божеволіти, а Батько стає жертвою сильної любові Мати до своїх дітей. І Мати починає вбивати всіх, хто стає на шляху між нею та єдиним сином.
Кадр з серіалу
З одного боку, робота справді має стати хітом і здобути армію шанувальників. З іншого, проєкт має відштовхуючу енергетику, через яку не дуже хочеться його дивитися повністю. Можливо, це пов'язано з тим, що спостереження за скаженим андроїдом, який всіх з першого епізоду вбиває, таки допомагає зловити депресію. Зауваження є і до діалогів: вони доволі схематичні і «неживі», що завжди було проблемою для Рідлі Скотта, Крістофера Нолана та тих режисерів, які фокусуються на ідеях і плоттвістах, а не мотиваціях. Герої «Вихованих вовками» розмовляють лише «правильними», експозиційними фразами. Це частково виправдовується їхньою природою (андроїди), але деякі діалоги ріжуть вуха.
Тревіс Фіммель у ролі Маркуса
Тим не менш, потенціал у історії великий. Тут знаходиться місце алюзіям, символам, релігійним метафорам та асоціаціям, які, на відміну від «Чужого: заповіту», є тут органічними і не заважають сприймати сюжет. Рідлі в цілому оригінально підійшов до історії Адама і Єви, яку нам вже розповідали з екранів безліч разів.
«Виховані вовками» дивує у потрібні моменти, а інколи й сильно шокує.
Хто переглянув перший епізод, не зможе забути його фіналочку з Мамою та кривавим місивом на космічному кораблі.
Найжирнішим плюсом є, звісно ж, неперевершений віжуал, що змушує тамувати подих. Ось за це дійсно респект авторам! Ефекти у серіалу такі, наче знімали для великих екранів IMAX. З розмахом, нетипово та масштабно.
Чим можна підсумувати? Суб’єктивно, це серіал не для кожного і особисто я навряд чи буду за ним слідкувати. Об‘єктивно — дуже раджу звернути на нього увагу, бо справді є на що.
Кадр з серіалу