Ім‘я Чарлі Кауфмана не сильно відоме українському глядачеві, між тим, він — видатний голлівудський режисер та сценарист. Ви точно чули про фільми, до створення яких він причетний: Кауфман написав сценарій до «Вічного сяйва чистого розуму» з Джимом Керрі, до епохальної комедії «Бути Джоном Малковичем», виступив режисером драми «Нью-Йорк, Нью-Йорк» та неординарної анімаційної стрічки «Аномаліза». Ті, хто цікавляться кінематографом, знають, що Чарлі створює неординарне та атмосферне кіно, яке викликає неоднозначну реакцію, але точно запам‘ятовується. Саме тому його фільм на Netflix «Я думаю з усім цим покінчити» є чи не найцікавішою прем‘єрою стрімінгової платформи за останні чотири місяці.
Сюжет стрічки доволі сюрреалістичний, але всеж таки він є. Хлопець на ім‘я Джейк везе свою дівчину Люсі (протягом фільму її ім’я буде змінюватися) знайомитися з батьками на ферму. Під час поїздки вона те і робить, що думаю, як закінчити ці стосунки. При знайомстві з батьками Джейка Люсі помічає дивну поведінку всіх навколо. Через деякий час з нею самою починають відбуватися незрозумілі речі. Люсі перестрибує у часі, — то в минуле, то в майбутнє в рамках одного будинку, — спостерігаючи за тим, як батьки Джейка стають то молодими, то старими, а то й взагалі помирають.
Кадр з фільму
Якщо коротко, то я вважаю цей фільм найкращим, що було серед релізів 2020 року (якщо не рахувати оскарівські фільми 2019-го, які вийшли у прокат тільки у 2020), але разом із тим мені важко рекомендувати «Я думаю з усім цим покінчити» широкій аудиторії. Стрічка Кауфмана напрочуд дивна і некомфортна для перегляду. Йому вдалося створити таку атмосферу, від якої тобі справді стає не по собі. Наприклад, починається фільм 30-хвилинною сценою, під час якої герої їдуть в машині і просто розмовляють: їхній діалог просякнуто таким холодом, що ти шкірою відчуває прірву між дівчиною та хлопцем. Причому сам діалог написаний прекрасно — в ньому звучать цікаві, розумні, навіть філософські думки. Тим не менш, від настрою та моторошного снігу за вікном автомобіля хочеться втекти якомога далі.
Залишається лише сміятися, аби не з’їхати з глузду.
Починаєш чекати, що далі буде легше, потрібно лише звикнути до цього. Але як тільки ти звикаєш, все стає ще більш моторошним та сюрреалістичним. В будинку батьків Джейка фільм вже перетворюється на психологічний горор про батьків-привидів. Врешті-решт, під кінець стрічка доводить тебе до майже істеричного стану. Одразу ж згадуються і роботи генія Девіда Лінча, і «Візит» Ш‘ямалана, і навіть нещодавній «Тенет» Крістофера Нолана, який у свій спосіб грається з нелінійністю часу.
Тоні Коллетт у фільмі
Робота Кауфмана місцями випробовує тебе на міцність і ледь не викликає клаустрофобію. Через стрічку потрібно пробиратися і прикладати зусилля, аби додивитися її до фіналу. Хтось скаже, що це погано, але, як на мене, це справжня режисерська майстерність Чарлі. Він зняв кіно, що змушує тебе копатися в собі протягом перегляду. Це не просто розвага на вечір (тим паче, розвагою фільм назвати просто неможливо), це справжнє мистецтво, яке перебудовує зсередини.
Діалоги захоплюють глибиною, герої лякають поведінкою, а сама історія нагадує нічне жахіття.
Оскільки фільм є дуже непростим та заплутаним, об‘єктивно виносити йому вердикт доволі важко. Будемо відверті. Так, тут неперевершена акторська гра Джессі Баклі, Джессі Племонса, Девіда Тьюліса та Тоні Коллетт. Кожен з акторів існує на своїй орбіті, у своїй атмосфері, між ними наче навмисно немає ніякої хімії — лише божевілля, від чого напруження зростає до максимуму. Не знаю навіть, з чим можна порівняти це відчуття. До переваг ще потрібно обов‘язково віднести блискучу операторську роботу та монтаж, які, власне, і змушують глядача відчувати клаустрофобний жах. Кауфман так ходить по тонкій кризі саспенсу, що місцями здається, ніби ось-ось в кадрі всі почнуть божеволіти і заберуть тебе з собою.
Кадр з фільму
Чи варто радити це кіно? Я не впевнений, бо, можливо, подивившись його, ви більше не зайдете сюди за рекомендаціями. Чи вважаю я фільм Кауфмана новим шедевром? Стовідсотково так. Тому вирішуйте самі: або у вас такий самий схиблений смак і світосприйняття, як у мене, або вам краще пропустити цей фільм заради чогось більш яскравого та однозначного. Мені ж очевидно одне: із цим релізом Netflix знову виросли у моїх очах після невдалого літа.
Джессі Племонс та Джессі Баклі у фільмі