У Національному музеї Тараса Шевченка триває виставка «Цвітіння повсякденності» — частина масштабного проєкту «Місяць литовської фотографії», що об'єднав тематичні експозиції одразу на 8 різних локаціях (серед них Арсенал, The Naked Room та інші). У музеї Шевченка, експозицію якого можна відвідати до 25 жовтня, представлені роботи Антанаса Суткуса, Александраса Мацияускаса, Вітаса Луцкуса, Ромуалдаса Ракаускаса, Рімантаса Діхавічюса та Ромуалдаса Пожерскіса. Куратор виставки – Томас Пабедінскас.
Yabl сходив на одну з найбільших виставок в рамках проєкту і розповідає, кого і чому там варто роздивлятись.
Відкриття виставки «Цвітіння повсякденності»
Литовською школою фотографії називають творчість литовських митців періоду кінця 1960-х – початку 1980-х. Особливістю ж даного проекту є те, що тут представлені роботи двох поколінь: авторів-класиків, що сформували візуальні аспекти і сенси Литовської школи фотографії, та їхніх послідовників, які продовжили естетичні та стилістичні пошуки на шляху до самоідентифікації. Виставка розкриває не тільки загальні риси Литовської школи фотографії, але й фокусується на індивідуальності окремих авторів, різноманітності їхніх творчих поглядів.
Відкриття виставки «Цвітіння повсякденності»
Формування особливостей Литовської школи фотографії відбувалося під впливом історичних обставин. Так, хоча й комерційна діяльність у Радянському Союзі була заборонена, у 1969 році литовські фотографи перші організували своє професійне об’єднання. Вони офіційно заробляли фотографією, в той час як в інших республіках їхнім колегам це було недоступно.
В контексті формування школи литовської фотографії важливою подією стала виставка гуманістичної фотографії «Сім'я людська», яка відбулася в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (МoМА) у 1955 році. Після неї фотографи звернули свій творчий погляд на сільських мешканців, їхній побут та звичаї. У тогочасній провінційній дійсності митці шукали можливості зберегти основи національної ідентичності в радянський період. Це було досить небезпечно, адже могло трактуватись як боротьба з ідеологічною системою.
Відкриття виставки «Цвітіння повсякденності»
У 1970-х роках автори Литовської школи фотографії отримували багато запрошень від закордонних галерей та займали перші місця на міжнародних виставках. Проте, щоб обійти цензуру Міністерства культури, їм доводилось йти на хитрощі: надсилати свої роботи листами до друзів у Ригу, які потім переправляли їх в країни Європи.
Р. Ракаускас. Серія «Цвітіння». 1974—1984
У проекті «Цвітіння повсякденності» представлено більш ніж 90 чорно-білих фотографій горизонтального та вертикального формату. Ось що потрібно знати про них та їхніх авторів:
Відкриває виставку серія «Цвітіння» Ромуалдаса Ракаускаса (1941), який ще під час навчання у Вільнюському університеті захопився фотоновелами – літературними мініатюрами з фотоетюдами. Серед білосніжних дерев та пелюстків на його світлинах ми можемо побачити дітей, літніх людей, тварин. До речі, Ракаускас – єдиний з литовських фотомитців, хто отримав премію Ленінського комсомолу за оптимістичний погляд на життя.
Р. Ракаускас. 1974—1984
Наступний автор – Вітас Луцкус (1943-1987). Його вважають засновником концептуального підходу в литовській фотографії, але сам він вважав себе репортажним фотографом. З 1960-х до середини 1980-х Луцкус подорожував кранами радянських республік. Його об’єктив ставав свідком життя селян, випадкових перехожих, поліцейських, дітей, артистів. На виставці представлені фотороботи з циклу Луцкуса «Пантоміма».
В. Луцкус
Антанас Суткус (1939) – батько-засновник Спілки фотомистецтва Литви. Його творчий стиль відрізняють досить стримана експресія та точність соціальних характеристик. Довгий час митець був під пильним оком органів безпеки, які в його творчості вбачали очорнення радянської дійсності. Він же прагнув показати, що їхня земля та люди були зовсім іншими, ніж Росія. У об’єктиві Суткуса: вуличні музиканти, піонери, діти та молодь.
В. Луцкус. Серія «Пантоміма». 1968—1972
Александрас Мацияускас (1938) – класик литовської фотографії. У проекті представлена його серія «На литовських сільських ринках». Цим роботам притаманна жорстка експресивність, фаталізм, філософське сприйняття життя, виразність ракурсів та драматургія. Мацияускас створював тренди на теми, естетику фотографії, техніку зйомки та став натхненником для цілого покоління авторів, які захоплювались його зухвалістю і самовпевненістю не тільки у творчих аспектах, але й у політичних.
Р. Пожерскіс. Серія «Маленький Альфонсо». 1997
Ромуалдас Пожерскіс (1951). Цей автор почав створювати фото серії під час навчання в університеті на факультеті електроніки. Він знімав численні демонстрації 1972 року, які просто приголомшили його. Пожерскіс був серед тих, кого затримала поліція. Він сів до в’язниці, але оскільки ще був студентом, його згодом відпустили. Фотографія, за словами самого Пожерскіса, стала для нього засобом самовираження. У «Цвітінні повсякденності» представлені його роботи з циклу «Маленький Альфонсо». Вони присвячені життю маленького на зріст чоловіка.
Р. Пожерскіс. Серія «Маленький Альфонсо». 1997—1998
Персональні виставки Рімантаса Діхавічюса (1937) проходили в Парижі, Чикаго, Лос-Анджелесі, Празі, Варшаві. Рімантас Діхавічюс – перший автор у Радянському Союзі, якому вдалося випустити фотокнигу з оголеною натурою. Згодом відбулася його власна виставка ню, що складалася з більш ніж 30 робіт. У 1987 році на книжковому ярмарку в Москві альбом Діхавічюса «Квіти серед квітів» (представлений й зараз на виставці у Києві) викликав гучний резонанс.
Литовська школа – унікальний напрямок фотографії, настільки систематично представлений в Україні чи не вперше. Проєкт «Цвітіння повсякденності» репрезентує самобутній спосіб сприйняття та уявлення світу, через який сучасна людина може зчитати не тільки контексти минулого, але й те, як вони відлунюють у сьогоденні.
Про інші виставки й події в рамках «Місяця литовської фотографії» дізнавайтесь на сайті проєкту.
Фото: Month of Lithuanian Photography in Kyiv