Нещодавно на телеканалі СТБ вийшов серіал «І будуть люди» Аркадія Непиталюка, який розповідав історію села і його мешканців на фоні трагічних подій історії України. Цю естафету підхопив ТРК «Україна», презентувавши багатосерійний фільм «Сага», що говорить на схожі теми, але є куди більш масштабним в плані часового проміжку, який охоплює сюжет. Чи вдалося авторам «Саги» викликати в глядача потрібні емоції та створити революційний проєкт?
Сюжет бере початок в маленькому українському селі у 1914 році. Нас знайомлять з дівчиною Христиною (Даша Плахтій) та хлопцем Микитою Козаком (Олександр Печериця). Микита їде на фронт Першої світової, а після повернення бере за дружину Христину. Це стає стартом для сторічного шляху родини Козаків, за якою ми будемо спостерігати протягом всіх серій. Разом із цим глядач пронесеться крізь історію України з 1914 по 2014 роки. Така собі вітчизняна версія «100 років самотності», але з Голодомором та Голокостом.
Григорій Бакланов
Сказати чесно, пілотна серія спершу трохи відлякувала і здавалася далеко не шедевральною. Знову ж таки, було відчуття несправжності сільського побуту, деякі актори наче гралися в певну історичну епоху, а не проживали її, декорації з реквізитом видавалися саме серіальними декораціями. Найбільше муляли очі моменти, коли нам демонстрували вагітну Христину, в якої був нереалістичний накладний живіт. Приблизно за це ж ми сварили «І будуть люди», коли він тільки вийшов. Але різниця в тому, що «І будуть люди» було важко дивитись, бо ти не вірив в історію людей-шаблонних характерів на екрані, а ось «Сага», попри всі мінуси, закохує у свій сюжет, його персонажів людяністю, хай місцями і наївною. Ось чого дуже не вистачало «ІБЛ», так це саме людей.
В «Сазі» є кілька проблем, але є речі, виконані блискуче.
При погляді на героїв майже одразу вмикається емпатія — за ними хочеться спостерігати, співчувати їм, вболівати і страждати разом із ними. Серіал дозволяє асоціювати себе з персонажами, чим і захоплює увагу приблизно з другої половини першого епізоду.
Вже в другому епізоді з‘являється і віра в ті історичні події, які демонструють нам автори на екрані. Коли Христина разом із дітьми перебирається в місто під час Голодомору, потроху наближається Друга світова, ти вже максимально занурений в історію.
Кадр з серіалу
Паралельно із родиною Козаків в серіалі з‘являються й інші персонажі, які викликають цілий спектр емоцій: хтось любов, хтось ненависть. Причому люди тут не діляться на хороших та поганих через комуністичну зірку на мундирі. Ні, комуністи у серіалі є страшні, які відбирали зерно у селян у 1932-1933 рр., а є й такі, що не могли сидіти вдома, коли війна постукала у двері, тож пішли в радянську армію захищати Батьківщину. В цьому плані «Сага» демонструє різних людей і говорить, що не всі «червоні» були монстрами та садистами (хоча таких було багато), а не всі українці були чесними та людяними.
Карти у серіалі добре перетасовані, щоб глядач не почав все ділити на чорне та біле.
За це проєкту окрема подяка та шана.
В приємному сенсі дуже дивують акторські роботи більшості головних героїв: Олександр Печериця, Дар‘я Плахтій, Олександр Соколов, Григорій Бакланов, Анна Адамович — всі працюють на достатньо високому рівні і створюють потрібний ефект справжності історії, подій, героїв. Найбільше поки що вражає гра крутої театральною, а наразі вже і кіношної актриси Лілії Цвєліковой. Її безпосередність та органіка чудово лягають на персонажа і створюють унікальний симбіоз акторки та героїні. Дівчина працює дуже тонко, не перетинає межу та не переграє. Можливо, на користь їй пішла робота на камерній сцені театру, де актори мусять бути більш стриманими, аніж на великій. Короче кажучи, в її Богдану можна просто закохатися.
Лілія Цвєлікова
Що ще вдається авторам серіалу, так це при мінімумі демонстрації історичних подій, таких як Голодомор чи розстріл євреїв в Бабиному Яру, створити максимум жаху та напруження — станом, настроєм головних героїв. Так, тут є «квадратні» речі, які заважають повному зануренню, на кшталт карикатурного натовпу пліткуючих жіночок, але в цілому атмосфера безвиході відтворена переконливо.
Кадр з серіалу
Після перегляду перших трьох епізодів важко спророкувати, що на нас чекає далі, але вже те, що продовження серіалу хочеться подивитись, говорить багато про що. І нехай стрибки у часі між історичними подіями інколи відбуваються досить стрімко, ти в будь-якому випадку встигаєш відчути екранну епоху, в певній мірі зрозуміти її, пережити емоційний стан головних героїв.
Можливо, «Сага» і не шедевр, але якісний серіал, вартий переглядів та підтримки. Сподіваємось, далі буде ще сильніше!
Ада Роговцева
Ольга Сумська
Фото: rbc.ua