На екрани виходить нова адаптація автобіографічного роману Чарльза Дікенса. Майстер політичної сатири Армандо Іаннуччі раптом добрішає і переносить нас у театралізовану Вікторіанську Англію. Yabl традиційно переглянув фільм ще до прем'єри і ділиться враженнями.
У коментарях до трейлера нового фільму Армандо Іаннуччі можна виділити дві групи дописувачів. Перша явно очікувала побачити фільм про відомого ілюзіоніста. Для них є сумна новина — трюків із левітацією на екрані вони не побачать, як і самого Девіда Сета Коткіна, який колись узяв собі псевдонім на честь героя роману Чарльза Дікенса.
Друга ж група щиро дивується, а іноді навіть обурюється через вибір на головну роль актора індійського походження. Ну що ж, їм доведеться змиритися з вибором режисера, або подивитися іншу екранізацію цього класичного роману, яких є чимало. Проте Іаннуччі й не збирався дослівно переносити книгу на екран.
У наших краях цього шотландського режисера найкраще знають за фільмом “Смерть Сталіна” (2017), який не претендував на відповідність історичній дійсності й взагалі був екранізацією коміксу. Не зважаючи на це, комедія все одно була заборонена до прокату у Росії. Через неможливість знімати у Москві, частину сцен фільму знімали в Києві. Також Іаннуччі відомий своїми сатиричними серіалами про реалії британської (“Гуща подій”) та американської політики (“Віцепрезидент”). Цього ж разу Іаннуччі береться за відому історію без політичного бекграунду.
Девід Коперфілд (Дев Патель) народився за кілька місяців після смерті батька. І щасливого дитинства у нього не було. Як тільки він трохи підріс, новий чоловік матері відправив його до Лондона, аби той працював за копійки на фабриці. Там Девіду доведеться дорослішати і вчитися життю.
“Історія Девіда Копперфілда” — це твір про становлення молодої людини, її пошук власного шляху. Малий Девід з дитинства тягнеться до творчості, марить складанням оповідей. Світ фантазій ховає його від жахів бідності, у якій він потопає. Найбільше герой прагне вирватись з неї, вирватись у вищий світ. У соціально розшарованій Вікторіанській Англії походження має неабияке значення і тому Девіду доводиться прикладати чимало зусиль, аби пробитися нагору. Та йому щастить! Спочатку його прийме до себе тітка, а згодом він потрапить у середовище молодих джентельменів.
Армандо Іаннуччі зібрав для фільму ансамбль із кращих британських акторів. На роль дивакуватої Бетсі Тротвуд, тітки Девіда, він узяв Тільду Свінтон, а її родича містера Діка грає Г’ю Лорі, відомий нам по ролі доктора Хауса. До речі, Лорі грав у останній телевізійній роботі Іаннуччі — серіалі “Авеню 5”. До роботи із режисером повернувся і Пітер Капальді, зірка серіалів “Гуща подій” і “Доктор Хто”.
Від “Історії Девіда Коперфілда” не варто очікувати їдкої сатири, притаманної режисеру. Натомість вийшла комедійна драма, просякнута оптимізмом, якого сьогодні вкрай не вистачає.
Режисер стискає досить об’ємний роман у двогодинний фільм і тим самим робить його динамічним, насиченим подіями. На екрані не серйозна детальна біографія, а жива розповідь про шлях хлопця з низів до успіху. І нехай вас не лякає цей штамп, адже Девід не типовий селф-мейд мен, який йде по головах, якраз навпаки. Він прагне допомагати усім, хто був із ним у скрутні часи і при цьому не втратити себе. Ось звідки така боротьба за власне ім’я — Девід Коперфільд, яке у нього постійно намагаються забрати. Все це не заради багатства чи влади, а заради можливості вільно творити й писати. А що ж тоді щастя, якщо не це?
