У світі кіно відбулася подія, на яку ніхто не чекав, але яка дуже приємно здивувала. Найпопулярніше альтер-его актора та коміка Саші Барона Коена, Борат, повернулося на екрани у повнометражному продовжені першої частини. У рецензії ми спробуємо пояснити, чому «Борат 2» — це геніальна комедія, в чому геніальність самого Коена та чому не можна пропускати новий реліз від Amazon Prime Video.
Історія бере початок у далекому 2006 році, коли вийшов перший «Борат». Це була історія про карикатурного журналіста з Казахстану, який приїхав до США знімати репортаж про життя в Америці, але під час свого перебування в країні закохався в Памелу Андерсон та вирішив одружитися на ній. Стрічка обурила населення Казахстану, змусила музиканта Кіда Рока кинути Памелу Андерсон, була заборонена до показу в Росії та підняла галас по всьому світу. Головна фішка «Бората» полягає в тому, що герої тут не актори, а живі люди, які не знають, що знімаються в цей момент у фільмі і сприймають всі вчинки Бората як дійсність.
Саша Барон Коен — це такий собі пранкер-трікстер, який в контексті фільму сміється над всіма навколо.
Продовження «Бората» завжди опинялось під загрозою, бо Саша неодноразово отримував погрози на свою адресу через творчість. Як ви знаєте, крім «Бората» в нього також був фільм «Бруно» про гея-журналіста з Австрії та «Диктатор» про тирана Аладіна (хоча останній вже був ігровим та сюжетним). Ще кілька років тому виходила комедія «Брати з Грімсбі». І хоч Саша тоді знову одягнув на себе образ карикатурного бовдура, але «Брати» вже були комедією з максимально іншою ідейною палітрою, і походили радше на пародію шпигунських бойовиків, аніж на гостросоціальне та політичне знущання. Також за ці роки актор неодноразово проявив себе у драматичному амплуа, починаючи з фільму Мартіна Скорсезе «Вартовий часу» і закінчуючи нещодавньою біографічною драмою від Аарона Соркіна та Netflix «Суд на Чиказькою сімкою».
А ще Саша Барон Коен мав виконувати роль Фредді Мерк'юрі та водночас режисувати фільм про нього. Проте в нього виник ідейний конфлікт з Роджером Тейлором і Брайаном Меєм стосовно того, яким мусить бути фільм, і згодом Сашу відсторонили від проєкту, а його місце зайняв Рамі Малек як актор та Брайан Сінгер, а згодом і Декстер Флетчер, як режисери. Залишається лише фантазувати про те, яким крутим міг би вийти фільм від Барона Коена, але натомість ми отримали пластикову «Богемну Рапсодію». Все це потрібно знати, щоб не думати при перегляді «Бората 2», ніби Саша якийсь розумово відстали дурень із незрозумілою сатирою. Його гумор, можливо, і виходить за межі добра та зла, але він влучний та гострий.
Сюжет другої частини «Бората» такий же умовний, як і першої. Влада Казахстану відправляє Бората до США, щоб той подарував політику Майклу Пенсу відому мавпу, яка знімається в порно та є міністром культури Казахстану. Під час подорожі до контейнера з мавпою потрапляє донька Бората і з‘їдає мавпу. Щоб знайти вихід із ситуації, Борат вирішує подарувати Майклу свою доньку у якості секс-подарунка. І Борату в цьому плані дуже пощастило, бо його донька мріє жити як Меланія Трамп у золотій клітці, тому вона приймає пропозицію свого батька. Тепер журналіст з донькою мусять проїхати через всю Америку, аби зробити зі страшної дівчини справжню красуню, яку захоче заможний політик.
Багато хто боявся, що «Борат» вже свого часу про все пожартував і друга частина не зможе здивувати. Куди там! «Борат 2» в усьому набагато гостріший, актуальніший та більш провокативний за фільм 2006 року.
Ображені будуть всі: жінки, політики, євреї, чоловіки-реднеки, знову казахи та ще багато хто.
Проте такі «образи» нічого спільного з реальним ставленням не мають, потрібно це розуміти. «Борат» якраз не має функції когось образити, навпаки, він критикує таким чином все те, за що йому прилітає від обурених. І тут виникає складний момент у сприйнятті гумору. Замість того, щоб бачити складний жарт, люди сприймають ситуацію прямо в лоб і згодом їм здається, що Коен робить аморальні речі. Це видно на прикладі тих же абсурдних звинувачень актора в антисемітизмі (в той час, коли він сам є чистокровним євреєм).
Оскільки фільм знятий за участі людей-не акторів, ми бачимо, як прямо на очах змінюється Америка з ростом пандемії. Приблизно на середині стрічки вулиці стають порожніми, люди, яких Саша зустрічає, носять маски і просять його не підходити близько. Також Борат під час карантину знайомиться з двома радикальними реднеками, які говорять про теорії змови, про те, що це провина демократів і ковіду не існує. З ними він їде на мітинг проти карантину, де співає фашистську пісню в стилі кантрі, якій всі починають радіти, а деякі навіть кидають «зігу» у відповідь.
В середині фільму проходить фейкове інтерв‘ю з політиком і близьким другом Трампа Руді Джуліані, який не знаючи, що знімається кіно, починає залицятися до доньки Бората і погоджується піти з нею до спальні. Пізніше Руді напише в своєму твіттері, що це провокація, ніякого сексуального підтексту у його діях не було, а Саша Барон Коен брехун. Проте ми все бачили і чули, а тому твіт репутацію вже не врятує.
У фільмі є багато таких речей, які виносять на поверхню весь бруд США: расиські настрої, харасмент, ідіократія великої кількості населення країни. Іншими словами, персонаж Борат слугує таким собі лакмусовим папірчиком, що демонструє у комедійній формі темний бік певного суспільства. Як полюбляють говорити, фільм смішний, а ситуація страшна. І ось коли ти бачиш, як рядовий громадянин кидає зігу під виконання агресивної пісні, то ловиш себе на дисонансі: невідомо, сміятися чи починати переживати. Так само і в історії з Руді Джуліані, який був готовий трахнути наївну журналістку в готелі. Від думок про це просто холод йде по спині, хоча під час перегляду тобі весело.
Тим не менш, стрічка також демонструє і позитивні тенденції суспільства. Наприклад, Борат заходить до синагоги в костюмі злого єврея, а дві бабусі, які були всередині, не гніваються на нього, а мило спілкуються, годують його та обіймають. Не менш приємно вражає темношкіра няня, що переймається за доньку Бората і намагається її захистити від виховання батька.
Вистачає і просто «орних» моментів, які змушують кричати від сміху: Борат заходить до господарського магазину і просить купити клітку для своєї доньки, питаючи, скільки дітей може вона вмістити. Чи от сцена на зібрані жінок-республіканок, на якій головна героїня починає говорити про мастурбацію і закликає всіх «зняти штани і почати пестити себе». А чого варта сцена, де Борат в натуралістичному образі Дональда Трампа бігає з донької на плечі під час виступу Майкла Пенса!
Іншими словами, гумор тут абсолютно різний, але весь побудований на живих реакціях. При цьому фільм не виглядає як один суцільний пранк. Ні, «Борат 2» все ще залишається цілісною стрічкою з продуманою, хоч і абсурдною, драматургією. І в цьому його головна геніальність: Саша знищує межу між кіно та реальністю, створюючи скажений лайв-коктейль. Інколи твій мозок навіть відмовляється вірити в те, що все це не постановка з акторами!
Дивитися, дивитися, і ще раз дивитися! Якщо вам комедія «Борат» здається дурнею, то радимо вмикати критичне мислення, відмовлятись від чорно-білого сприйняття і сприймати підтексти. «Борат 2» — річ актуальна, як ніколи, і дуже круто, що він вийшов саме зараз, а не раніше. Ми потребували цього, хоч і не здогадувались самі.