Відбулася подія, яка не може не радувати: найкраща варіація сучасних «Зоряних війн» нарешті повернулася на наші екрани. Так, ми маємо на увазі серіал «Мандалорець» від Disney+, який, на відміну від трафарентої нової трилогії, не намагається паразитувати на успіху оригінальних фільмів Джорджа Лукаса, а розповідає свою історію, доповнюючи всесвіт «Далекої, далекої галактики». По пілотній серії важко скласти враження про весь сезон, але можна розповісти, в чому цінність серіалу і чому фанати «ЗВ» мусять його подивитись.
Сюжет залишається тим самим, що і в першому сезоні. Мандалорець разом із малюком Йодою продовжують свою подорож у пошуках домівки малюка. Що значно змінилося в другому сезоні, так це хронометраж. Якщо епізоди першого сезону йшли по 25-35 хвилин, то серія другого триває всі 50 хвилин. Серіал набув більш масштабного характеру: дюни стали крутіші, з‘явилися гігантські монстри та й ворогів з союзниками у Мандо, судячи з усього, теж додалося.
«Мандалорець» корисний і цікавий тим, що він за допомогою локальної вестерн-історії прекрасно розкриває ЛОР (з англ. lore; історія унікального всесвіту, використовується у розмові про фільми, ігри, комікси — Yabl) старих фільмів. Це при тому, що Джон Фавро взагалі майже ніяк не прив‘язується до оригінальних стрічок Лукаса. Іншими словами, герої тут не перетинаються з класичним складом, за винятком якихось маленьких камео на кшталт Бобі Фетті. При цьому у нас є можливість побачити, що відбувалося з галактикою та з її мешканцями, коли розвалилася імперія. Та й взагалі є можливість зануритись у життя простих мешканців Татуїну, а не обраних героїв, джедаїв-лицарів та злих чаклунів з пафосними монологами про силу, як з однієї сторони, так і з іншої.
Також масштабність всесвіту дуже круто підкреслюється новими тварюками. Наприклад, боротьба з велетенським драконом тут просто вражаюча! І на відміну від «Гри престолів», де дракони виглядають однієї великою комп‘ютерної графікою, в цьому відчувається об‘ємність та справжність. Я вже мовчу про крутезний дизайн монстра.
Що іще додає масштабу, так це саундтрек Людвига Йорансона, який приємно дивує різноманіттям і не набридає (що частково відчувалось у першому сезоні). До речі, на цей раз саундтрек записували маленькими партіями на віддаленій роботі через пандемію COVID-19. А потім всі ці маленькі шматки зшивалися разом. Взагалі увесь постпродакшн саме так і відбувався, що тільки підкреслює цінність якості другого сезону (адже, погодьтесь, випустити такий багатоскладовий продукт в подібних умовах важко).
Сам Мандалорець як і раніше, вражає своєю харизмою, не дивлячись на те, що весь серіал не знімає з себе шолом. Не знаю, чия саме це заслуга: актора Педро Паскаля, режисера Джона Фавро чи команди сценаристів, які саме так вибудовують історію головного героя, але результат на лице… точніше, на шолом.
Поки що сезон повністю не вийшов, і ми не можемо зробити повноцінні висновки і презентувати їх вам, але його початок справді приємно вражає і захоплює. Епічності стало більше, нудних моментів стало менше, а історія впевнено просувається вперед. Отож, «Мандалорець» від Disney+ — це must see вашого листопада, варте того, аби за ним спостерігати.
