Колись режисер Крістофер Бо Лендон взяв відому концепцію «Дня Бабака» та перетворив її на комедійний горор «Щасливого дня смерті», який був настільки успішним, що навіть отримав сиквел. Проте Крістофер не зупинився на досягнутому і познущався ще над одним шаблоном про обмін тілами хлопця та дівчини. Що з цього вийшло? Давайте дізнаємось.
Сюжет дуже простий: є безжалісний серійний вбивця, він намагається вбити студентку Міллі Кеслер. Проте ніж, яким він здійснював свій злочин, проклятий. Замість того, щоб вбити дівчину, маніяк помінявся з нею тілами. Так, Міллі прокидається із зовнішністю справжнього монстра, а сам монстр перетворюється на привабливу дівчину, чим може користуватися для нових вбивств. Тепер Міллі повинна будь-якою ціною зупинити маніяка, врятувати своє тіло та репутацію, а також повернутися до старого життя.
Кетрін Н'ютон
Чи банальний цей фільм? Так, і весь його сюжет ми вже побачили в трейлері. Проте чи робить це фільм поганим? В жодному разі. У часи, коли на екранах майже немає по-справжньому захоплюючих блокбастерів, а всі останні якісні релізи, які дійсно привертають увагу, це українські стрічки про життя на Донбасі («Забуті», «Атлантида», «Погані дороги»), «Химери» таки виглядають доречними, адже вносять у вітчизняний прокат нотку різноманіття. Фільм Лендона є прикладом простого, веселого й розважальної кіно, на яке круто піти з друзями чи з другою половинкою, накупити відро попкорну і весело провести час.
Вінс Вон і ко
Звісно, як і «Щасливого дня смерті», фільм в жодному разі не є горором, скоріше комедійною пародією на цей жанр, що знущається над всіма існуючими кліше фільмів про маніяків. Чи добре це виходить? Думаю, багато в чому питання смаку. Тут все доволі передбачувано, але так лампово та приємно, що в якийсь момент починаєш отримувати задоволення від перегляду стрічки. Взагалі, «Химери» як реліз намагаються всидіти на двох стільцях одночасно: фільм висміює стереотипи, але водночас не соромиться ці стереотипи та шаблони використовувати по повній задля розповіді тривіальної історії, яку ми бачили десятки разів у різних варіаціях. Різниця тільки в тому, що тут жертви обміну тілами не закохуються один в одного, слідуючи традиції, а, навпаки, намагаються вбити.
Кетрін Н'ютон
Головною зіркою тут, звісно, є Вінс Вон, який грає дівчину, що опинилася у тілі вбивці. Так, колись Вон був актором комедій, але останнім часом він чимало дивував у своїх драматичних амплуа, починаючи від «Справжнього детектива 2» і закінчуючи стрічкою «З міркувань совісті». Іншими словами, образ коміка у Вона давно позаду, а тому його поява у «Химерах» так сильно веселить. Спостерігати за тим, як дорослий драматичний актор грає молоду студентку, одне задоволення. І нехай Вінс переграє, але з якою харизмою він це робить! Скажу вам, це чистий і справжній кайф.
Кетрін Н'ютон
Взагалі, якщо орієнтуватись виключно на ідейну складову, то треба сказати, що ні з чим цінним ми тут не зустрінемось, але, на мою думку, такі фільми конче потрібні нам зараз не великих екранах. Ми живемо у часи реальної кризи для індустрії, фактично, на межі локдауну (такі гіганти як Multiplex та «Планета кіно» виступають проти заборони роботи), саме тому «Химери» так гріють душу своєю функцією якісної розваги і не залишають шансів бути снобом. Можливо, цей фільм не перепише вашу свідомість, але зможе підняти настрій, захопити та зробити яскравим вечір. Тож особисто я би радив сходити на реліз у кінотеатри, поки ті ще живі, і насолодитись самою можливістю перегляду яскравої комедії.
Фото: «Планета кіно», Paste Magazine