У кінотеатрах України показують французький фільм Жана-Поля Саломе “Наркомама”, екранізацію книжки письменниці Аннелор Кайєр. У головній ролі – ікона європейського кіно, неймовірна Ізабель Юппер. Ми вже переглянули стрічку і ділимося враженнями про авантюрну комедію.
Героїня Юппер, Пасьянс Портефе, працює в поліції перекладачкою з арабської мови. Значна частина її роботи — розшифровка перехоплених телефонних розмов щодо наркотрафіку та переклад під час допиту затриманих. Хоча, поліція у фільмі не соромиться застосувати і більш універсальний тип комунікації – мову сили.
І минуле, і майбутнє Пасьянс виглядає геть не затишно. В дитинстві вона допомагала батькам переправляти “брудні” гроші до Швейцарії, згодом була дружиною злочинця, який рано пішов з життя і залишив по собі чимало боргів. До того ж, героїні доводиться утримувати хвору матір, яка доживає віку в будинку престарілих, платити за який нічим. Але доля прихильна до Пасьянс — вона випадково дізнається про велику партію гашиша і вирішує реалізувати його власноруч. Знадобляться і набуті на роботі контакти наркоторговців, і розуміння специфіки роботи поліції, ну і знання арабської, куди ж без неї.
Хіджаб, макіяж, темні окуляри — і ось уже перед нами Наркомама, нова зірка французького наркобізнесу.
У картини Жана-Поля Саломе є одна перевага — це, власне, сама Юппер, яка в черговий раз демонструє великий акторський талант. Хоч після фільмів Ханеке за нею і закріпився умовний статус акторки-богині серйозного артхаусу, Юппер чудово демонструє себе і в комедіях: чого варта лише її роль “Пікової Дами французької філософії” у “Зломниках сердець” чи роль Агати у стрічці “Мій найстрашніший кошмар” (від Анн Фонтен, режисерки тріумфального “Коко до Шанель”).
У ході фільму виявляється, що в комедії Жана-Поля Саломе Юппер грає таку собі Білу Пані, яка обкручує як поліцію, так і злочинців. Причому останні тут складаються з карикатурних зображень арабів і китайців. Якщо перші торгують наркотиками та не вилазять з кебабних, то другі традиційно торгують усім на світі та згадують дитинство Мао Цзедуна. Над усім цим панує перевдягнена в мусульманку біла жінка, якій все сходить з рук.
На жаль, як бачимо, гумор картини не йде далі відтворення стереотипів. Режисер не дозволяє нікому з героїв вийти за їхні межі.
Якщо ти араб — їж шаурму, торгуй гашишем.
Виключенням є хіба що працівниця будинку престарілих, яка доглядає матір Пасьянс. Якраз її син і є ланкою наркобізнесу, який перехоплює героїня Юппер. Але навіть її максимум — це доглядати літніх батьків багатших за неї людей. Білі люди у фільмі Саломе п’ють шампанське й харизматично уникають покарань за злочини, в той час як араби женуться одне за одним через втрату партії товару.
“Наркомама” — це комедія з детективними елементами, яка, звичайно, не претендує на серйозний тон, а тому ми і не сподівалися на глибокі розмови про расизм чи наркобізнес. Проте навіть мотивація головної героїні викликає чимало питань. Якщо на початку фільму Пасьянс стає власницею величезної партії наркотиків через добрий вчинок (порятунок сина знайомої), то надалі вона просто розв'язує власні фінансові проблеми, а все інше відступає на другий план. Через це важко співчувати героїні, навіть враховуючи, що перед нами стьоб.
Попри це, “Наркомама”, яку в прокат поставили замість довгоочікуваного фільму з Мадсом Міккельсеном, виконує сьогодні свою головну функцію — розважает глядача майже дві години. Не варто очікувати витонченого гумору, але у фільмі таки знайдуться сцени, що змусять вас усміхнутися.
Принаймні поки що кращих комедій в українському пандемійному кінопрокаті не знайти.
Фільм показуватимусь у кінотеатрах до 25 листопада 2020 року. Розклад сеансів можна переглянути на сайті.
Фото: «Планета кіно», vokrug.tv, film.ru