Тема школярів і підлітків для українського кіно та телевиробництва далеко не нова. За останні кілька років ми бачили серіал «Школа» від 1+1 (який важко було дивитись), крутих «Перших ластівок» від «Нового каналу», посередню «Новеньку» від того ж «Нового» та досить дивного «Кошмарного директора», який спочатку мав бути серіалом, але згодом його порізали та випустили як повнометражний фільм у широкий прокат. Саме тому новина про те, що «1+1» запускає у виробництво новий серіал «Секс, Інста і ЗНО», з одного боку, зустріла скепсис, а з іншого — сильну цікавість та питання, чи дадуть нам чогось нового на тему.
Вся надія — на режисера-постановника Антоніо Лукіча («Мої думки тихі», «В Манчестері йшов дощ»). А ось чи виправдав він цю надію? Давайте дізнаємось.
Заздалегідь відповім на доволі часте питання: «Де можна подивитись?». Так, серіал не вийшов у прямий ефір та на YouTube його також ніхто не виклав. Він знаходиться на онлайн-ресурсі телеканалу «1+1» і за його перегляд потрібно заплатити 79 гривень (доволі низька ціна). Єдина проблема — в тому, що якщо у вас в друзях немає учасників цього серіалу, то ви маєте всі шанси пройти повз.
Сюжет наступний. Саша Моцак — королева школи, вона дуже вродлива, зустрічається з найкрутішим чуваком у навчальному закладі, йде на золоту медаль та претендує на звання президентки школи. Проте в неї, як і в будь-кого іншого, є свої скелети в шафі. Саша веде таємний аккаунт в інстаграмі, де викладає свої нюдси (еротичні фото) та описує сексуальні фантазії. Саші дуже заздрить Єва, її колишня подруга. Єва нечесним шляхом захоплює телефон Саші та розповідає всім про таємний аккаунт. Через це Саша втрачає хлопця, пост президентки школи отримує екоактивістка, лесбійка та веганша Ганна, а Сашу відправляють на сеанси до шкільної психологині. Паралельно ми маємо сюжет про двох найкращих друзів Кліма та Боді, який намагається допомогти Кліму нарешті з кимось потрахатися.
Ганна Ярмоленко (Саша)
Варто зізнатися, спочатку я хотів сідати за рецензію після перегляду чотирьох епізодів, бо ситуація здавалася мені очевидною. Перше враження було далеким від позитивного. В цілому 50/ 50: якісь круті сцени та моменти межували зі сценами та діалогами, що за природою нагадували серіал «Школа» — різниця полягала лише в операторській роботі та в безмежній наявності матюків. Важко було зрозуміти, на яку аудиторію розрахований серіал. З одного боку, маємо сцени інтиму та дорослу лайку, а з іншого — деякі ситуації у серіалі до болю примітивні, щоб бути цікавими дорослому глядачу. Також було важко повірити в сцени на зразок тих, де президент школи при завучі виходить на сцену і говорить «Я в ахуї», а завуч при цьому ніяк не реагує, або ж коли батько олігарх своєму синові каже «Будемо, як Тімон та Пумба» і поводить себе так, наче він все життя ботаніком пропрацював, а не заробляв великі гроші (це вже я потім згадав про фірмову режисерську фішку Лукіча, яка будується на незручності та абсурді). Не додавала шарму ще й акторська гра половини касту, яка інколи теж була на рівні зі «Школою». Найбільшу радість викликав дует Кліма і Боді, бо ця лінія була справді живою, веселою, а актори Гриша Наумов та Олександр Яценко поставали жесть якими органічними.
І як же я радий, скажу вам, що подивився серіал повністю перш ніж сісти за матеріал. Цьому сприяла наявність всіх 12-ти серій на ресурсі та маленький хронометраж — до 25 хвилин. На 5-6 епізоді я зловив себе на думці, що крутих моментів стає все більше, а поганих та недоречних все менше. Почав простежуватися фірмовий самобутній режисерський стиль Антоніо Лукіча, де реалістичність та «жиза» поєднується з кумедним абсурдом, як це було в стрічці «Мої думки тихі». Чого лише варта сцена, коли герой намагається подрочити в своїй кімнаті, а його батько стукає у двері і просить подзвонити бабусі та привітати її з днем народження. Абсурд? Повний. Але, чуваки, хто з нас не опинявся у схожій ситуації в підлітковому віці?
Кадр з тизера
Майже всі актори «розігралися» — я почав їм вірити. Це стосується, зокрема, Андрія Максимова та Віталія Зеленого, які перші кілька епізодів були наче не у своїй тарілці, а потім до них почала з‘являтися симпатія. Андрій Максимов взагалі із дратуючого хлопця (саме про персонажа кажу), що говорить суржиком, перетворився на об‘ємного та цікавого героя приблизно з сьомої серії. «Розігралася» і Ганнуся Ярмоленко (Саша), у яку просто починаєш закохуватись близько до фіналу серіалу. Від її природи існування у кадрі неможливо відірватись. Також важко не відмітити і Карину Черчевич, яка з типової сучки перетворюється до 9-11 серій на неймовірного персонажа, здатного викликати сильне співчуття.
Нереально не згадати про круту Ірму Вітовську в ролі школьної панк-психологині, яка закидає ноги на стіл, палить та ходить з рожевим ірокезом на голові. Вона — це чиста харизма, в якої, на жаль, всього-на-всього кілька сцен на всі 12 серій. Ну і Євгеній Бушмакін («Герой мого часу») в ролі директора школи — це теж щось свіже та оригінальне.
Ірма Вітовська
Сценарні рішення від Павла Острікова та Євгенії Бабенко також після кількох перших серій стали більш дорослими, цікавими і винахідливими. Вони змогли обгорнути прості та зрозумілі всім моральні істини про дружбу, толерантність, любов та вміння бути собою у досить легкі, зворушливі та веселі історії з не банальними кроками, яким вдається тебе здивувати, розсмішити, а інколи навіть і пробити на сльозу. Яким би не був великим та натренованим в мене глядацький стаж, але сцена, коли клас збирає Єві гроші на кредит за квартиру, змусила ледь не ридати. Звісно, якщо бути більш прискіпливим до сценарію, то його можна посварити за багато рушниць, які повісили на стіну, але під кінець забули задіяти (детальніше не можу — будуть спойлери). Такі моменти справді руйнують ідеальні враження, але я розумію, що є бюджети, які не дозволяють вмістити все, є терміни та ще безліч факторів, на які творці вплинути ніяк не можуть. Круто також те, що в тебе не виникає відчуття, ніби режисер та сценарист — це різні люди, що працюють кожен сам по собі. Історія Острікова і Бабенко природно лягають на режисуру Лукіча, що нічим іншим, як синергією, не назвеш.
Особисто я ставлю цьому серіалу 10/10 за велику кількість відсилок до поп-культури, українського кіно та творів Стівена Кінга. Мене розірвало від сміху на сцені, коли Клім підійшов до актриси з серіалу «Школа» Ірини Кудашової та запитав: «Чи не казали тобі, що ти схожа на актрису з серіалу «Школа»?». Українське кіно раніше не робило подібних камео майже ніколи. До речі, в цьому епізоді Кудашова зіграла в рази крутіше, аніж в усіх трьох сезонах «Школи». Більш витонченим глядачам будуть цікаві кумедні розмови вчителів про короткометражний фільм «Міа Донна» (режисерська робота Павла Острікова) та Антоніо Лукіч у ролі кур‘єра, який говорить, що взагалі працює в кіно, а кур‘єром підробляє заради задоволення. Відсилки ж до Кінга стають в цьому серіалі рушієм сюжету та інколи змінюють хід історії. Хто читав «Керрі» або дивився «Воно» — зрозуміють.
Кадр з серіалу
Ну і так, операторська робота та музичний супровід взагалі на рівні крутих іноземних серіалів на платформах. Я навряд чи зможу описати всі ці соковиті кліпові сцени під шикарні саундтреки, але вже тільки заради них хочеться передивитись серіал повністю. Деякі з них ще й були дійсно ідейно навантаженими, як, наприклад, сцена зі сміттєзбиральною машиною, яка змішує разом розфасоване (скло, пластик, папір) сміття в одну купу.
Найбільшим недоліком, як на мене, залишилась велика кількість матів, що місцями втрачають свою цінність через недоречне використання в ситуаціях, та суржик у кожного другого персонажа. Все-таки молодь розмовляє або українською, або російською, погодьтесь. Тому така спроба зробити героїв більш реалістичними не виглядає вдало.
Вердикт
Щ я можу сказати у підсумку? Дякую всім причетним до цього чергового ковтка свіжого повітря від українського телебачення (хоч і на просторах Інтернету). Це справді круто, цікаво та стильно. Я раджу глядачам підтримати проєкт та купити його для перегляду — гроші невеликі, а емоції більш ніж того варті.
Кадр з серіалу