На українському телебаченні відбулася подія, на яку чекали мільйони людей по всій країні. На «Новому каналі» вийшов другий сезон гостросюжетного хіта «Перші ластівки» із заголовком «Залежні». Чим відрізняється перший сезон від другого, чому ті ж самі актори грають інших персонажів та чи виправили автори минулорічні помилки? З’ясовуємо.
«Перші ластівки: Залежні» використовують формулу, популярну на Заході, але ще не випробувану в нас. Річ у тім, що автори беруть тих же самих акторів, що були в першому сезоні, і «одягають» їх в нові ролі та змушують грати абсолютно іншу історія, яка майже не пов‘язана з першим сезоном. За такою схемою працював Райан Мерфі з його культовими «Американською історією жахів» та «Американською історією злочинів».
Автори сильно ризикували: для українського глядача такий формат є новим.
На цей раз історія будується навколо студентів факультету журналістики. До університету приходить нова викладачка Кіра з блискучою кар‘єрою, але з дуже важким та загадковим минулим. В цей же час на території гуртожитку університету один зі студентів факультету, Іван Кожух, чинить самогубство, що стає шоком для його друзів та дівчини Каріни, які нічого подібного і припустити не могли. Кіра пропонує студентам розслідувати цю справу та відшукати істинну причину загибелі Вані. Поруч із ними в серіалі є двоє поліцейських, які роблять все можливе, аби студенти не докопалися до правди.
Каст серіалу
Якщо в першому сезоні події з першого ж епізоду розгорталися дуже швидко, через що на початку відчувався деякий сумбур, то другий сезон, навпаки, нікуди сильно не поспішає — протягом усього першого епізоду ми повільно знайомимось з кожним із героїв. Назар (Макс Девізоров) — син декана, тусовщик та наркоман. Альбіна Харткіпер — блогерка та веб-танцівниця. Влад заробляє гроші на підпільних боях в клітці. Олексій — кладмен, який ховає «закладки» з наркотою. Каріна — мажорка, яка втекла від своїх батьків і живе тепер в гуртожитку. Єва — з релігійної родини, має божевільну віруючу маму та 12 братів й сестер. Іван писав рецензії на фільми в якомусь модному виданні, піклуючись в той же час про бабусю, що живе в будинку престарілих.
Маємо ось такий феєричний список біографій.
Другий сезон одразу ж підкорює тим, що серед головних героїв-студентів немає поділу на умовно добрих та поганих. Це все живі люди зі своїми вадами, сильними сторонами та проблемами. Той же Назар у виконанні Макса Девізорова хоч і робить огидні та доволі неприємні речі, але він не є поганцем, як його Ден в першому сезоні. І це сильно вирізняє версію 2020: у ній персонажі є більш об‘ємними, неоднозначними та глибокими. З кимось це стовідсоткове попадання, так, що ти починаєш співпереживати одразу (як-от з Владом, який займається боями заради того, щоб одного разу помститися батькові за знущання). З кимось менш вдало — наприклад, я й досі не до кінця розумію, навіщо Єві потрібно було 10к баксів, заради яких вона продає цноту і потрапляє в неприємності (серіал ніде не дає нам навіть натяку на те, що вона намагається втекти від своєї родини в такий спосіб абощо). Але в цілому спроба прописати складні та структуровані образи викликає лише позитивні емоції. Також у серіалі дуже крутий антагоніст-поліцейський у виконанні Віталія Салія. Його нам намагаються подати як головного злодія, що стоїть за вбивством Кожуха, але щось підказує мені, що це трюк, створений для того, аби заплутати глядача і в фіналі здивувати іншим вбивцею!
Поряд із першим сезоном такі трюки є величезною роботою над помилками. До прикладу, переглядаючи перших «Ластівок», я ще у пілотному епізоді здогадався, хто такий Друг, тож був розчарований фіналом.
Альбіна і Назар
Актори теж у свою чергу не стояли на місці весь рік і сильно виросли в грі, органіці та способі існування в камері. Особливо при цьому вражає те, що ми на асоціюємо їх з персонажами перших «Ластівок». Альбіна Харткіпер та Катя Щаслива у Таї Щурук — це дві абсолютно різні героїні. Олексій від Олександра Рудинського теж сильно відрізняється від того минулорічного роздовбая. Так можна пройтись майже по кожному, окрім Вадима від Максима Самчика. Проте в цьому провина не актора: функціонування персонажів у сюжеті в принципі схоже між собою, окрім низки деталей, що на гру не сильно впливають. Тим не менш, Самчик теж на своєму місці і роль йому вдається. Окремо хочеться відмітити блискучу роботу Олега Гоцулюка в ролі Івана Кожуха — на жаль, його в серіях замало, аби ми встигли їм насолодитися уповні. Ось хто справді краде на себе всю увагу, так це дует Віталія Салія та Романа Ясіновського, які грають покидьків-копів, що намагаються заважати головним героям. Можливо, вони інколи й перебільшують з «лиходійством», але водночас обидва є настільки харизматичними, що від них неможливо відірвати погляд. Хочеться навіть зробити окремий серіал про їхню «брудну» роботу, де б ми спостерігали цей шлях від нормальних людей до продажних поліцейських.
Альбіна і Назар
Тепер поговоримо про окремі деталі, що можуть зіпсувати враження від перегляду. Перша з таких — переважна більшість акторів масових сцен, які наповнюють собою екранний світ. На жаль, частіше за все вони виглядають саме як статисти з мертвим обличчям, яких попросили постояти в кадрі. Здавалося б, це дрібничка, але інколи сильно кидається в очі і заважає нормально сприймати історію. Не менше псує враження і операторська робота, яка місцями була соковита і класна, а місцями — на рівні поганих українських серіалів, що зазвичай вмикають на ТБ фоном на кухні. Тут я розумію можливі трабли з українськими бюджетами, тому до цього аспекту, насправді, ставлюся з розумінням.
Що ж стосується самої історії: якщо перший сезон нагадував «13 причин чому», то другий, більш дорослий та зрілий, бере за основу концепцію «Як уникнути покарання за вбивство» з Віолою Девіс. Тільки там були не журналісти, а юристи, — теми схожі між собою. В цілому другий сезон у багатьох аспектах цікавіший за перший, що означає: «Перші ластівки. Zалежні» обов‘язкові до перегляду. Вони сміливі, провокативні, не бояться говорити на важливі теми і підключати нові формати. Звісно, авторам ще буде над чим попрацювати в третьому сезоні, на який ми всі теж чекатимемо.
Фото: «Новий канал»