Минають останні дні цього важкого і дуже дивного року, який став випробуванням для всіх секторів культури. Більше того, для кінематографу 2020 — чи не найбільше, адже студії мільйонами втрачали прибутки через вимушені переноси великих релізів на 2021 рік або ж на стрімінгові платформи. Глядач же, в свою чергу, не надто охоче відвідував кінотеатри через страх або обмеження, що вплинуло й на їхню здатність вижити. Проте, це не означає, що в кіно 2020 не було реальних перемог. Саме про них ми і хочемо згадати сьогодні, 28 грудня, у Міжнародний день кіно.
Американське та європейське кіно
«Тенет»
Ми просто забов‘язані почати з прем‘єрного фільму Крістофера Нолана, на який чекали абсолютно усі: шанувальники режисера, хейтери, прості глядачі, а особливо кінотеатри та дистриб‘ютори, для яких «Тенет» мав бути рятувальним колом в океані посередніх релізів. Нолан єдиний, хто не побоявся випустити своє творіння під час пандемії в широкий світовий прокат. Чи відбулося диво? Ні, стрічка, на жаль, майже нічого не зібрала, але разом із тим ми отримали дивовижний кіноатракціон, від якого вибухав мозок під час перегляду і на який потрібно було ходити по кілька разів, аби наблизитись до розуміння суті подій. Нолан знову вийшов на територію часових парадоксів. І все це в обгортці шпигунського бойовика в стилі стрічок про агента 007. А ще тут дивовижний Роберт Паттінсон! Є й такі, що були розчаровані стрічкою, але я вважаю її справжньою подією.
«Джентльмени»
І хоч в багатьох країнах стрічка вийшла в 2019, але в Україну вона дійшла тільки у 2020. Легендарний британський хуліган Гай Річі, який не дотягує до рівня Квентіна Тарантіно за версією Антона Доліна, повернувся на свою територію кримінально-комедійних бойовиків. Якщо раніше у Річі головними героями були дрібні шахраї, що кидають на бабки якогось авторитета, то на цей раз головним героєм стає сам кримінальний авторитет Міккі Пірсон, якого грабують дрібні шахраї. Схоже, таким чином Річі вирішив всім показати, як з невідомого режисера-початківці він з часом перетворився на справжнього короля.
Гаю Річі після черги голлівудських блокбастерів вдалося задовольнити всіх своїх шанувальників фірмовою історією, гострими діалогами, шаленим монтажем та харизматичними героями у виконанні не менш харизматичних зірок: від Меттью Макконахі до Г‘ю Ґранта. Світовим шедевром це не назвати, але у своїй ніші фільм «Джентльмени» — один з найкращих у 2020 році.
«Диявол назавжди»
Одна з найскладніших та найпохмуріший за ідеєю стрічок цього року, що вийшла на Netflix. Режисер Антоніо Кампос створив антологію з кількох сюжетних ліній, які перетинаються між собою. Герої живуть в одному містечку та мають схожі одержимості й залежності, які стають причиною страждань, вбивств та випадкових смертей. Кожна з історій — така собі похмура філософська притча, що розкриває теми віри, життя, смерті, Бога та Диявола. Тут немає позитивних персонажів. І хоч кожен прикриває свої вчинки вірою, всі мають безліч гріхів за душею. Ця неоднозначність підкупає тебе як глядача найбільше. Фільм жорстокий, безкомпромісний, місцями — повна безвихідь. Після перегляду хочеться сховатися від всього світу і нікого не бачити.
Акторський склад тут просто на мільярд доларів: Том Голланд, Білл Скарсгард, Роберт Паттінсон, Джейсон Кларк, Міа Васіковська, Себастіан Стен, Райлі Кійо та Гаррі Меллінг. Такі фільми виходять раз на кілька років.
«Борат 2»
Думаю, розповідати, який вплив на жанр комедії та на світову культури спричинила провокаційна робота Саші Барон Коена «Борат», не варто. Адже про цей хіт знають усі. Але мало хто вірив, що продовження зможе переплюнути першу частину. Тим не менш, приходить 2020 і Саша Барон Коен абсолютно зненацька презентує продовження на стрімінговому сервісі Amazon Prime Videо. Неможливо описати, наскільки це кіно смішне, абсурдне та безстрашне у своєму бажані пожартувати чи висміяти. Політика, релігія, секс, впливові особистості — на горіхи від Барон Коена дісталося абсолютно всім. Він навіть не пройшов повз пандемії Covid-19. Короче кажучи, «Борат 2» демонструє нам Америку та її мешканців такими, як вони є насправді, без прикрас. І за це ми його обожнюємо.
«Суд над Чиказькою сімкою»
Ще один фільм з неперевершеним Сашою Барон Коеном, але на цей раз історична драма, а не комедія. Один з найкрутіших сценаристів Голлівуду, Аарон Соркін, зрозумів, що писати кіно йому замало, тому почав його знімати. Першою його роботою була «Гра Моллі», а «Суд над Чиказькою сімкою» — друга режисерська стрічка Аарона. Чи вдалося йому створити якісний фільм? Настільки так, що я впевнений: свої премії «Оскар» стрічка ще збере у наступному році.
«Суд над Чиказькою сімкою» — це історія семи американських революціонерів, які опинилися на лаві підсудних за те, що протестували проти війни у В’єтнамі та втрутились в сутичку з поліцією на вулицях. Влада хоче їх показово посадити, щоб вони стали прикладом для всіх інших незгодних з політикою США. Схоже, що такими фільмами Америка вибачається за помилки минулого. Але головне в цьому, що кіно якісне та сильне, воно має всіх особливості Соркіна: швидкі та потужні діалоги, що працюють сильніше за екшн-сцени, залаштункова історія про суд та історична точність. Все, як любить Аарон. І варто визнати: режисер з нього не гірший, ніж сценарист.
«Ще по одній»
Європейський режисер Томас Вінтерберг та актор Мадс Міккельсен знову об‘єдналися, аби подарувати потужну історію. «Ще по одній» розповідає нам, як кілька незадоволених життям вчителів середньої школи вирішили провести експеримент. Суть його полягає в тому, щоб кожного дня бути напідпитку, аби стати кращими, більш харизматичними і натхненними. В якийсь момент експеримент виходить з-під контролю і життя героїв починає котитися в прірву.
«Ще по одній»—- це не фільм про алкоголізм, як дехто пише в мережі. Це своєрідна ода юності, за якою головні герої сумують, яку вони давно втратили разом зі своїми амбіціями і мріями. Це душевне та водночас сумне кіно, що під фінал наповнює емоціями, а потім останньою сценою змушує відчути той самий катарсис, заради якого ми й ходимо у кіно. Мадс Міккельсен зіграв одну зі своїх кращих ролей.
«Манк»
Фільм Девіда Фінчера, на який ми чекали вже кілька років, і про який Фінчер мріяв ще з початку нульових. Це байопік про життя сценариста Германа Манкевича, відомого за культовим фільмом Орсона Веллса «Громадянин Кейн». За нього Манк отримав «Оскар» свого часу. Для Фінчер цей фільм є особистим, адже сценарій до нього ще на початку 90-х написав його покійний батько Джек Фінчер.
Стрічка виконання у стилі старого голлівудського кіно 40-х років. Чорно-біле зображення, плівка, титри, гра акторів та навіть звукове рішення, адже озвучка зроблена відповідно до кінематографу того періоду. Ну і, звісно, акторська гра Гері Олдмана просто вибухова.
«Душа»
Мультфільмів від Pixar багато не буває і «Душа» — це справжній шедевр, який дає фору багатьом ігровим фільмам. Анімація заходить на територію питань життя та смерті, говорить з аудиторію про потойбічне життя, про душу, про цінність кожної хвилини. Погодьтесь, що робити подібний проект для дітей — досить ризиковано, але ставка від Pixar зіграла і ми отримали чи не найкращий фільм на великих екранах у 2020 році. Навіть якщо ви не любите мультфільми і вважаєте себе занадто дорослими, «Душу» потрібно в дивитись в будь-якому разі. Такі проєкти — справжня рідкість сьогодні, особливо на території дитячого кіно.
Українське кіно та серіали
«Забуті»
Важка, але потрібна всім нам драма Дар‘ї Оніщенко про життя в Луганській області під час війни. «Забуті» розповідає історію вчительки, що живе з чоловіком в ЛНР і мусить існувати там по місцевим правилам. Але героїня мріє втекти туди, де не буде чути про бандерівців, фашистів та велич «русского мира». Одного разу вона знайомиться з хлопцем, який веде партизанське життя та виступає за Україну посеред мордорського пекла. В цьому підлітку вчителька знаходить споріднену душу і закохується.
«Забуті» — один з небагатьох фільмів, який не спекулює на темі бравих солдатів, намагаючись все прикрасити, а просто розповідає доволі правдиву історію про те, що відбувається там насправді. І в цьому головна цінність картини. Акторські роботи Марини Кошкіної та Данила Каменського зворушливі до неможливості.
«Спіймати Кайдаша»
Революція в серіальному медіапросторі від сценаристки Наталки Ворожбит на телеканалі СТБ. Уявіть собі класичну повість Івана Нечуй-Левицького, події якої були перенесені на терена сучасної України. Історія родини Кайдашів відбувається на фоні історичних подій, що охоплюють період з 2004 по 2014 рік в нашій країні.
Ворожбит створила настільки справжній, живий та гострий матеріал, що у захваті були абсолютно всі: випадкові телеглядачі, шанувальники українського кіно, патріоти, кіномани та навіть хейтери українського продукту. Це універсальний серіал, що об‘єднав всю країну набагато краще за промови президента. Актуальність та доречність матеріалу просто вражає, герої закохують у себе, а сюжет б‘є у найвразливіші місця. Акторам просто браво за точні образи в кадрі.
«Погані дороги»
Також Ворожбит взяла і зняла свій перший фільм як режисерка — за своєю ж п‘єсою «Погані дороги», написану для Royal Court. Це свого роду кіноальманах з кількох новел, об‘єднані між собою місцем дії: Донецькою областю. Сюжети про знедолених, слабких та поранених людей зуміли зворушити та шокувати не тільки українського глядача, а ще й світового, фестивального. Стрічка мала успіх на Венеціанському кінофестивалі та отримала нагороду «Приз Веронського кіноклубу». Багато про цей фільм не напишеш — його краще один раз подивитись і зробити висновки про власне життя у цій країні.
«Sex. Insta. ZNO»
Режисерський серіал від минулорічного фаворита Антоніо Лукіча («Думки мої тихі»). «Секс. Інста. ЗНО» — це молодіжний серіал про звичайних школярів, що мають своїх тарганів в голові, переживання, проблеми, комплекси та амбіції. Він не намагається шокувати скандальними сюжетними рішеннями. Натомість пропонує згадати свої шкільні роки досить влучними та правдивими ситуаціями, які відображені у серіалі. Глядачу пропонується знову пережити шкільні закоханості, невдачі, перемоги та страхи. Все це приправлено чудовою грою молодих талановитих акторів (переважно студентів акторського), фірмовим гумором Лукіча та крутими візуальними рішеннями. Можливо, «Секс. Інста. ЗНО» зірок з неба не хапає, але душевну радість подарувати може. Головне — перетерпіти 5 перших епізодів, які не дуже вдалі в порівнянні з наступними.
«Земля блакитна, ніби апельсин»
Один з лауреатів фестивалю «Sundance», документальна історія про родину, що залишилась жити в Донецькій області після початку війни і зуміла залишити людяність, любов один до одного та вміння насолоджуватись життям, не дивлячись на обставини. Власне кажучи, всьому цьому стрічка мимоволі навчає і тебе, як глядача. Це фільм про світло посеред темряви, якого нам постійно не вистачає.
«Безславні кріпаки»
Один великий смачний оммаж на Квентіна Тарантіно, який не залишає тобі нічого, окрім як кайфувати протягом перегляду. Це настільки стильно, драйвово та якісно знято, що не віриться в реальність цієї картини. Український фільм, де екшн на рівні західних бойовиків, колоритні харизматичні персонажі та сміливі ідеї. Автори не побоялися зробити стрічку, у якій Тарас Шевченко разом із самураєм йде битися проти кріпацтва з катаною в руках. Де ви ще таке побачите? Постмодернізм в чистому вигляді. А ще в стрічці багато чорного гумору, крові та насилля. Все як заповів Тарантіно.
«Перші Ластівки: Залежні»
І головний український хіт на сьогоднішній день — другий сезон нашумілого серіалу «Перші ластівки». Автори спромоглися зробити те, до чого ніхто не був готовий. Замість того, щоб продовжити історію першого сезону, вони створили нову з іншими героями, але з тими ж акторами. В США це відома практика — пригадати хоча б «Американську історію жахів», — але в нас до такого глядач не звик. Творці пішли на певний ризик, але він стовідсотково виправдав себе: дві фінальні серії сезону — це одне з найкращих, що українське телебачення створило на сьогоднішній день. Потужний сценарій в купі з акторською грою молодих акторів — феєричний коктейль. Історія настільки влучно збирає у фіналі пазли, які були розкидані по всьому сюжету, що ти сидиш з відкритою щелепою і не знаєш, як їм це вдалося?