Через пандемію COVID-19 фестиваль “Нове британське кіно” вперше за 20-річну історію перейшов у онлайн-формат. Цього року глядачам пропонують переглянути перші стрічки вже відомих режисерів. “Сходження зірки” – такий теглайн має фестиваль.
Куратори фестивалю – британський кінокритик Ієн Хейдн Сміт та програмний директор "Артхаус Трафік" Ілля Дядик. Розглянемо детальніше, чим вони збираються нас дивувати.
Представлені в програмі фільми охоплюють два попередніх десятиліття. Такі собі “кращі з кращих”, якщо говорити про дебюти. Кожен тут може знайти щось для себе.
Любов та смерть
Романтичне драмеді “Субмарина” (2010) стала першим фільмом актора і режисера Річарда Айоаді, відомого за серіалом The IT Crowd. “Субмарина” – це стрічка про перше кохання, за стилем схожа на ранні фільми Веса Андерсона. Герой фільму – школяр Олівер Тейт тяжко переживає перехідний вік. Він закохується у Джордану Бівін, непопулярну однокласницю з явною схильністю до піроманії. Але навіть його перші недолугі стосунки чудово виглядають на фоні шлюбу власних батьків, який, схоже, несеться у прірву. Це не дитячий фільм і питання, які ставить Айоді перед глядачем, теж актуальні для будь-якого віку. Зрештою, кохання та дорослішання може супроводжувати нас все життя.
Кадр з фільму “Субмарина”
2012 року історія кохання Олівера та Джордани була номінована на премію BAFTA в номінації “Кращий дебют”, але програла картині “Тиранозавр”, яку, до речі, зняв виконавець однієї з ролей другого плану в “Субмарині” Педді Консідайн. Це соціальна драма про зв’язок вдівця-алкоголіка та тихої, набожної жінки: до того ж, заміжньої. У першій своїй роботі Консідайн ніби вирішив одразу відірватися на повну і шокувати глядача важким та жорстоким фільмом про реалії британської провінції. Обережно, у цьому фільмі дійсно є важкі сцени.
Кадр з фільму “Тиранозавр”
Любов стає рушійною силою й в драмі Вільяма Олдройда “Леді Макбет” (2016) вільної екранізації повісті “Леді Макбет Мценського повіту” російського письменника Миколи Лєськова. Дія перенесена з Російської імперії до Великобританії вікторіанської доби. Як і в оригінальному творі, головну героїню видають заміж за некоханого, але багатого чоловіка. Необхідну пристрасть вона віднаходить в одному з працівників маєтку, але заради цього кохання доведеться зробити не одну страшну річ. Як і Лєськов, Олдройд акцентує увагу на безвольному становищі жінки в патріархальному суспільстві, неможливості реалізувати власні бажання через владу чоловіків. Головна роль дісталася зовсім ще юній акторці Флоренс П’ю, яка відома сьогодні за фільмами “Сонцестояння” та “Маленькі жінки”.
Кадр з фільму “Леді Макбет”
Монстри серед нас
Непрості, м’яко кажучи, стосунки складаються й в героїв трилера “Звір” (2016) Майкла Пірса. Зовсім доросла, але не самостійна Молл продовжує жити з батьками. Її владна матір й досі контролює кожен крок доньки, а приниження залишається основним методом виховання в їхній родині. Але час бере своє – Молл знаходить собі хлопця, такого ж вигнанця, як і вона сама. Ситуацію загострює той факт, що оточуючі підозрюють його у скоєнні серійних вбивств. Сумнівний початок для щасливого кохання, чи не так? Але Молл готова остаточно залишити родину заради свого щастя. Це не просто випробування, особливо якщо поруч продовжують гинути люди від рук маніяка.
Дія поки що першого та останнього повнометражного фільму Пірса відбувається на острові, в оточенні агресивних холодних хвиль. Цей ізольований простір надає гостроти й без того міцному трилеру.
Кадр з фільму “Звір”
Простір важливий і для фільму Андреа Арнольд “Житловий комплекс "Ред Роуд" (2006), де по суті майже тим самим островом є кілька багатоповерхівок, мешканці яких повільно спускаються на соціальне дно. Сюди доля заносить Джекі, працівницю міської мережі відеоспостереження. Цілими днями вона спостерігає за мешканцями міста, наче божим оком розглядаючи їхні секрети. Одного разу на екрані вона побачить чоловіка, який колись кардинально змінив її життя, хоча правильніше буде сказати – знищив його. Його пошуки й приведуть її туди, де ночами краще не гуляти.
Кадр з фільму "Ред Роуд"
Фільм “Житловий комплекс Ред Роуд” теж місцями нагадує запис з камери спостереження – повільний, не завжди сфокусований, але якщо придивитись до деталей – можна знайти необхідне. В головній ролі – Кейт Дікі, акторка відома за серіалом “Гра престолів”. 2006 року фільм отримав приз Каннського журі.
Бути собою в жорстокому світі
Уважно спостерігати за людьми неодноразово доводилось Фредеріку Бурдену, але для нього це не робота, а спосіб виживання – він постійно видавав себе за інших і над ним завжди висів ризик викриття. 1997-го року він кілька місяців видавав себе за зниклого в 1993-му техаського 13-річного хлопця. Тільки от Бурден жив у Іспанії, говорив англійською з акцентом, мав інший колір волосся та був на шість років старший за того, ким він мав прикидатись. Попри це його афера була вдалою – він зміг переконати чиновників та навіть родичів зниклого хлопця. Цю неймовірну історію екранізував Барт Лейтон. “Самозванець” (2012) – це єдиний документальний фільм цьогорічного фестивалю британського кіно. Картина складається з художньої реконструкції подій, уривків старих теленовин та інтерв’ю з їхніми безпосередніми учасниками, зокрема з самим Бурденом. Майстерно зібраний документальний детектив – тримає до самого кінця.
Лейтона цікавлять передусім цікавлять мотиви Бурдена, чому цей чоловік більшу частину свого життя намагається прожити під чужими особистостями.
Кадр з фільму “Самозванець”
Страх прийняти себе справжнього – одна з тем гей-драми "Земля божа" (2017) Френсіса Лі. Картину про кохання йоркширського фермера та трудового мігранта з Румунії часто порівнюють з вже класичною “Горбатою горою”. Це порівняння швидше шкодить фільму, бо ніби натякає на його вторинність. Драма Лі куди відвертіша та глибша, до того ж, позбавлена голлівудської “мильності”. ЛГБТ-тема тут є лише однією з, насправді ж цей фільм розповідає про красу і самотність, абсолютно універсальні речі. Варто також відзначити майстерну операторську роботу в фільмі.
Кадр з фільму "Земля божа"
Окремо від інших фільмів фестивалю стоїть “Воїн” Азіфа Кападіа (2001). Ця стрічка розповідає про начальника охорони індійського раджи, який багато років здійснював насильство проти селян за наказом свого господаря, але в якийсь момент пішов від нього – просто в гори, пообіцявши собі більше не вчиняти зла. Розлючений землевласник відправляє за ним убивць.
Знята в Індії мовою гінді, ця антивоєнна драма стала найвидатнішим фільмом 2003 року за версією Британської академії телебачення та кіномистецтва. Але режисер Азіф Кападіа в останні роки досить круто розвернув свою кар’єру і більшість з нас знає його за документальним фільмом “Емі”, присвяченого життю співачки Емі Вайнгауз.
Кадр з фільму “Воїн”
Друга комедія на фестивалі – це “Нічний шопінг” (2001) Сауля Мецштейна, розповідь про молодих британців, які працюють в нічну зміну, а у вільний час сидять в кафе. Ця стрічка – яскравий приклад з хвилі молодіжних комедій, які линули звідусіль на межі двадцятого та двадцять першого століть. Дружба, секс, необов’язкові, але приємні діалоги, гарна музика – ознаки жанру, який з часом зжер сам себе та до наших днів не дожив. Його герої ніби зависли в повітрі між дитинством та більш-менш усвідомленим дорослішанням. Трохи не по-справжньому, але при цьому мило. Хороший варіант для перегляду, якщо хочеться чогось легкого.
Кадр з фільму “Нічний шопінг”
Якщо ж дев’ять дебютів виявилось для вас замало, то фестиваль також представляє підбірку з семи короткометражних ігрових та анімаційних фільмів, які номіновані на премію BAFTA у 2020 році. Теж кращі з кращих, але на полі короткого метру.
Фільми фестивалю “Нове британське кіно” можна безкоштовно переглянути на сайті nbff.com.ua до 17 січня. Стрічки представлені мовою оригіналу з українськими субтитрами.