Вже 28 січня на великі екрани України виходить трилер «Пік страху» — перша вітчизняна стрічка, яку придбав Голлівуд (а саме — найбільший у світі дистриб’ютор Lionsgate)! Фільм розповідає моторошну історію про пару — любителів фрірайду, які відправились на відпочинок у засніжені гори Грузії, однак зустрілись там із таємничим незнайомцем, що перетворив їхнє життя на пекло.
Головну роль у дебютному трилері режисера Стаса Капралова зіграла акторка українського походження Іванна Сахно, а продюсером, що забезпечив справді грандіозний успіх фільму, виступив Сергій Лавренюк.
Yabl поспілкувався зі Стасом і розпитав його, чому ж Голлівуд не купував українські фільми раніше; як зняти фільм, цікавий аудиторії у більш ніж 130 країнах; і як вдалося зібрати свою «команду мрії».
Стас Капралов
Отож, вашу стрічку придбали для показу у США, країнах Європи, країнах Близького Сходу і навіть в Африці. Українцям вже презентували її в рамках кінофесту «Молодість», а тепер вона виходить в наших кінотеатрах у прокат.
Які очікування саме від українського прокату? Не боїтесь, що карантин і щойно завершений локдаун якось негативно вплинуть на ажіотаж?
Особисто я сподіваюся, що люди захочуть сходити в кінотеатри на фільм, знятий українським режисером, українським продюсером, українською командою, фільм, який купила велика голлівудська компанія! І ще більше сподіваюся, що фільм виправдає очікування нашого глядача.
Ми усвідомлюємо, в якому стані зараз ринок, знаємо, що люди в рази менше ходять в кіно, бояться. Немає жодних сумнівів, що прокат сьогоднішнього дня буде зовсім іншим, ніж він був би рік тому. Але такі нові реалії і до них потрібно звикати. Наш фільм прив'язаний до пори року, це зимова історія, і «зберігати» кіно до літа було б дивно.
Наскільки я знаю, ви з продюсером Сергієм Лавренюком від самого початку орієнтувалися на міжнародний ринок. Але США, Грузія, Японія, Україна тощо — це геть різна аудиторія, різний глядацький контекст. Як створити історію, що зачепить глядача скрізь?
І як виникла ідея саме такого сюжету й сеттингу?
Ідея трилеру LET IT SNOW ( «Пік страху» — назва в українському прокаті — Yabl) виникла у мене в кінці 2018 року. І Ви маєте рацію — завданням було саме створити нескладну історію, яка буде зрозуміла будь-якому глядачеві, хоч грузину, хоч українцю, хоч японцю та американцю.
Я давно оцінив геніальний движок Стівена Спілберга з його дебютного фільму «Дуель». Коли водія авто весь фільм переслідує вантажівка і, з абсолютно незрозумілих причин, намагається його вбити. Так народилася історія про чорний снігохід з безликим наїзником, який переслідує сноубордистку і намагається її вбити.
Я озвучив ідею фільму продюсеру Сергію Лавренюку у телефонній розмові, і відразу ж отримав «зелене світло» на її реалізацію. Ми почали працювати над сценарієм. Буквально через місяць я написав перший драфт, який взявся адаптувати на англійську мову американський сценарист Омрі Роуз.
А в яких зарубіжних країнах фільм вже переглянули?
Я особисто не відстежую дати релізів, але з того, що я бачив у зарубіжній пресі — фільм вже вийшов в ОАЕ, Австралії, Великобританії та Ірландії.
Хотілося б поговорите про те, як ви набрали свою «команду мрії» для такого надскладного проєкту. Почнемо з акторів. Чи були інші претендентки на головну роль у трилері, крім Іванни Сахно?
А скільки було залучено операторів, постановників тощо? Велика була команда проєкту?
Людей, які працювали над фільмом, було у два рази менше, ніж зазвичай у кіно, але вся команда діяла, як єдиний механізм. В основному на фільмі працювали молоді люди, які викладалися на всі 100 відсотків — тільки так можна було витримати складні погодні умови і відзняти повнометражний фільм всього за 21 знімальний день. До речі, зміна була неймовірно короткою через пізній світанок і ранній захід сонця. Проєкт вимагав серйозної витримки.
Через перепади висоти у багатьох лопалися капіляри і текла з носа кров, боліла голова і був підвищений тиск.
Наприклад, вранці зйомки могли проходити на висоті 2000 метрів над рівнем моря, в обід — на 3500, а закінчитися зміна могла на висоті понад 4000 метрів.
Щодо акторів. Були організовані проби в Києві і прийшло багато хороших актрис, але знайти стовідсоткове попадання в головний персонаж фільму так і не вдалося. Якось у приватній бесіді зайшов діалог про Іванну Сахно, яка на той момент вже встигла знятися в голлівудському блокбастері «Тихоокеанський рубіж: Повстання», і в голлівудській екшн-комедії «Шпигун, який мене кинув». Вона була саме тією актрисою, яку ми шукали. Почалися довгі продюсерські переговори між Сергієм Лавренюком і агентами Іванки. І все спрацювало!
Іванна Сахно з командою. Бекстейдж-фото
Іванка неймовірний професіонал і її магія дуже допомогла фільму. Вона працює, як досвідчена голлівудська актриса. Звичайно, з нею було приємно працювати і я сам багато чому навчився у неї.
Іванка дуже відповідально підходить до процесу підготовки. Наприклад, перед початком зйомок вона багато тренувалася в спортзалі, потім її вчили кататися на сноуборді. Іванна дуже серйозно підготувалася, приїхала з пописаним сценарієм, пропрацювала його весь від «а» до «я».
Розкажіть, які сцени були найскладнішими при зйомці в горах. Актори й оператори сильно ризикували, так?
Було багато труднощів, на деякі ми взагалі не очікували. Великі проблеми були з транспортом, бо навіть найновіша техніка могла застрягти в горах через ожеледицю, туман або сильний снігопад. Був випадок, коли в кінці знімального дня через сильний туман групу довго не могли знайти у горах. Видимість була жахливою. Групу відшукали завдяки досвідченому водієві снігохода, який виріс в цих горах і зміг провести ратраки із «зачиненими очима».
В умовах засніжених гір доводилося включати креатив і винахідливість. Так наш художник-постановник розробив спеціальні легкі сані, щоб отримати максимально плавний рух камери — сани, в яких знаходився оператор під час зйомок. Серед команди був досвідчений екшн-оператор, який спускався з гори на неймовірній швидкості, тримаючи в руках 15-кілограмову камеру.
Професійні фрірайдери ризикували життям, спускаючись з найнебезпечнішої гірської точки. Це було лавинонебезпечне місце. Перш за все, вони збили кірку снігу, щоб під час спуску не провокувати виникнення лавини, а потім геть без страховки почали спуск. Був тільки один дубль, щоб це зняти. Тому що підйом на гору займав близько чотирьох годин і на другий дубль в нас елементарно не вистачало часу. Все вдалося зняти з першого разу.
Бекстейдж-фото
Одним з найнебезпечніших моментів під час зйомок було падіння ігрового снігохода, який не впорався з керуванням на горі і почав стрімголов котитися вниз. На снігоході сидів актор, який встиг зістрибнути в останній момент і таким чином залишився живим.
Оператор-постановник Євген Усанов регулярно «висів» над прірвами і ризикував щодня. Тож йому можна поставити пам'ятник не тільки за професіоналізм, а й за сміливість.
Зняти стрічку такого рівня — це дорого? Чи це скоріше питання таланту?
Скажімо так, коли іноземні продюсери дізнаються бюджет, у них округлюються очі. Вони кажуть, що у них неможливо зняти фільм такого рівня в таких погодних умовах і за такий скромний бюджет. І це тішить моє самолюбство. Ми доклали багато зусиль, щоб кіно виглядало, як хороший американський фільм класу А.
Чому українські фільми до цього часу не потрапляли у Голлівуд?
Це питання краще задати українським продюсерам. Але особисто моя думка — мало хто ставив собі таку мету.
Наші продюсери звикли працювати на інший ринок.
Тому і продукт виходить таким, як і ринок, куди його націлені продати. Упевнений, якби кожна компанія поставила собі за мету робити кіно, яке буде цікаве західному ринку, то через 5 років слова «купив Голлівуд» стали б звичними для нас.
З якими голлівудськими акторами взагалі мрієте попрацювати? (Найфантастичніші варіанти приймаються)
Мені дуже подобається Мадс Міккельсен, Френсіс Макдорманд — це геніальні актори. Сподіваюся, колись випаде шанс з ними попрацювати! Це була б фантастика. З молодого покоління дуже вражають Тімоті Шаламе, Зендая, Аня Тейлор-Джой (подобалася мені ще до зльоту з The Queen's Gambit:)). А взагалі я назвав тих, хто просто відразу спав на думку. У Голлівуді дуже багато неймовірних акторів і головна моя мета зараз — зробити так, щоб у мене з'явився шанс стати частиною їхнього світу.
І наостанок. У Yabl є традиція — ми завжди запитуємо в інтерв‘ю про 5 улюблених фільмів героя. Поділіться своїми.
«Велика краса», фільм Паоло Соррентіно. Абсолютний витвір мистецтва. Кіно, яке я переглядав більше 15 разів. Моє особисте джерело нескінченного натхнення.
«Людина, якої не було», чорно-білий неонуар братів Коенів. Фільм з неймовірною глибиною та естетикою.
«Спрага» 2009-го року, фільм режисера «Олдбоя» Пака Чхан Ука. Особисто для мене це ідеальний мікс авторського та комерційного кіно. В нього ні на кого не схожа кіномова.
«Маяк», артхаусний трилер Роберта Еґґерса. Геніальні акторські роботи Дефо і Паттінсона. Кіно з неймовірною атмосферою. Навіяно стрічками німецького експресіонізму. Краще дивитись англійською, лексика тут — окремий витвір мистецтва.
«Лобстер» режисера Йоргоса Лантімоса — один з моїх улюблених фільмів. Напевно що всі фанати кіно бачили цей фільм, але не написати про нього не можу.
Стас Капралов на зйомках
Фото: надані Стасом Капраловим та Solar Media Entertainment