Лютий такий лютий — змушує готуватися до Дня святого Валентина, закуповувати всілякі мімімішності коханим, а також складати список романтичних стрічок.
Yabl пропонує вам відсвяткувати не зовсім традиційно, бо спеціально для вас ми створили добірку «іншого» кіно з цікавими графічними рішеннями та спецефектами. І тільки подивившись кінокартини з цього матеріалу, ви зрозумієте, що ми маємо на увазі. Enjoy!
(La science des rêves; реж. Мішель Гондрі)
Камера демонструє нам інтер’єр дивної телестудії — невеликої кімнати, де стіни огорнуті упаковками від яєць. На стіні — великий екран, на якому показують сюрреалістичні відео.
Головний герой Стефан у ролі ведучого розповідає про створення снів. Ця телестудія з'являється у стрічці як символ паралельної реальності, в яку часом потрапляє Стефан.
Далі історія плавно переходить до реального життя персонажа, який працює графічним дизайнером та дуже любить фантазувати, плутаючи сни з реальністю. У Стефана є така ж мрійлива сусідка, яка дуже близька до того, аби закохатися в нього по вуха, розділяючи несерйозність та романтичність хлопця.
У головних ролях — мексиканець Гаель Гарсія Берналь і француженка Шарлотта Генсбур.
(L'écume des jours; реж. Мішель Гондрі)
Ще один естетський кіношедевр за мотивами однойменного роману француза Бориса Віана від Мішеля Гондрі, якого ви скоріш за все знаєте за «Вічним сяйвом чистого розуму» за участі Джима Керрі та Кейт Вінслет. Та ця стрічка, так би мовити, не така попсова, але від того не менш романтична.
Персонажі Ромена Дюріса та чарівної «Амелі» Одрі Тоту знайомляться на вечірці та закохуються одне в одного. Однією із «точок дотику» майбутньої пари стає захоплення Жан-Солем Партром (трохи нагадує ім’я філософа Жан-Поля Сартра, бо то так і задумано).
Варто сказати, що Колін (Ромен Дюріс) — доволі заможний чоловік, в якого є власний кухар. І так вони обидва не обмежують себе у розвагах та незапланованих витратах, допоки кохання Коліна Хлоя (Одрі Тоту) не починає хворіти — у неї всередині починає рости латаття. Так-так.
Насправді увесь фільм пронизаний символами, щоб, можливо, не так сумно і банально показати наші побутові проблеми й турботи, що оточують щодня. Та як боротися з ними — рішення у кожного своє. Радимо побачити версію, запропоновану у цій французько-бельгійській мелодрамі, ну дуже красиво до того ж знятій.
(Gainsbourg (Vie héroïque); реж. Жоанн Сфар)
Всі ми полюбляємо вболівати за «своїх», за земляків. А особливо часто талановиті українці, які потім емігрують до інших країн та стають зірками Голлівуду, спорту чи науки США і Європи, народжуються в Одесі, чи їхні бабусі або дідусі родом з «Перлини біля моря».
Саме так сталося із Сержем Генсбуром, сином іммігрантів з Одеси. Він добряче пошукав себе, перш ніж стати геніальним поетом і шансоньє, а ще поспівпрацювати з іконами епохи Ів Монтаном, Ванесою Параді, Бріжіт Бардо, Джейн Біркін, Катрін Денев та іншими (що ви й побачите у фантазійній музичній драмі, поруч із художньою вигадкою та появою альтер его Сержа).
Ця кіноробота від Жоанна Сфара підійде під будь-який настрій чи компанію, бо це водночас казково, музично, пізнавально і мелодійно — у найкращих французьких традиціях. На початку картини говориться, що це фантазія режисера. Почасти так і є, але на стилістиці фільму відбився також бекграунд Жоанна як художника коміксів. Та вийшло дійсно цікаво!
До речі, інтернет говорить, що у Сфара теж є українське коріння.
(Frida; реж. Джулі Теймор)
Виразний та особливий стиль робіт мексиканської художниці із непростою долею Фріди Кало упізнається так само швидко, як Далі чи Ван Гога.
Ще у 18 років мисткиня потрапила в аварію, після якої не могла жити повноцінним та безтурботним життям, втім мистецтво стало для Фріди свого роду терапією. Як і кохання. Кохання до чоловіка Дієго Рівери, художника, що став одним із засновників мексиканської школи монументального живопису, себто муралізму. Але Дієго любив мистецтво так само пристрасно, як і численних коханок, на яких Кало було боляче заплющувати очі.
Можливо, саме тому полотна Фріди були солодкою втечею від реальності — написані у стилі наїву. Творці стрічки намагалися максимально наближено показати романтичний богемний настрій атмосфери, в якій існувало творче подружжя, тому деякі вплетені у сюжет фільму сцени виконані у дусі робіт легендарної мексиканки.
(Big Fish; реж. Тім Бертон)
Батьки та діти. Вічна тема… Буває так, що старше покоління більш мрійливо та легко ставиться до життя, мов до великої подорожі, а сини чи доньки — нудні та прагматичні, немов не своїх батьків діти.
Так сталося і в родині Блумів, де синівські почуття прокинулися у клерка Біллі лиш тоді, коли батько опинився на смертному одрі. Колись останній був мандрівним торговцем. І тут історія лише починається, дуже нагадуючи казку чи байку, де Блум-старший знайомиться з неймовірними персонажами — велетнями, відьмами та перевертнями. Не надто переконлива біографія, як на перший погляд. Але в деяких людей справжній талант вхоплювати лише яскраві барви!
Мрійник Тім Бертон любить прикрашати буття, але іноді це єдиний порятунок серед сірих буднів.
Фото: IMDb