Персонаж Клариси Старлінг для кінематографа не менш знаковий, ніж, скажімо, Люк Скайвокер, Індіана Джонс, або ж все той же Ганнібал Лектер. Саме тому окремий спін-офф про неї — ідея цілком непогана та робоча. Проте ідея та реалізація іноді далекі одна від одної. CBS мали всі козирі на руках, аби створити новий хіт типу “Справжнього детектива”, “Мисливців за розумом” та інших сучасних неонуарних серіалів, від яких всі ми фанатіємо.
Сюжет продовжує історію Клариси Старлінг після її співпраці з Ганнібалом Лектером у “Мовчанні ягнят”. Вона тільки-но спіймала вбивцю Баффало Білла і намагається працювати далі, не звертаючи уваги на неочікувану славу та всебічну увагу, які на неї звалилися. Про все це ми дізнаємось з розмови між Кларисою та її психологом в перші три хвилини серіалу. Після розмови головну героїню висмикують з фразою: “Кларисо, до штату прийшов новий прокурор, вона хоче, щоб ти спіймала серійного вбивцю! Негайно збирайся”. Власне кажучи, так все і починається.
Пропоную сказати відразу, прямо та відверто без довгих церемоній: серіал “Клариса” — це квінтесенція несмаку.
Дивитись подібне у 2021 році, коли серіальний світ постійно намагається здивувати глядача — це не поважати себе. Якщо вже зовсім прямо, то “Клариса” — це от якби українські “Агенти справедливості” чи “Ментівські війни” знімали десь у Голлівуді з більшим бюджетом. У серіалі відсутній бодай натяк на глибину та нестандартну концепцію. Тут у глядача банально щосерії “жбурляють” нове вбивство, а під кінець власне серії Клариса знаходить вбивцю і стає все ближчою до головного “боса”, якого потрібно буде завалити у фіналі сезону.
Робити сьогодні вертикальні детективи, мені здається, ідея взагалі безглузда, якщо це тільки не вищезгадані “Мисливці за розумом”, де суть полягала геть в іншому.
Нагадую, що вертикальні серіали — це ті, де кожна нова серія — окреме розслідування та автономний сюжет. Такий формат був популярним на початку нульових зі всіма цими “CSI: місце злочину”, “Закон та порядок”, “Менталіст”, “Декстер” (крутий, до речі). Сьогодні, вмикаючи серіал, глядач очікує скоріше на формат “одного великого кіно”, яке поділене на епізоди. Іншими словами, горизонтальний серіал куди більше відповідає духу часу.
Наша ж “Клариса” на виході — це щось на зразок “Флеша” та інших сучасних супергеройських підробок від CW, на які без сміху не поглянеш. І ще нічого, якби все це було зі смаком зроблено, як-от той самий “Ганнібал” від NBC. Але ж ні! У “Ганнібала” був свій візуальний стиль, харизматичні персонажі на чолі з Мадсом Міккельсеном, розкривалася психологія вбивць та персонажів з першого ж епізоду. У CBS немає нічого з цього переліку. Всі розмови зняті через стандартну суху “вісімку”, як це роблять часто і в наших невдалих серіалах. Самі ж розмови — одна велика експозиція, де сценарист просто доносить глядачеві факти, але не передає рис героїв.
Переконайтесь самі на прикладі! Приходить Клариса до пані Прокурора, яка вимагає, щоб та працювала з нею над пошуком вбивці. Далі між ними відбувається наступний діалог (цитування неточне):
- Кларисо, ти найкраща, тільки ти зможеш ловити серійних вбивць, бо ти найкраща!
- Я не найкраща, мені просто пощастило. Навіщо я вам потрібна?!
- Бо ти найкраща, ти врятувала мою доньку від Баффало Білла саме тому, що ти найкраща.
- Ви кажете, що я найкраща, але ви помиляєтесь.
- Не помиляюся, Кларисо, ти справді найкраща. Бо всі інші чоловіки, а ти — ні! Ти мені потрібна, бо ти врятувала мою доньку, бо ти найкраща. Вона б тут зараз не була, якби не ти. Тому їдь працювати.
- Добре, але я хочу після цієї справи повернутися до свого відділку та працювати зі своїми.
- В тебе немає своїх, бо вони всі тебе ненавидять та заздрять тому, що ти найкраща, а вони — ні!
Так, я гіперболізував, але запам’ятовується сцена на рівні змісту саме так. Причому цю розмову нам подають як напружену суперечку між героїнями, а тому сприймається вона, повірте, ще кумедніше. І не забувайте також про “вісімку”, завдяки якій камера перестрибує з обличчя на обличчя при кожній новій репліці персонажа.
Головні герої тут, на жаль, примітивні функції — вони розставлені по майданчику, наче шахи, за відповідним стандартом.
Є Клариса, яка наче розумна та краща від чоловіків, є чоловіки, тупі, але вони постійно намагаються зіпсувати роботу Кларисі, і є вбивці, що у фіналі промовляють своє лиходійське: “Ви нічого не розумієте, вони були грішними, я допомагаю очистити цю планету від гріха!” Це якийсь суцільний картон і нічого більшого.
Ну і ми вже мовчимо про те, що актриса Ребека Брідс, яка грає Кларису — це й близько не Джоді Фостер чи Джуліана Мур. В неї немає і 25 відсотків потрібної харизми, щоб тягнути на собі цю роль, або хоч якось рятувати й без того жахливий серіал. І тебе це наче й не сильно засмучує, бо у серіалі абсолютно все неробоче, але вона стає останнім цвяхом в домовині під назвою “Клариса”.
Дивитися серіал можна тільки в тому випадку, якщо вам потрібен фон, поки ви готуєте або прибираєте. Більше об’єктивних причин вмикати “Кларису” я не бачу.