Колись давно у середині XX сторіччя вестерни були такою собі малобюджетною кінорозвагою категорії “Б”. І хоча з часом з’являлись стрічки, що ставали культовими та справді входили в історію кіно, як-от “Доларова трилогія” з Клінтом Іствудом, але загалом до вестернів мало хто ставився серйозно.
Здавалося б, що може бути актуального у таких фільмах зараз? Проте, як не дивно, режисери XXI століття активно експериментують із цим жанром, включаючи до нього елементи наукової фантастики, трилера, підключаючи історичні серіали, історії забороненого одностатевого кохання та антирасистські маніфести. Отож, які бувають вестерни сьогодні — панорама від Yabl.
Вестерни про минуле
“Джанго вільний” 2012
Що Квентіну Тарантіно вдалося зробити своїм сьомим фільмом “Джанго вільний”, так це, безумовно, повернути глядацьку любов до старих вестернів і підігріти режисерське бажання знімати подібне кіно. Якщо так подумати, то для Квентіна “Джанго” — не перший вестерн. Попередня стрічка “Безславні виродки” теж зроблена з усіма елементами цього жанру, хоч і в обгортці воєнного фільму. Чого варта лише вступна сцена з Гансом Ландо, який приходить до фермера шукати зниклу родину євреїв. За структурою це один в один вступна сцена з “Добрий, поганий, злий”, у якій “Ангельські очі” приходить вбивати фермера! Тим не менш, “Виродки” були скоріше гарним прикладом фірмового постмодерну Тарантіно, аніж новим поглядом на жанр. А от “Джанго” вже ознаменував ренесанс спагетті-вестернів, нехай тут і використовувались трюки на кшталт пісні 2Pac як саундтреку.
Фільм є водночас і самостійною історією, і рімейком маловідомого італійського вестерну “Джанго” 1966 року з Франко Неро, який, до речі, з’являється у фільмі Тарантіно на дві хвилини.
Історія раба Джанго, що отримав свободу, була настільки вишукано зроблена, що в глядачів навіть не виникло питання, чи актуальна така форма кіно у 2012 році. Квентін взяв все найкраще від фільмів 60-х, поєднав це зі своєю фірмовою режисурою, акторськими роботами Леонардо Ді Капріо, Крістофа Вальца та Джеймі Фокса, поклав в основу сильний сценарій і на виході отримав один з кращих фільмів 2010-х років. Чи було цього достатньо, щоб кінороби почали масово знімати вестерни? Відповідь нижче.
“Мільйон способів втратити голову” 2014
Скажемо прямо: нічого кращого за “Гріффінів” Сет Макфарлейн у своїй кар’єрі так і не зробив, якщо не рахувати непогану першу частину романтичної пародії “Тед”. Проте сама по собі ідея зняти абсурдну комедію на території вестерну — дуже навіть перспективна та ходова. У картині Сета дійсно є кілька влучних сцен, від яких регочеш, наче навіжений. На жаль, увесь фільм — це демонстрація вульгарного несмаку, в якому Сет відверто переходить межу. Йому не вистачило таланту перетворити все на повний угар по типу “Муві 43”, але й від адекватного гумору він теж дуже далекий. На виході отримуємо щось незрозуміле, не дуже смішне, але цікаве й незвичне. Спроба зробити комедію саме з таким акцентом зараховується і говорить нам про те, що жанр набуває актуальності в кінематографі.
“Кістяний томагавк” 2015
Досить цікавий та безкомпромісний експеримент вийшов у на той час дебютанта Стівена Крейга Залера. Він зняв своє кіно менше ніж за 2 млн доларів.
“Кістяний томагавк” — це суміш класичного вестерну та кривавого слеш-горору. Історія про чотирьох ковбоїв, які вирушили на рятувальну місію, а врешті-решт натрапили на плем’я канібалів, не зуміла привернути увагу широкої аудиторії (480 тисяч бокс-офісу), але з легкістю шокувала тих, хто все ж таки вирішив її переглянути. Фільм справді вартий перегляду. Це дуже дивний, але цікавий представник жанру, який вміло грає на емоціях і легко занурює тебе з одного стану в інший під самий фінал. Ну і Курта Рассела забагато не буває.
“Мерзенна вісімка” 2015
Знову Квентін Тарантіно, знову Курт Рассел і знову брудні та безкомпромісні ковбої. Історій та скандалів навколо цього фільму було чимало. Спочатку Квентін ледве не скасував зйомки після того, як хтось злив сценарій в інтернет. (Згодом режисер переписав сценарій та продовжив роботу над стрічкою). Коли проєкт вже був готовий, хакери разом з іншими стрічками для кіноакадемії злили й саму “Вісімку” (за що, до речі, потім вибачилися). А потім ще й Disney через прем’єру “Зоряних воєн” намагалися витіснити “Вісімку” з мережі популярних кінотеатрів, співпраця з якою була принципова для Квентіна. Не забуваймо також і про постійні складнощі на знімальному майданчику через пекельні природні умови. Чи було воно того варте? Без сумніву! “Вісімка” — це черговий шедевр Тарантіно, дія якого майже повністю відбувається в замкненому приміщенні. Купка людей опиняється в Таверні, але хтось із них є насправді злочинцем. І мисливець за головами Джон Рут намагається зрозуміти, хто з присутніх — не той, за кого себе видає.
Все це дуже напружено, розумно, дотепно, а головне — в найкращих традиціях “Скажених псів” того ж Квентіна Тарантіно. Ну і, так, знімали фільм на стару плівкову широкоформатну камеру Ultra Panavision. Словом, стрічка є справжнім витвором мистецтва у цьому жанрі.
“Легенда Г’ю Гласса” 2015
Авторський вестерн від Алехандро Гонсалеса Ін’ярітту, який приніс довгоочікуваний “Оскар” Леонардо Ді Капріо. Тут Лео не просто увімкнув весь спектр своїх емоцій, а ще й був занурений у такі умови, в яких далеко не кожен актор погодився б
зніматися. Уявіть собі: температура -40 градусів, а ти повзаєш пів фільму по землі, падаєш в гірну річку, словом, проживаєш більшість труднощів героя по-справжньому. Це шалений досвід, який Лео передав нам через екран і від якого стає холодно, навіть коли сидиш в теплому кінозалі. Стрічка демонструє, якою сильною може бути воля та жага до життя у звичайної людини в неможливих для виживання умовах.
“Чудова сімка” 2016
Не обійшлося і без передбачуваних рімейків на класичні фільми. “Чудова сімка” є досить необов’язковою переробкою однойменного фільму 1960 року, який свого часу сам був рімейком “7 самураїв” Акіри Куросави. Стрічка стала таким собі вестерновим блокбастером із зірковим акторським складом, але про неї забуваєш вже через кілька днів після перегляду.
“Балада Бастера Скрагса” 2018
Ось хто від жанру взяв все, так це Брати Коени зі своєю антологією з кількох новел! Тут є і драматичні історії, і комедійні, і навіть мюзикл на самому початку. Все це у світі Дикого Заходу, який сильно відрізняється від того, що знімали інші сучасні режисери на подібну тематику. Дикий Захід Коенів хоч і дуже похмурий, але не позбавлений фірмового фарсу режисерів. Нічого схожого на це ви не знайдете ще дуже довго. Гарантую!
“Пташка Господа милосердного” 2020
Серіал, що не хапає зірок з неба, але водночас зроблений дуже якісно, стильно та сучасно. Ми вже окремо розповідали про нього. Це історія аболіціоніста Джона Брауна, який вів партизанську діяльність за свободу темношкірих в США — його вчинки частково призвели до громадянської війни 1850-х за визволення рабів. Серіал дуже вартує перегляду, тим паче, тут грає Ітан Гоук, якого можна вважати справді недооціненим актором сучасності.
“Новини з усього світу” 2021
Доволі потужна пригодницька драма у рамках вестерну. Вона розповідає про капітана Джефферсона Кідда, який заробляє тим, що подорожує світом та розповідає історії життя інших людей з різних куточків світу. Одного разу він зустрічає дівчину, яка втратила своїх батьків і перебуває в розшуку. Кідд вирішує взяти її в подорож та допомогти знайти родичів, дати шанс на нормальне життя. Через це у капітана починаються неприємності та з’являється купа нових ворогів. Дуже зворушлива, класична за структурою історія від режисера Пола Грінгасса з Томом Генксом у головній ролі.
Вестерни про сучасність
З класикою, знятою сьогодні, все більш-менш зрозуміло, але режисери створюють також історії й про наш час, які, як виявилося, теж вважаються вестернами. Їх набагато більше, ніж здається на перший погляд, — ми ж розповімо про три найвідоміші.
“Горбата гора” 2005
Скільки свого часу драма Енга Лі наробила галасу! Страшно згадати. Відверта історія кохання двох чоловіків з головними секс-символами того часу — Хітом Леджером та Джейком Джилленголом. Це був дуже ризикований крок, адже у 2005 році рівень гомофобії у світі був набагато вищим за сьогоднішній. Щобільше, “Горбата гора” стала ще й одним з перших так званих “сучасних вестернів”, героями яких є не ковбої XIX сторіччя, а сучасники.
Хоч консервативні академіки в рік виходу фільму не нагородили “Горбату гору”, а віддали “Оскар” нікому не відомій сьогодні стрічці “Crash”, час все розставив по місцях і зараз ми усвідомлюємо культовий характер роботи Енга Лі.
“Старим тут не місце” 2007
Ще один шедевр братів Коенів, який теж займає топові місця в списках кращих фільмів нашого сторіччя. Це не просто вестерн про ковбоїв, це справжнісінький неонуарний вестерн, де персонаж Антон Чігур у виконанні блискучого Хав'єра Бардема протягом усього фільму полює на героя Джоша Броліна, залишаючи за собою гори трупів. Окремі сцени у “Старим тут не місце” (наприклад, сцена в мотелі) — це просто підручник по тому, як потрібно вибудовувати саспенс в кіно, щоб глядачу було страшніше, ніж головному герою. Місце подій стрічки — це пустельний Техас. Єдина відмінність від класичного вестерну — в тому, що замість коней тут автомобілі, а замість револьверів — великі рушниці. Фільм разом із Бардемом отримав “Оскар”, а фільмографія Коенів поповнилась однією з кращих стрічок. Сподіваюся, ви його дивилися, бо інакше Чігур прийде і до вас.
“Будь-якою ціною” 2016
Ще один номінант на премію “Оскар”, але, на жаль, не її лауреат. Стрічка Девіда Маккензі стала однією з улюблених для глядачів у 2016 році. Її сценарист Тейлор Шерідан до цього створив схожу історію для Дені Вільнева (“Вбивця”), а потім написав і зняв “Вітряну ріку”. У вузьких колах ці три фільми називають вестерновою трилогією у фільмографії Шерідана, проте “Будь-якою”є найбільш знаковим проєктом.
Сюжет розповідає про двох братів, які через тяжке життя вирішують пограбувати два банки та заробити грошей. Після цього за ними починають полювати двоє техаських рейнджерів. Якщо не знати, в якому столітті відбувається дія, то сюжет дуже нагадує типовий старий вестерн. Проте, на відміну від останнього, “Будь-якою ціною” говорить з американцями про класову нерівність. Це не фільм-розвага на вечір, а сильна драма про непросту долю у провінції Америки. Саме така багатошаровість і забезпечила стрічці стільки галасу в рік виходу.
Вестерни про майбутнє
Так, такі теж існують. Їх небагато, але на території фантастики цей жанр вже зробив кілька перших кроків.
“Зоряні війні: Хан Соло: Історії” 2018
У багатьох частинах “Зоряних воєн” відчувається атмосфера класичного вестерну — і це не дивно, адже Джордж Лукас надихався і цим жанром при створенні “Далекої, Далекої галактики…”. Проте серед картин кіновсесвіту саме сольний спін-офф про Хана Соло можна за побудовою віднести до цього жанру. Стрічка вийшла такою собі авантюрно-пригодницькою історією про космічного ковбоя, який займається контрабандою на міжпланетному рівні. Хан Соло завжди стріляє першим, і це правило йому подарував Клінт Іствуд зі старих фільмів.
“Світ Дикого Заходу” 2016
Свого часу серіалу “Світ Дикого Заходу” передрікали долю нової “Гри престолів” для HBO. Цього не відбулося, але проєкт все одно вартий уваги, принаймні перші два сезони (третій вийшов лажовим). Сетинг такий: в майбутньому група вчених винайшла парк розваг, відвідувачі якого можуть не на жарт зануритись у світ Дикого Заходу — пожити серед людиноподібних андроїдів та пройти той чи інший “класичний” сценарій. З роботами при цьому можна робити все, що заманеться: вбивати, спати, брати в напарники тощо. В якийсь момент андроїди всупереч своїй програмі починають усвідомлювати себе і свою роль у грі. В парку починається бунт роботів.
Сам серіал є оновленою версією тесту Т’юринга, у якій вже не людина має зрозуміти, хто перед нею (людина чи комп’ютер), а сам комп’ютер мусить зрозуміти, чим відрізняється від людини. Насправді це дуже крута тема, від якої неможливо було відірватись. Центральні питання серіалу запрошують до справді глибоких роздумів, тож не пропустіть шанс переглянути серії.
Як ми бачимо, попит на вестерни не минув — жанр розвивається і набуває нових форм. Звісно, ми згадали далеко не всі нові фільми цієї категорії — поза списком залишились і “Справжня мужність”, і “Єллоустоун” Тайлера Шерідана, і “Повільний захід”... Одним словом, дивитися не передивитися. Але сподіваємось, що згаданих виявилось достатньо, аби ви самі копнули глибше у тему та сформували свою думку про жанр. Приємного перегляду!