Якщо ви досі не чули — знайомимо вас із сайд-проєктом Dakh Daughters, електронною експериментальною групою Ragapop. Наразі у групи чотири сингли, три з яких за текстами Івана Франка, а один — англійською мовою з власною поезією. Цього року їх номінували на Aprize Music Awards — Ragapop потрапили в один шорт-лист з Heinali, Dakha Brakha та іншими.
Які плани у бенду, чому це постмодернова акція, а робота в проєкті інколи нагадує БДСМ — розповідають Yabl музиканти Руслана Хазіпова та Антон Очеретяний.
Ragapop – це темна сторона всіх учасників: Анни Нікітіної, Руслани Хазіпової та Антона Очеретяного? Чи щось інше?
Руслана Хазіпова: Багато хто каже, що це темна сторона. Напевно, вона присутня в нашій музиці та ліриці. Особисто я ділюся життєвим досвідом.
Що означає назва гурту і як ви її знайшли?
Руслана Хазіпова: Це дуже смішно! Сидимо ми з Dakh Daughters на березі річки десь у Франції, в античному містечку, в кафешці при готелі навпроти античного театру, і говоримо. Мова заходить про нашу тур-менеджерку: “Де ж Анна… Робокоп? Ні! Рагапоп?”. “О, не можу сказати Робокоп, кажу Рагапоп, нормально взагалі!”, — продовжую я, — “Це якась назва для музичного бенду”.
Після цього ми з Анею створили однойменний фотопроєкт в Instagram. Буквально 10 фотографій розмістили за весь час. Як бачите, фотопроєкт “дуже гучний”. Я тоді сказала: “Аню, якщо це раптом переросте в музичний проект, то буде ще хлопець, який гратиме електронну музику, а ми вже інструменти в руки брати не будемо. Будемо відриватися!”. Ось так і виник Ragapop.
Ви обробляли тексти Франка. Якщо уявити собі, що він музикант, то який? Електронщик, фолк-виконавець, класик чи... ваша версія?
Антон Очеретяний: Іван Франко — це Боб Ділан на стероїдах.
Я працював з цими текстами. І був вимушений перекладати “Гордості” на кілька мов. Вони ж самі є перекладом Софокла українською. Я, до речі, знаходив переклади німецькою і англійською, які набагато гірше читаються. А варіант Франка звучить як Like a Rolling Stone Боба Ділана. Це круто в квадраті!
А як ви натрапили на “Сясю” і “Февросю”?
Руслана Хазіпова: Я відкрила Франка і натрапила на “Сясю” буквально одразу — це був перший знайдений мною матеріал. Ми дуже мало скорочували, хоча це величенька така поема. Цікаво було працювати з “Февросею” — з тим фрагментом, де у тексті йдуть запитання та відповіді. Я кажу: “Треба брати форму вальсу”. Думаю, це хороша ідея, адже з вальсом взагалі мало хто працює, особливо серед електронщиків.
Які ще будуть поети і чи будуть ваші тексти?
Антон Очеретяний: Будуть і поети, і тексти!
Руслана Хазіпова: Наші тексти є в Out of control. Для ZMOVA ми її теж використали і випустили окремо. Є також пісня “Лилик” на тексти Іллі Калюкіна — це саме він написав “Ганнусю” та “Зозулицю” для Dakh Daughters. Маємо й ще одну пісню на слова Іллі — Good time. В її основі гуцульська, сороміцька та англійські співаночки.
Поки що у вас сингли. Буде альбом?
Руслана Хазіпова: Був EP. Я взагалі не бачу сенсу в альбомах сьогодні. Такий час, знаєте. Суб’єктивна думка, але я дійсно так вважаю. От, наприклад, мій досвід: я помітила, що взагалі не слухаю музику альбомами. Сингли — це зрозуміла річ, і це теж продукт. Надто класно, якщо він підкріплюється візуальною історією.
Антон Очеретяний: Зараз ми не плануємо випускати альбоми. Лише сингли, бонус-треки, кавери.
Чи міг би Ragapop існувати у складі Dakh Daughters? Як проєкт. Декламування віршів під музику багато в чому перегукується зі стилем Dakh Daughters. Лише музична складова у вас інша.
Руслана Хазіпова: От! Але ж музична складова — це ключове! Dakh Daughters — це насамперед акустичне звучання. Ми їх саме такими пам’ятаємо. Використання класичних інструментів — це й елемент їхніх живих виступів, і обов'язковий елемент записаних треків. А от якщо ми у Ragapop зробимо акустичну програму, то це вже, напевно, буде Ragapop 2.0, тобто якийсь якісно інший проєкт.
Хоча ясно, що наші голоси — мої та Ані — все одно відсилатимуть до Dakh Daughters.
Якщо ми вже до цього підійшли, то якою є мета Ragapop?
Руслана Хазіпова: Мета — децентралізація. Мета: наприклад, якщо ми беремо Франка, то маємо показати, що, умовно кажучи, у нас є свій достойний Боб Ділан. Знаєте ось це вїдливе, стандартне “Та нема нічого в цій країні”? Ми думаємо, що є! Ціль — винайти свій саунд, своє звучання. І тут не так вже й важливо, це музика як така чи декламування під музику — особисто я не проти ні того, ні іншого. Важливо те, що нам хочеться просто говорити з людьми і робити це по-своєму.
Ragapop — це постмодерн, зроблений з постмодерну.
Зараз дуже актуальне таке слово як “синергія”. Ми не відокремлюємо, не копирсаємось в теорії жанрів: це музика, це декламація, а ось це цирк, театр або симфонічний оркестр. Ми кажемо про те, що все може співіснувати. І в цьому якраз і вибудовуються, виникають третій-четвертий-п’ятий сенси.
Антон Очеретяний: Це ще й такий вид передачі інформації через покоління — щодо того ж Франка. Є досконалий вид копіювання інформації, коли це повна точна копія, а є “людське копіювання”, коли якесь мистецтво трансформується і тече крізь час, крізь людей. І воно передається від одного артиста до іншого.
Чи велика зараз конкуренція на українській музичній інді-сцені?
Руслана Хазіпова: Цього року стільки релізів вийшло!
Антон Очеретяний: В той же час, ми всі один одного знаємо. Я майже всіх знаю, хто працює в цьому сегменті. Дійсно велика конкуренція буває тоді, коли багато артистів. А їх у нас не так вже й багато, насправді. Ринок не заповнений, можна робити багато чого нового.
Руслана Хазіпова: Та навіть якщо заповнений, можна робити! (сміється)
Як ви бачите розвиток музичної індустрії в Україні у найближчі 5 років? Які нові жанри можуть зайти на нашу територію? Пофантазуйте.
Руслана Хазіпова: Дуже важко фантазувати і забігати наперед, коли бачиш, який апокаліпсис супроводжує наше сьогодення. Мені, чесно кажучи, страшно і подумати, що буде з всесвітньою музичною індустрією. Знаю, що в Європі, Штатах, Англії э заборона на будь-які заходи — можливо, згодом навіть відпадуть потреби в деяких професіях і артист змушений буде займатись самоорганізацією свого контенту. В Україні ситуація не така важка із живими виступами, принаймні у нас, та й індустрія як така у нас не сформована. Тож, може, ми ще “пролавіруєм”. Думаю, що піснями, створеними штучним інтелектом може бути майбутнє))
Що ви самі слухаєте? Кого з українських виконавців любите, вважаєте перспективними?
Антон Очеретяний: Музика, яку я слухаю, трохи відрізняється від тієї, яку роблю. Наприклад, у моєму плейлисті є канадський кантрі-виконавець, дуже кумедний і цікавий, Orville Peck. Також Khruangbin — обидва альбоми хороші. Слухаю ямайський денсхол — Vybz Kartel. Це просто примітивний тваринний денсхол, нічого святого в ньому немає, але класно качає! В машині можна слухати. Мене забавляє. Ще можу назвати Wild Belle.
Руслана Хазіпова: Я взагалі вважаю українську музику перспективною. Думаю, що завдяки саме культурі у нас є шанс з‘явитись на світовій мапі. Також ми всі любимо Kurs Valüt. Чекаємо на новий альбом.
Ragapop заробляє?
Руслана Хазіпова: Таке життя: воно важке, але класне.
Це такий трошки БДСМ, але і заробляємо теж.
Поки що Ragapop витратив набагато більше, ніж заробив за весь час свого існування.
Антон Очеретяний: У нас безжалісний продакшн.
Руслана Хазіпова: Антон бере дуже дорогу апаратуру на репетиції, страшенно дорогу! І виходить набагато дорожче, ніж ми насправді можемо собі дозволити. Але в той же час ми не можемо так, щоб не грати, щоб не говорити.
Фото: Serhiy Morgunov, Kate Andrienko